Кожна дитина повинна бути прийнята у сім'ю з любов'ю. Тепло, яке немовля отримує від батьків на початку свого земного буття - незамінне. Це та основа, на якій будується все життя людини. Відсутність батьківської любові залишає у душі дитини невиліковні рани. Ті, кому не вистачало родинного тепла у ранньому віці, виростають слабкими і неадаптованими до життя у суспільстві. І лише благодать любові до Бога може вилікувати і зміцнити таких людей.

Навколо тих, хто багато молиться, створюється особлива атмосфера; у ній можна відчути присутність самого Господа. Якщо дитину постійно оточуватиме таке молитовне середовище, у неї буде природне бажання пізнавати Бога.

Батьківська любов до дітей має багато виявів. Але найважливішим з них має стати молитва. Взивати до Господа бажано біля дитини. Не обов'язково робити це вголос. Молитва може бути внутрішньою. Звертаючись до Господа, просімо в Нього, і в Матері Божої, і в святих поблагословити немовля.

Я вирішив цю бесіду присвятити темі про сім’ю та шлюб. Мені здається, що в світі, законом якого є розмежованість, протистояння, напружені відносини між окремими людьми, суспільними групами і народами, ця тема надзвичайно важлива. Шлюб – диво на землі. В світі, в якому все нарізно, шлюб – це місце, де двоє, завдяки тому, що покохали один одного, стають одним цілим, це місце, де розбіжності закінчуються, і починається відлік нового - спільного життя.

Як я вже сказав, одна з цілей цієї бесіди - не лише прояснити для віруючих глибину і значущість обрядів, але зробити ці обряди зрозумілими і для невіруючого. І не просто заради того, щоб віруючий став більш прийнятним і зрозумілішим для людей нерелігійних, а тому, що обряди Церкви, що йдуть своїм корінням в досвід і віру тисячоліть, образно, картинно.

Кожне людське життя має право на існування від початку до природного кінця. Це право є абсолютне, не підлягає жодній владі, приватній чи суспільній. Право на життя базується на самому житті, тобто на Бозі. Бог кличе до існування. Жодна людина не може вирішувати, може інша особа продовжувати свою життєву мандрівку чи не може. Кожне людське життя має в Божому задумі окреме покликання, яке ніколи не є ізольованим, а має значення також для інших людей.

КИЇВ — У приміщені столичного готельного комплексу «Братіслава» 5 листопада відбулось установче засідання Всеукраїнського громадського комітету з підтримки сім’ї та відповідального батьківства. Засновниками стали МГО «Міжнародний центр батьківства», ГО «Європейський інститут соціальних комунікацій», ВБФ «За гідність людини», ГО «Центр розвитку дитини “Родіс”», ГО «Об’єднання батьків-одинаків України», Всеукраїнська спілка організацій багатодітних.

Як християни, ми повинні розглядати будь-який аспект нашого життя у перспективі божественних заповідей. Як християни-батьки, перше, що маємо зробити, - дати дітям християнське виховання. Адже це те, що, за словами апостола Павла, допоможе їм знайти Образ Божий. Святі отці вчать: "Бог став людиною, щоб людина могла стати Богом". Саме у цих словах, на наш погляд, слід шукати суть зв'язку між вихованням і божественним спасінням.

Якщо батьки мають неправильне уявлення про шлюб або недооцінюють його значення, то потерпає, перш за все, їхнє чадо. А тому суперечки, які іноді виникають між православними, щодо того, що краще: чернецтво чи сімейне життя - абсолютно безпідставні і непотрібні. Шлюб - це шлях до спасіння. Кожному належить знайти свою дорогу і "здійснювати своє спасіння"(Фил.2.12) у тих умовах, у які його поставив Бог.

У наш час говорять не стільки про шлюб, як про кохання між чоловіком і жінкою. Це почуття справді може бути благословенням і даром Божим. Однак слід пам'тати, що найважливішим у шлюбі є виховання дітей-християн, виховання синів і дочок Божих. Це священне завдання треба усвідомити ще до зародження сім'ї. До заручин майбутнє подружжя повинне обговорити його.

Православна Церква допускає дітей до Святого Хрещення і Святого Причастя. Однак існує думка, що приймати ці таїнства краще у дорослому віці: свій шлях, мовляв, треба обирати свідомо. Але якщо так, то з таким же успіхом можна не годувати дитину: хай вона виросте і сама (свідомо!) вибере собі їжу. Якщо так, то не треба розмовляти з нею: хай сама (свідомо!) вибере собі мову! Пам'ятаймо: Хрещення не забирає духовної свободи, а дає її.

Відомо, що немовля найкраще годувати материнським молоком. Це - стверджує сучасна медицина - впливає на імунітет дитини. Однак мені хотілося б підкреслити духовний аспект питання. Материнське молоко - це енергія людської особистості, яка любить і молиться. Жінка повинна подумки звертатися до Бога під час годування, щоб їжа, яку отримує її дитина була не лише фізичною, а й духовною.

"Безперервно моліться" (1 Сол.5.17). На сім'ї перебуває благословення, коли всі справи в ній здійснюються з молитвою, їжа, приготована з любов'ю й молитвою, передасть благословення Боже всім тим, хто споживає її. Одягаючись, можна молитися: "Одягни мене Твоєю праведністю, Господи". Входячи в дім і виходячи з нього, проказуймо: "Благослови мої входи й виходи, Господи".