Найкращою підготовкою до першої сповіді повинна бути сімейна традиція регулярно відвідувати храм разом з дитиною, де батьки самі регулярно сповідаються та причащаються Святих Христових Тайн.
Іноді батьки занадто хвилюються перед першою сповіддю дитини, намагаються розповісти все за дитину або, навіть, давати поради священику. Цього робити не треба. Можна сказати, що сповідь - це засіб виховання дитини, але вихователем під час сповіді є Сам Господь. Сповідь - це Таїнство, тому і звершується воно благодаттю Божою. В це треба вірити і не хвилюватися.

Жила колись одна дівчинка на ім'я Цецилія її батьки дуже багато працювали. Це була гарна, щаслива сім'я. Лише одного бракувало, але це Цецилія завважила щойно у певний момент. Одного разу, коли Цецилія мала 9 років, вона вперше ночувала в домі своєї подруги Аделі. Коли прийшла пора на сон, мама Аделі відгорнула ковдру і кожну з них поцілувала надобраніч.
- Я люблю тебе, - сказала мама Аделі.
- І я тебе люблю, - прошепотіла дівчинка. Цецилія просто згубила рівновагу і не могла заснути. Ніхто ніколи не цілував її на добраніч, ані не казав, що любить її. Дівчинка цілу ніч не спала, розмислюючи про це. "А прецінь так повинно бути".

Є одна хороша традиція, правило – брати на все благословення у Бога. «Господи, благослови перевести стареньку через дорогу!» Відразу почуєш відповідь в своєму серці: «Благословення Господнє на тобі, улюблене чадо!» Тепер ти стареньку можеш хоч десять разів перевести туди і назад. «Господи, благослови покурити». Відразу ж десь в серці почуєш: «Не те». «Господи, благослови матом висловитися на цього козла». Відразу ж відчуєш невідповідність.

Одного дня у шпиталь до відділу інтенсивної терапії прийняли пацієнта на ім'я Петро. Це був високий сильний чоловік який мав рак кістки.
Хоча він дуже страждав, однак рідко скаржився. Дружина оточувала його великою любов'ю, усіляко старалася аби він мав якнайліпший догляд. Кілька разів його уже піддавали хіміотерапії і його енергія, його життєва сила вичерпалася. Коли його прийняли до шпиталю востаннє, він страшенно страждав, проте допомогти йому було складно. Лікарі знали, що для нього уже нічого не вдасться зробити. Це був передсмертний стан. Чоловік відчував такий сильний біль, що жодні ліки не могли його втихомирити. Дружина лише упродовж кількох хвилин могла бути з ним сама.

Розбещеність дітей часто пояснюється безумною тягою їхніх батьків до тілесного. Надаючи перевагу лише цьому, а все інше вважаючи менш вартісним, вони перестають піклуватися про душі свого чада. Про таких батьків я скажу, що вони є гіршими навіть за дітовбивць.

Коли ви бажаєте привести своїх дітей на видовище, то знаходите для цього час і не вважаєте, що це зашкодить їхньому навчанню чи іншим справам. Духовні ж вправи вам видаються ледарством. Чи не гнівите ви Господа, коли знаходите час на те, щоб навчати своїх дітей усім можливим наукам, а заняття Божою справою для них, на вашу думку, є обтяжливим та несвоєчасним? Помиляєтесь, браття! Саме цей ніжний вік і потребує навчання Божої справи. В такий період швидко засвоюється і, як печатка на воску, карбується в душах дітей усе те, що вони чують. В цей час також формується і їхня схильність або до зла, або до доброчинності. Тому якщо на початку, так би мовити, у переддень відвернути дітей від пороку і спрямувати на кращий шлях, то в майбутньому це для них стане навичкою, і вони будуть нездатними швидко захоплюватися гріхом.

Один із найяскравіших спогадів мого дитинства пов'язаний із поверненням батька з роботи о пів на сьому вечора. Я і мій брат чули, як батько - для жарту - багато разів дзвонить, поки хтось із нас не відчинить йому двері.
Звичайно ми були в кухні, робили уроки, і коли чули знайомий дзвінок - видавали радісні вигуки.
Ми гнали по сходах, відчиняли двері і він тоді казав нам: "Чому так довго?"
Це був найліпший момент за цілий день, коли він повертався додому.

Апостол Павло в посланні до Ефесян говорить: "Батьки! Не дратуйте дітей своїх, а виховуйте їх у нагадуванні й застереженні Божому!" (Ефес. 6.4). Якщо хочеш, щоб твій син був слухняним, то з дитинства виховуй його " у нагадуванні та застереженні Божому". Не думай, що слухання Божественного Писання для нього буде зайвою справою. Звідти він дізнається корисні для себе слова "шануй батька свого і матір свою". Не кажи: "Слухання Писання - справа монахів; невже я повинен сина свого зробити монахом?" Це страх опанував тобою. Чому ти боїшся того, що є дуже вигідним? Зроби сина християнином. Адже і мирянам украй необхідно навчатися жити за вченням, яке міститься в Писанні. Особливо це стосується дітей, оскільки у своєму юному віці вони ще багато чого не знають. Проте, не знаючи Божественних істин, вони є обізнаними в язичницькій літературі, яка розповідає про життя попередніх поколінь, що тремтіли від страху перед смертю та корилися пристрастям. Твій син має потребу у "нагадуванні й застереженні Божому". Чи не є безглуздим навчати дітей різним мистецтвам, посилати їх до училища, нічого не шкодуючи для їхньої освіти; а про виховання " в нагадуванні й застереженні Божому" не турбуватися? Через це ми і пожинаємо гіркі плоди виховання, адже наші діти стають нахабними, нестриманими, неслухняними, розпутними!

Будемо старанно піклуватися про дітей, щоб зробити їх царським храмом. "Ваші тіла, - каже апостол, - то члени Христові... то храм Духа Святого, що мешкає Він у вас" (1 Кор. 6.15,19). І в іншому місці: "Поселюся серед них і ходитиму" (2 Кор. 6.16). Чи не було б дивним запрошувати будівельників, витрачати кошти і робити все можливе для того, щоб зміцнити старий, похилий будинок, а будову Божу (душа юнака, безумовно, може бути домом Божим) залишати без будь-якої опіки? Пильнуйте, щоб вам не почути те, що колись почули юдеї, коли вони, повернувшись із полону, зневажали свій внутрішній храм, а власні оселі прикрашали. Цим юдеї так образили Бога, що Він через пророка став погрожувати голодом та зубожінням. Причину Свого гніву Господь пояснює так: "Чи час вам сидіти по ваших домах, покритих кахлями, хоч дім цей Мій збурений" (Ог. 1.4).

Малий Михайлик був нестерпною дитиною. Батьки завели його до праведного чоловіка, до якого всі зверталися за порадою у найважчих справах.
- Залиште мені його на п'ятнадцять хвилин,-сказав цей старець.
Коли батьки вийшли, старець зачинив двері. Михайлик трохи злякався.
Старець наблизився до дитини і в тиші міцно її обійняв.
У цей день Михайлик навчився навертати людей.

Запрошуємо переглянути лекцію про Таїнство Шлюбу, стосунки в подружжі та сім'ї кандидата богослів'я, викладача ЛПБА, голови Львівського молодіжного православного братства "Нев'янучий Цвіт" Назара Лозинського.

Апостол Павло каже, що жінка спасеться "дітонародженням, якщо пробуватиме у вірі й любові, та в посвяті з розвагою" (1 Тим. 2.15). Він говорить про виховання, про те, що батьки, коли добре виховуватимуть своїх дітей, зможуть отримати від них плоди доброчинності, їхня нагорода за це буде значною. Адже вони виховають воїнів для Христа. Чи спасеться, приміром, мати, якщо сама вона є безчесною? Чи отримає вона користь із виховання? Така жінка виховає своїх дітей подібними до себе. Апостол Павло говорить не про кожну матір, а про доброчинну. Лише така жінка отримає велику винагороду. Слухайте, батьки, за виховання дітей ви не залишитесь без нагороди!