Святий Іван Золотоустий вважає, що під час трапези доречно вставляти в розмови з дітьми історії і приклади зі Святого Письма. Трапеза - прекрасна можливість сім'ї побути разом і поспілкуватись. На жаль, через постійну зайнятість у багатьох родинах ця можливість втрачається. Однак батькам-християнам потрібно турбуватися, щоб, по можливості, якомога частіше всім разом збиратися за столом.

Як правило, із найбільшою "неповагою" ставляться до сніданку.

Нові дослідження показали, що діти, які живуть з біологічними батьками та ходять до церкви розвиваються краще. Дослідження, що проводяться в рамках проекту Mapping America опублікувані більш ніж 30-ма місцевими радами у справах сім’ї, показали, що діти, які живуть з біологічними батьками та беруть участь у релігійних церемоніях мають менше проблем в школі та вдома.

Чималу частину свого життя діти проводять у школі, атому батькам слід цікавитись, що у ній відбувається. Треба ходити на батьківські збори, відвідувати шкільні заходи. Адже це один із способів налагодити зв'язок між сім'єю та школою - спромогтися подолати ту двоїстість життя, в якій перебувають багато хто з православних дітей. Батьки повинні знати, що вчать їхні діти і чи не криється у деяких нібито загальноприйнятих настановах у сфері релігійної освіти, історії і т. д. потенційне зло.

Св. Іван Золотоустий радить батькам берегти почуття своїх дітей: те, що вони бачать, що чують і відчувають. Адже не все, із чим вони стикаються у місті XXI століття, можна назвати добром. Крім того, якщо діти весь час перебувають лише в оточенні "творіння рук людських", вони починають насторожено сприймати ідею Бога як Творця. Саме тому ми повинні прислухатися до поради св. Івана: дітям потрібно якомога більше спілкуватися з природою - із тим, що створив сам Господь.

Батьки та вчителі, які є християнами, повинні надихати своїх вихованців на любов до Христа і до Божої Матері. Якщо дитина ростиме, шануючи Господа й Богородицю, то її серце утвердиться в Бозі. І навіть коли вона, будучи вже дорослою, відійде від Церкви, то у своєму серці не заперечуватиме Христа - а цього може бути достатньо для її спасіння.

Психологи і соціологи вивчають причини розлучення. Я не берусь розмірковувати над такими сумними мотиваціями, як подружня зрада чи алкоголізм. Мене найбільше не те, щоб цікавить, але обурює дуже «популярний» в наш час привід: «не зійшлись характерами». Я в таких випадках завжди кажу: «Очі бачили, що брали». Не вірю, що до весілля (якщо воно, звісно, було не через тиждень після знайомства) не було ніяких тривожних «дзвіночків» типу зловживання спиртним, надмірні ревнощі, гнівливість і т. д.

"Журиться жінка, що родить: настала година її. Як дитину ж народить вона, то вже не пам'ятає страждання через радість, що людина з'явилась на світ" (Ін.16.21). Ці слова свідчать про глибокий зміст дітонародження, яким спасається жінка, якщо "перебуває у вірі й любові та в посвяті з розвагою"( 1 Тим.2.15). Таким чином, поява на світ немовляти для матері-християнки пов'язана з життям за євангельськими заповідями, до якого долучиться і її дитина.

Всі існуючі на сьогоднішній день публікації щодо оцінки впливу на людину комп'ютерних ігор складаються із двох протилежних точок зору. Одна половина дослідників, психологів, або просто журналістів вважає, що комп'ютерні ігри приносять шкоду, друга половина таких же людей вважає, що ігри приносять користь. Але незважаючи на ці думки, існує ще третя група людей, яка саме грає в ці ігри. І їх мало хвилюють дані думки, більш того, їх за вуха не відтягнути від комп'ютера.

Довго я виношував цю дуже важку, дуже важку думку про те, як допомогти вам при несенні важкої скорботи, коли вас обманюють мужчини. Я одержую багато листів, та і в приватній бесіді з вами я вирішую це питання. Так, мені часто говорять про цю трагедію, коли чоловік, проживши 15, 20 або навіть 35 років, раптом заявляє: "Ти мені не потрібна, ти дуже погана, у мене інша сім'я."
Я прекрасно розумію ображене відчуття дружини: стільки прожити, стільки віддати своїх сил для сім'ї, постійно піклуватися про неї. Адже дуже важко нести хрест земної родинної роботи.

Останнім часом це явище здобуває досить відчутних масштабів. З кожним роком збільшується кількість пар, які живуть в «цивільному шлюбі», тобто в шлюбі, не зареєстрованому державою, і не освяченому Церквою. При цьому причин для відмови від реєстрації шлюбу в державних органах або вінчання в церкві висловлюється досить багато. «Цивільний шлюб» став якоюсь даниною сучасній моді, це гріховне за своєю суттю явище широко розрекламоване і схвалюється багатьма громадськими й навіть політичними діячами