Свято, яке розпочинає церковне коло дванадесятих господських і богородичних свят. Народження Богоматері Марії від праведних батьків Іоакима і Анни. Напевно мало хто знає, що головний кафедральний собор Святої Софії у Києві відзначає своє престольне свято. Можна сказати, що це головний празник нашої Золотоверхої Столиці. Походження назви Святої Софії - Премудрості Божої було запозичене із Константинополя. Адже у давній столиці Візантійської імперії також головний храм збудований Юстиніаном Великим на честь Святої Софії - Премудрості Божої. Давня розповідь нам відкриває дивне видіння імператорові, якому Ангел вказав місце майбутнього величного собору, а назву Святої Софії Ангел вклав в уста юнаку, який знаходився при будівничих майбутнього храму. Ім’я "Софія" найбільш підходить Імені Божому. Дехто з давніх візантійських письменників вважав, що назва "Софія" запозичена із аллегорії Соломонової в Притчах: "Премудрість збудувала собі дім, витесала сім стовпів його" (Притч. 9; 1). На підставі цих слів написана ікона Софії Премудрості Божої Київська, особливе шанування якої встановлене в День Різдва Пресвятої Богородиці.

Отже, якщо під час свята Кучок входив у Святеє святих тільки сам первосвященик, то тепер ми доведемо, що ангел Захаріі, коли він знаходився перед Святим-святих, оскільки явився тільки йому, коли він звершував кадіння, а первосвященик ніколи не входив сам, а тільки в цей час.

Однак, ніщо не заважає вислухати і слова (Писання). “У дні Ірода, царя Юдейського, був священик на ім’я Захарія..., і жінка його з дочок Ааронових, а ім’я їй - Єлисавета... Одного разу, коли він за чином своєї черги служив перед Богом, за звичаєм священства йому випало покадити, ввійшовши до храму Господнього, а вся безліч народу молилася зовні під час кадіння” (Лк. 1, 5, 8-10). Пригадай тут, улюблений, ті слова, якими сказано: “Жодна людина не повинна бути в скинії зібрання, коли входить він для очищення святилища, до самого виходу його” (Лев. 16, 17). “Тоді з’явився йому ангел Господній, стоячи праворуч жертовника кадильного” (Лк. 1, 11). Не сказав: жертовника всепалення, але “жертовника кадильного”, бо зовнішній жертовник був жертовником для жертв і всепалення, а жертовник внутрішній був жертовником кадильним. Отже, і з цього, і з того, що тільки йому було явлення, і зі слів, що назовні був народ, який очікував його, видно, що він увійшов у Святе-святих.

Яке ж, скажуть, це має відношення до цього дня? Почекайте трохи і не втрачайте терпіння. Ми розкриваємо джерело від самого початку і намагаємося дійти аж до вершини, щоб якнайкраще все висвітлити. Однак, щоб мої слова були не надто довго утаємниченими і, залишаючись незрозумілими, не втомили вас своєю тривалістю, тепер скажу вам причину, чому я розповів усе це. Яка ж причина?

Коли Єлисавета вже шостий місяць носила в утробі Іоана, тоді зачала Марія. Отже, якщо ми довідаємося, яким був цей шостий місяць, тоді довідаємося, коли зачала Марія. Далі, довідавшись, коли вона зачала, відрахувавши дев’ять місяців від зачаття, довідаємося, коли і породила.

Хрест - це, в першу чергу, розп'ятий Христос. Ми часто захоплюємося самим хрестом, забуваючи про розп'ятого на ньому Христа. Наш Спаситель не хрест, а Христос. Христос хрестом переміг диявола і силу ворожу, і всякий гріх. Рукописання, колишні проти нас, зруйнував. Тут завжди треба звертати увагу людей на Христа; і нема іншого імені, сказано, на землі, дане людям, через яке належало б нам спастися, крім імені Ісуса Христа. І ми носимо хрестик саме тому, що віруємо в Ісуса Христа, причому розп'ятого. Ми не повинні забувати, що саме на хресті Господь спокутував наші гріхи. Кров Його, пролита на хресті, омиває нас від усякого гріха.

Усі єства світу духовного створені за природою добрими. Добрими за природою створені і злі духи. Злими вони стали внаслідок зловживання власною волею, не спонукані до цього ніякою необхідністю. Так навчає Одкровення й Церква про походження злих духів. Впалі духи мають близьке відношення до цілого роду людського. Після скинення з неба, не маючи можливості серед його мешканців поширювати своє царство, вони спрямували свої зусилля на те, щоб між людьми сіяти й утверджувати зло. За свідченням тайновидця святого Іоана, їх тільки одна третина. Проте їх усе ж таки настільки багато, що вони, за словами Спасителя, складають ціле царство темряви (Лк. 11;18), їхня зла діяльність стосовно Бога й людини, все більше й більше розвиваючись, усе більше й більше їх затьмарює.

Преп. Єфрем Сирін в тлумаченні Євангелія (в версії татіановського Діатессарона) цитує (перекладає) так: «Він каже: Блажен ти, Симоне. І ворота пекла не здолають тебе, це значить, що не зруйнується віра твоя» (цит. по: Игнасио Ортис де Урбина. Сирийская патрология. ПСТГУ, 2011, с. 64)
Це пункт православно-католицької полеміки щодо верховенства папи.
Що таке «камінь Церкви» - особистість і повноваження Петра (католицька інтерпретація) і в цьому випадку історія Церкви – перш за все, історія делегування влади від Петра до пап…
Або ж це віра, сповідана Петром (православне тлумачення), і тоді Церква, що вірить так само, як і Петро, так само нездоланна.
Як бачимо, преп. Єфрем ставить акцент цілком по-православному – на вірі Петра.

Відповідаємо:
Для пояснення таємниці Святої Тройці святитель Ігнатій (Брянчанінов) вказував на людську душу, яка є Образом Божим: «Розум наш - образ Отця; слово наше (виголошене слово ми звичайно називаємо думкою) - образ Сина; дух (тобто - моральна сила людини) - образ Святого Духа. Як у Тройці-Бозі три Особи незлитно і нероздільно складають одну Божественну Істоту, так у тройці-людині три особи складають одну істоту, не змішуючись між собою, не зливаючись в одну особу, не розділяючись на три істоти. Розум наш народив і не перестає народжувати думку, думка, народившись, не перестає знову народжуватися і разом з тим перебуває народженою, потаємно в розумі. Розум без думки існувати не може, і думка - без розуму. Початок одного неодмінно є і початок іншої; існування розуму є неодмінне існування думки. Аналогічно наш дух виходить від розуму і сприяє думці. Тому кожна думка має свій дух, кожний образ думок має свій окремий дух, всяка книга має свій власний дух . Не може думка бути без духу, існування однієї неодмінно супроводжує існуванням іншої. В існуванні того й іншого є існування розуму».