Господь звершив спасіння наше хресною смертю Своєю; на Хресті розтерзав Він рукописання гріхів наших; Хрестом примирив нас Богові і Отцю; через Хрест звів на нас дари благодатні і всі благословення небесні. Але такий Хрест Господній в Нім Самому. Кожен же з нас стає причетним спасительної сили його не інакше, як через свій власний хрест.

Почуйте всі грошолюбці, що страждаєте Юдиною хворобою, - почуйте і стережіться цієї пристрасті. Якщо той, хто перебував з Христом, творив чудеса, користувався таким вченням, впав у таку безодню від того, що не був вільний від цієї хвороби, то тим більше ви, що не чули навіть Святого Письма і завжди приліплюєтеся до сьогодення, легко можете бути полонені цією пристрастю, якщо не збільшуватимете безперервне старання.

З Христових апостолів важко згрішили двоє: Юда, котрий продав Його за тридцять срібняків, і Петро, котрий тричі від Нього відрікся. Але з двох Петро один дістав прощення і знову дістав апостольське достоїнство, знову став другом і учнем Христовим. Інший, Юда, залишився не прощеним, повісився, залишив своє нещасне тіло на дереві, а душу віддав на вічні муки. Чому ж Петро отримав таку милість, а Юда виявився недостойним? Що повинен був зробити цей нещасний і не зробив? Повинен був визнати свій гріх? Він визнав, відкрито сказав, що згрішив - згрішив я, видавши кров невинну (Мт. 27;4). Разом із цим визнанням він повернув, віддав тридцять срібняків, одержаних за зраду, - і, кинувши срібняки у храмі, відійшов (Мт. 27;5). Посповідатися й повернути взяте, невже цю сповідь ви рахуєте не достатньому?

Пав я, підійми і дай хоч трохи потрудитися, щоб на Суді не бути посоромленим. Очисти мене благодаттю твоєю, Милосердний Отець; обмий скверну мою всеочищуючим іссопом Твоїм, і зціли язви мої, щоб подякував я за благодать Твою!..

Св. Василій Великий сказав: Той, хто постить, але не перестає робити зло, уподібнюється дияволові, котрий хоч і нічого не їсть, проте не перестає грішити" Справді, саме утримання від їжі не є додержуванням посту.

У 1857році отцю Іоанну надалася можливість бути законовчителем у Кронштадтському міському училищі. Для ревного пастиря трудитися на ниві молодих сердець і сіяти у них насіння слова Божого було величезною радістю. У 1862 році він з радістю прийняв пропозицію викладати закон Божий і в класичній гімназії, що відкрилася. На уроках у отця Іоанна не було . Його бесіди засвоювалися назавжди як сильними, так і слабкими учнями. Увага отця Іоанна направлялася на те, щоб наповнити дитячі душі тими святими образами, якими була повна його душа.

Багато віруючих християн відчувають потребу в духовному керівництві, яке в наш важкий час не завжди легко знайти. Але щоб не заблудитися в своїх пошуках і замість істинного духовного проводу не знайти спокусливого мудрування, необхідно керуватися святоотцівськими писаннями. "Хто тапер не читає книг святих отців, - писав ще в XIX столітті святитель Ігнатій Брянчанінов, - спастися не може".

Добре ти зробив, що відразу покаявся. Господь залишив нам покаяння для нашого спасіння: якби не було покаяння, і апостоли не спаслися б, а тим більше інші люди. Язиком грішимо, а серцем каємося. Ти сказав лихе слово проти свого сусіда, немов іскру в сіно кинув. Все село чуло й сміялося. Сусід був прикро вражений й подав на тебе в суд. Тебе тривожить не вирок суду, а покарання сусіда. Він більше не бажає з тобою розмовляти, він відвернувся від тебе. Що тепер робити?

Улюблені, нехай ніхто із нас не зневірюється у своєму спасінні! Гріх не в нашій природі, ми отримали волю і свободу. Ти – богохульник? Можеш стати апостолом. Ти – митар? Можеш стати євангелістом. Ти – розбійник? Можеш здобути рай. Ти – волхв? Можеш поклонитися Владиці. Немає такого гріха, який не загладився б покаянням. Для того Христос і обрав крайні ступені нечестя, щоб ніхто наостанку не мав нічого для виправдання.

З лона Отчого зійшовши і ставши для нас, православних християн, дорогою спасіння, Господь ласкавим і божественним Своїм словом навчає нас покаяння, кажучи: ,,Я прийшов не праведників, а грішників призвати до покаяння” (Матв. 9:13); і ще: „Не здоровим треба лікаря, а недужим” (Луки 5:31).

Дамо точне і докладне поняття про прелесть. Що таке прелесть? Прелесть - це ушкодження людського єства неправдою. Прелесть - це стан всіх людей, без винятку, спричинене падінням наших праотців. Всі ми – у прелесті. Знання цього є найбільшим запобігання від прелесть. Найбільша прелесть – визнавати себе вільним від прелесті. Всі ми обмануті, всі спокушені, всі перебуваємо в помилковому стані, маємо потребу у звільненні істиною.

Диявол має бути переможений не владою Божою, а праведністю. Бо хто є більш владним, ніж Вседержитель.