З лона Отчого зійшовши і ставши для нас, православних християн, дорогою спасіння, Господь ласкавим і божественним Своїм словом навчає нас покаяння, кажучи: ,,Я прийшов не праведників, а грішників призвати до покаяння” (Матв. 9:13); і ще: „Не здоровим треба лікаря, а недужим” (Луки 5:31). А коли ж говорить Сам Господь, то хто може знехтувати цим, не дбаючи про життя своє? Коли ми усвідомляємо в собі, що в середині нашій є болячки помислів і вчинків, то чому не дбаємо про сховані вади свої? Чому лякаємось Лікаря? Він не жорстокий, не безспівчутливий, не безжалісний; не застосовує Він заліза чи міцних ліків та припікання, лікує самим словом. Якщо хочемо прийти до Нього, то Він повний доброти, багатий на милосердя.
Для нас прийшов Він з Отчого лона. Для нас тіло прийняв, щоб приступали ми до Нього без страху, для нас людиною став, щоб вигоїти наші тяжкі рани. З великою любов’ю та з усякою милістю Він кличе нас до Себе. Приступаймо, віруючі, зціляймось без труду! Скидаймо з себе тягар гріхів, приносьмо молитву і обмиваймо сльозами загнилі рани! Адже цей небесний Лікар, як милостивий, сльозами й зітханнями виліковує рани. Приступаймо, грішники, до Лікаря доброго, приносячи сльози — це найкраще лікування. Якраз те і приємне небесному Лікареві, щоб кожний своїми власними сльозами лікував себе і спасався. Лікування це триває недовго, і не поступово затягує рану, а зціляє нас відразу. Лікар чекає того, щоб побачити сльози наші, — приступайте, не бійтеся. Покажіть Йому рану, несучи заразом і ліки — сльози й зітхання.
Ось, відчинено двері покаяння. Постараймось, віруючі, увійти, поки їх не зачинено. Не дасть Він часу для нашого недбальства, та й самі двері, зауважуючи нашу безтурботність, не чекатимуть, поки триватиме наша неуважність. Чому зненавидів ти життя своє, нещасний? Що вище за душу твою, людино? А ти, віруючий, знехтував нею. Не знаємо, улюблені, коли саме небесний Лікар звелить зачинити двері Свого лікування. Приступаймо, благаю вас, постараймося уздоровитися. Він хоче нашим покаянням обрадувати небесне воїнство. Сонце досягло вже пори вечірньої, і для нас тільки затримується, щоб ми дійшли до оселі.
Послухайте, улюблені, спасенного голосу, який промовляє щоденно: „Прийдіть до Мене, всі струджені й знеможені, і Я заспокою вас. Візьміть ярмо Моє на себе, й навчіться, бо Я безмовний, лагідний, милостивий і смиренний серцем, і знайдете спокій душам вашим” (Матв. 11: 28-30). Він сповіщає нам заспокоєння і день у день обіцяє життя. Приступаймо, не біймося! Владика милостивий ні в чому не має потреби, не вимагає запису всіх гріхів. Він — пристановище від усякого лиха, лікує болячки, і життя дарує щедро, як милосердний; охоче приймає тих, що припадають до Нього. Адже Він великий Бог і все відоме йому наперед, Він знає всі помисли наші, і коли хто приходить до Нього, щоб зцілитися, бачить серце і всю щирість його.
Коли приступаючий має незмінне, побожне життя, тоді Сам милосердний Бог, з ласки Своєї, відразу відкривається тим, хто шукає Його, і перше, ніж людина підійме очі до Бога, Він говорить їй: „Тут Я”; перше, ніж наблизитися до Нього, розкриває скарб перед тим, хто шукає; перше, ніж проллє сльози, подає дари; перше, ніж попросить, примиряється з людиною; перше, ніж помолиться, удостоює милості.
Не бариться вислухувати тих, що приходять до Бога поправді. І не картає знов нечестивця, коли він приходить: „Навіщо ти добровільно зневажав Мене, Владику?” Не дошукується, скільки часу минуло, а тільки на покору, сльози й зітхання того, що звертається до Нього, дивиться Владика. Тому Він, знаючи наперед усе, як Бог і Творець наш, відразу прощає всі гріхи, всі помилки в думках і вчинках, і каже, щоб принесли йому одежу найпершу і ще перстень на правицю, і всім ангелам наказує радіти, що знайдено цю душу грішника…
Отже, приступаймо, християни, будемо молитися, поки є на це час! Тут, поки ми в цьому житті, завжди можемо умилостивити Бога. Неважко здобути нам прощення, є час для нас стукати в двері Його милосердя. Проливаймо сльози, поки є час приймати сльози, щоб, перейшовши в потойбічний вік, не плакати надаремно: там бо нічого не варті сльози…
Багато святих, ставши праведними й преподобними, відцуралися принад цього світу добрим виявленням духовної свободи і в певній надії на заповіді Божі дійшли переконання, що матимуть блага Божі в раю насолоди. Полюбивши бо Христа, вони віддали Йому перевагу над усім тлінним, тому щоденно радіють у Бозі, просвітлюються в Христі, безперестанно радіючи в Дусі Святому.
Веселиться за них Свята Тройця, веселяться за них ангели й архангели, веселиться за них рай насолоди. Вони поправді достойні похвали й слави, завжди блаженні. Ангели й люди прославляють їх, бо любові Божій вони віддали перевагу перед цілим світом. І святий, праведний, істинний Бог дарував їм царство Своє, і ще дав їм більшу славу — разом із святими ангелами завжди з радістю дивитися на Нього.
Схаменися ж, віруюча людино, прийди сама до себе, і як розумна, пригадай, що для тебе прийшов з неба Всевишній Бог, щоб від землі піднести тебе на небо. Тебе покликано на весілля небесного Жениха, чому ж не дбаєш? Чому затримуєшся? Скажи мені, як підеш ти на весілля, не маючи в себе дорогого й пристойного для весільного свята одягу? Нема в тебе свічника, як же підеш? Невже увійдеш зневажливо? Зараз тоді почуєш оті страшні слова: „Друже, як ти ввійшов на весілля, не маючи одягу весільного (Матв. 22:12), що личить царству Моєму? Невже ввійшов ти із зневагою, щоб неохайністю своєю образити гостей Моїх?”
І скаже Цар слугам своїм: „Зв’яжіть нещасному руки й ноги та вкиньте його в піч вогненну, щоб мучився повіки. Тому, що Сам Я приходив довгий час тому, і всіх кликав на весілля, а цей, зневажаючи Моє запрошення, не приготував собі одягу на весілля, то наказую вам покарати нещасного за те, що зневажив Моє царство”.
Невже не боїться цього, не тремтить християнин і того, що наближається час з’явитися Жениху в славі Своїй? Хіба не знає, що все вже готове, і небесна труба чекає на помах? І що діяти буде, якщо не приготується до цього часу Божої милості? Бог милує достойних.
Затрубить з неба труба і скаже: прокиньтеся, улюбленці Христові: ось прийшов небесний Цар дати вам спокій і радість у вічному житті за труд вашого подвижництва! Прокиньтесь, побачте Христа Царя, безсмертного Жениха, Якого ви любили! Адже, полюбивши Його, стали ви мандрівниками на землі. Прокиньтесь, побачте царство Його, яке Він наготував для вас! Прокиньтесь, побачте жаданого Христа! Прокиньтесь, ненаситним оком погляньте на Господа, Якого ви полюбили, заради Якого терпіли скорботи, для Якого подвизалися!
Приступайте тепер, і з великою сміливістю дивіться на Нього, пожаданого, радійте з Ним радістю невимовною, — „і радості вашої ніхто не забере від вас” (Івана 16:22). Прийдіть, втішайтесь благами, „чого око не бачило і вухо не чуло, і на серце людині не спадало” (1 Кор. 2:9), — благами, які дарує вам Сам Пожаданий; „Бо взяті будуть святі на хмарах ясних на зустріч Йому” (1 Сол. 4:17). Злинуть праведні й достойні Бога на височінь повітряну в невідомій славі, щоб бачити небесного безсмертного Жениха.
Всевишній Боже, єдиний безсмертний, покажи в той час великі щедроти Свої, щоб таємне нечестя християнина не відкрилось перед глядачами — ангелами, архангелами, пророками, апостолами, праведними й святими! Спаси віруючого благодаттю й щедротами і введи його в рай насолоди з довершеними праведниками!
Прийми, Владико, благання слуги Твого, за молитви святих, що Тобі догодили. Слава Христу! Амінь.
Українська Автокефалія
Джерело: Сайт ХРАМУ ВСІХ УКРАЇНСЬКИХ СВЯТИХ і Львівського молодіжного православного братства
Для нас прийшов Він з Отчого лона. Для нас тіло прийняв, щоб приступали ми до Нього без страху, для нас людиною став, щоб вигоїти наші тяжкі рани. З великою любов’ю та з усякою милістю Він кличе нас до Себе. Приступаймо, віруючі, зціляймось без труду! Скидаймо з себе тягар гріхів, приносьмо молитву і обмиваймо сльозами загнилі рани! Адже цей небесний Лікар, як милостивий, сльозами й зітханнями виліковує рани. Приступаймо, грішники, до Лікаря доброго, приносячи сльози — це найкраще лікування. Якраз те і приємне небесному Лікареві, щоб кожний своїми власними сльозами лікував себе і спасався. Лікування це триває недовго, і не поступово затягує рану, а зціляє нас відразу. Лікар чекає того, щоб побачити сльози наші, — приступайте, не бійтеся. Покажіть Йому рану, несучи заразом і ліки — сльози й зітхання.
Ось, відчинено двері покаяння. Постараймось, віруючі, увійти, поки їх не зачинено. Не дасть Він часу для нашого недбальства, та й самі двері, зауважуючи нашу безтурботність, не чекатимуть, поки триватиме наша неуважність. Чому зненавидів ти життя своє, нещасний? Що вище за душу твою, людино? А ти, віруючий, знехтував нею. Не знаємо, улюблені, коли саме небесний Лікар звелить зачинити двері Свого лікування. Приступаймо, благаю вас, постараймося уздоровитися. Він хоче нашим покаянням обрадувати небесне воїнство. Сонце досягло вже пори вечірньої, і для нас тільки затримується, щоб ми дійшли до оселі.
Послухайте, улюблені, спасенного голосу, який промовляє щоденно: „Прийдіть до Мене, всі струджені й знеможені, і Я заспокою вас. Візьміть ярмо Моє на себе, й навчіться, бо Я безмовний, лагідний, милостивий і смиренний серцем, і знайдете спокій душам вашим” (Матв. 11: 28-30). Він сповіщає нам заспокоєння і день у день обіцяє життя. Приступаймо, не біймося! Владика милостивий ні в чому не має потреби, не вимагає запису всіх гріхів. Він — пристановище від усякого лиха, лікує болячки, і життя дарує щедро, як милосердний; охоче приймає тих, що припадають до Нього. Адже Він великий Бог і все відоме йому наперед, Він знає всі помисли наші, і коли хто приходить до Нього, щоб зцілитися, бачить серце і всю щирість його.
Коли приступаючий має незмінне, побожне життя, тоді Сам милосердний Бог, з ласки Своєї, відразу відкривається тим, хто шукає Його, і перше, ніж людина підійме очі до Бога, Він говорить їй: „Тут Я”; перше, ніж наблизитися до Нього, розкриває скарб перед тим, хто шукає; перше, ніж проллє сльози, подає дари; перше, ніж попросить, примиряється з людиною; перше, ніж помолиться, удостоює милості.
Не бариться вислухувати тих, що приходять до Бога поправді. І не картає знов нечестивця, коли він приходить: „Навіщо ти добровільно зневажав Мене, Владику?” Не дошукується, скільки часу минуло, а тільки на покору, сльози й зітхання того, що звертається до Нього, дивиться Владика. Тому Він, знаючи наперед усе, як Бог і Творець наш, відразу прощає всі гріхи, всі помилки в думках і вчинках, і каже, щоб принесли йому одежу найпершу і ще перстень на правицю, і всім ангелам наказує радіти, що знайдено цю душу грішника…
Отже, приступаймо, християни, будемо молитися, поки є на це час! Тут, поки ми в цьому житті, завжди можемо умилостивити Бога. Неважко здобути нам прощення, є час для нас стукати в двері Його милосердя. Проливаймо сльози, поки є час приймати сльози, щоб, перейшовши в потойбічний вік, не плакати надаремно: там бо нічого не варті сльози…
Багато святих, ставши праведними й преподобними, відцуралися принад цього світу добрим виявленням духовної свободи і в певній надії на заповіді Божі дійшли переконання, що матимуть блага Божі в раю насолоди. Полюбивши бо Христа, вони віддали Йому перевагу над усім тлінним, тому щоденно радіють у Бозі, просвітлюються в Христі, безперестанно радіючи в Дусі Святому.
Веселиться за них Свята Тройця, веселяться за них ангели й архангели, веселиться за них рай насолоди. Вони поправді достойні похвали й слави, завжди блаженні. Ангели й люди прославляють їх, бо любові Божій вони віддали перевагу перед цілим світом. І святий, праведний, істинний Бог дарував їм царство Своє, і ще дав їм більшу славу — разом із святими ангелами завжди з радістю дивитися на Нього.
Схаменися ж, віруюча людино, прийди сама до себе, і як розумна, пригадай, що для тебе прийшов з неба Всевишній Бог, щоб від землі піднести тебе на небо. Тебе покликано на весілля небесного Жениха, чому ж не дбаєш? Чому затримуєшся? Скажи мені, як підеш ти на весілля, не маючи в себе дорогого й пристойного для весільного свята одягу? Нема в тебе свічника, як же підеш? Невже увійдеш зневажливо? Зараз тоді почуєш оті страшні слова: „Друже, як ти ввійшов на весілля, не маючи одягу весільного (Матв. 22:12), що личить царству Моєму? Невже ввійшов ти із зневагою, щоб неохайністю своєю образити гостей Моїх?”
І скаже Цар слугам своїм: „Зв’яжіть нещасному руки й ноги та вкиньте його в піч вогненну, щоб мучився повіки. Тому, що Сам Я приходив довгий час тому, і всіх кликав на весілля, а цей, зневажаючи Моє запрошення, не приготував собі одягу на весілля, то наказую вам покарати нещасного за те, що зневажив Моє царство”.
Невже не боїться цього, не тремтить християнин і того, що наближається час з’явитися Жениху в славі Своїй? Хіба не знає, що все вже готове, і небесна труба чекає на помах? І що діяти буде, якщо не приготується до цього часу Божої милості? Бог милує достойних.
Затрубить з неба труба і скаже: прокиньтеся, улюбленці Христові: ось прийшов небесний Цар дати вам спокій і радість у вічному житті за труд вашого подвижництва! Прокиньтесь, побачте Христа Царя, безсмертного Жениха, Якого ви любили! Адже, полюбивши Його, стали ви мандрівниками на землі. Прокиньтесь, побачте царство Його, яке Він наготував для вас! Прокиньтесь, побачте жаданого Христа! Прокиньтесь, ненаситним оком погляньте на Господа, Якого ви полюбили, заради Якого терпіли скорботи, для Якого подвизалися!
Приступайте тепер, і з великою сміливістю дивіться на Нього, пожаданого, радійте з Ним радістю невимовною, — „і радості вашої ніхто не забере від вас” (Івана 16:22). Прийдіть, втішайтесь благами, „чого око не бачило і вухо не чуло, і на серце людині не спадало” (1 Кор. 2:9), — благами, які дарує вам Сам Пожаданий; „Бо взяті будуть святі на хмарах ясних на зустріч Йому” (1 Сол. 4:17). Злинуть праведні й достойні Бога на височінь повітряну в невідомій славі, щоб бачити небесного безсмертного Жениха.
Всевишній Боже, єдиний безсмертний, покажи в той час великі щедроти Свої, щоб таємне нечестя християнина не відкрилось перед глядачами — ангелами, архангелами, пророками, апостолами, праведними й святими! Спаси віруючого благодаттю й щедротами і введи його в рай насолоди з довершеними праведниками!
Прийми, Владико, благання слуги Твого, за молитви святих, що Тобі догодили. Слава Христу! Амінь.
Українська Автокефалія
Джерело: Сайт ХРАМУ ВСІХ УКРАЇНСЬКИХ СВЯТИХ і Львівського молодіжного православного братства
