Дамо точне і докладне поняття про прелесть. Що таке прелесть? Прелесть - це ушкодження людського єства неправдою. Прелесть - це стан всіх людей, без винятку, спричинене падінням наших праотців. Всі ми – у прелесті. Знання цього є найбільшим запобігання від прелесть. Найбільша прелесть – визнавати себе вільним від прелесті. Всі ми обмануті, всі спокушені, всі перебуваємо в помилковому стані, маємо потребу у звільненні істиною. Істина - це Господь наш Ісус Христос. Освоїмося в цій Істині вірою в Неї, заспіваймо молитвою до цієї Істини – і Вона витягне нас із прірви самообману і спокус демонських. Гірке наше становище! Воно – в’язнниця, з якої ми молимо вивести нашу душу, висповідатися йменню Господньому.
Наше становище – це та похмура земля, в яку викинуте наше життя наша ворогам-заздрісникам нашим, які гнали нас. Воно – тілесне мудрування і лжеіменний розум, якими заражений ввесь світ, що не визнає своєї хвороби, і проголошує її квітучим здоров’ям. Воно – тіло і кров, які царства Божого не можуть успадкувати. Воно – вічна смерть, що зцілюється і знищується Господом Ісусом, Який є відродженням і життям.Таким є наше становище. Його зір – новий привід до плачу. З плачем воскликнімо до Господа Ісуса, щоб Він вивів нас із в’язниці, витягнув з прірви земної, вирвав з пащі смерті. “Господь наш Ісус Христос, – каже преподобний Симеон, Новий Богослов, – тому й зійшов до нас, що забажав визволити нас з полону і з найлютішої прелесті.
Учень. Це пояснення не досить доступне для мого розуміння: маю потребу в поясненні простішому, ближчому до мого розуміння.
Старець. Як засіб знищення людського роду вжита була падшим ангелом неправда.Із цієї причини Господь назвав диявола неправдою, батьком неправди й чоловековбивцею споконвіку.Поняття про неправду Господь тісно поєднав з поняттям про чоловіковбивство, тому що воно є неодмінним наслідок неправди. Словом “споконвіку” вказує на те, що неправда з самого початку слугувала для диявола знаряддям чоловіковбивства, і постійно служить йому знаряддям чоловіковбивства, на знищення людства. Початок зла – неправдива думка!
Джерело самоомани і бісівського зведення – неправдива думка! Причиною різноманітної шкоди і погибелі є неправдива думка! За допомогою неправди, диявол вразив вічною смертю людство в самому його корінні, в праотцях. Наші праотці спокусилися, тобто, визнали істиною неправду, і, прийнявши неправду під маскою істини, пошкодили себе незцільно смертоносним гріхом, про що засвідчила й наша праматір.
Змій спокусив мене, – сказала вона, – і я їла. Відтоді наша істота, заражена отрутою зла, прагне вільно і невільно до зла, яке представляється добром і насолодою для перекрученої волі, перекрученого розуму, перекрученого сердечному почуттю. Вільно, тому що в нас ще є залишок волі в обранні добра і зла. Невільно, тому що цей залишок волі не діє як повна воля, він діє під невід’ємним впливом пошкодження гріхом.
Ми народжуємося такими, ми не можемо не бути такими, і тому всі ми, без жодного винятку, перебуваємо в стані самоомани і бісівської спокуси. Із цього погляду на стан людей стосовно ставлення до добра і зла, на стан, що з необхідності належить кожній людині, випливає таке визначення прелесті, яке пояснює її зовсім задовільно: Прелесть - це засвоєння людиною неправди, прийнятої нею за істину. Прелесть спочатку діє на напрям думок, будучи прийнята і, зіпсувавши напрям думок, вона негайно надходить до серця, псує сердечні почуття; опанувавши сутністю людини, вона розливається на всю її діяльність, отруює саме тіло, яке нерозривно зв’язане Творцем з душею. Стан прелесті - це стан погибелі або вічної смерті.
з часу падіння людини диявол дістав до неї постійно вільний доступ. Диявол має право на цей доступ: його владі, покорою йому, людина підкорила себе добровільно, відкинувши покору Богові. Бог викупив людину. Викупленій людині дана свобода коритися або Богові, або дияволові, а щоб воля ця виявлялася невимушено, залишено дияволові доступ до людини.
Дуже природним є те, що диявол вживає всіх зусиль аби втримати людину в звичному ставленні до себе, або ж навіть ввести в ще більше поневолення. Для цього він вживає звичну і постійну свою зброю – неправду. Він намагається звести і обманути нас, опираючись на наш стан самоомани; нашим пристрастям – цим хворобливим потягам – він надає руху, згубні їх вимоги зодягаю в красу, намагається схилити нас до задоволення пристрастей.
Вірний Слову Божому не дозволяє собі цього задоволення, приборкує пристрасті, відбиває напади ворога; діючи під керівництвом Євангелія проти власної самоомани, приборкуючи пристрасті, цим знищуючи мало-помалу вплив на себе ницих духів, він поступово, виходить зі стану прелесті в сферу істини й свободи, повнота яких довершується через сходження Божественної благодаті. Той, хто невірний вченню Христовому, і чинить за своєю волею й розумом, підкоряється ворогові, і зі стану самоомани переходить в стан бісівської прелесті, втрачає залишок своєї свободи, вступає в повне підпорядкування дияволові.
Становище людей у бісівській прелесті буває дуже різноманітним, відповідно до тої пристрасті, котрою людина спокушена й поневолена, відповідно до того ступеня, в якому людина поневолена пристрастю. Але всі, хто впав у бісівську прелесть, тобто, хто через розвиток власної самоомани вступили в спілкування з дияволом і в полон до нього, - перебувають у прелесті, є храмами і знаряддями бісів, жертвами вічної смерті, життя у пекельних в’язницях.
Учень. Перерахуй види бісівської прелесті, яка походить від неправильних занять молитвою.
Старець. Всі види бісівської прелесті, яким піддається молитовний подвижник, виникають з того, що в основу молитви не покладене покаяння, що покаяння не зробилося джерелом, душею, метою молитви. “Якщо хтось, – каже преподобний Григорій Синаїт, – із самовпевненістю, ґрунтованою на зарозумілості, мріє досягти високих молитовних станів, і має ревність не щиру, а сатанинську, того диявол легко обплутує своїми сітями, як свого служителя”.
Будь-хто, хто силиться отримати шлюб Сина Божого не в чистій і світлій одежі, яка отримується за допомогою покаяння, а просто у своєму рубищі, у ветхому стані, в гріховності й самоомані, викидається геть, в пітьму зовнішню, в бісівську прелесть. Раджу тобі, – каже Спаситель покликаному до таємничого обов’язку жерця, – купити від Мене золото разпалене вогнем, щоб розбагатіти: і в одіж білу зодягнутися, щоб не виявився сором наготи твоєї: і коллурієм сліз помастити чуттєві очі твої й очі розуму, щоб бачити.
Я, ж бо їх люблю, викриваю й караю: будь же ревним, і покайся. Покаяння, і все, з чого воно складається, як то: сокрушення чи хворість духу, плач серця, сльози, самоосуд, пам’ять і передчуття смерті, суду Божого й вічних мук, відчуття присутності Божої, страх Божий є дарами Божими, дарами великої ціни, дарунки первинними і основними, запорукою дарів вищих і вічних. Без попереднього їх отримання, подаяння подальших дарів неможливе. “Як би не були піднесені наші подвиги, – сказав святий Іоан Ліствичник, – але якщо ми не здобували болісного серця, то ці подвиги були б і помилковими і марними”.
Покаяння, сокрушення духу, плач є ознаками, є свідченнями правильності молитовного подвигу, їх відсутність - ознака відхилення в помилковий напрямок, ознака самоомани, прелесті чи безплідності. Те чи інше, тобто прелесть або безплідність, становлять неминучий наслідок неправильної вправи в молитві, а неправильна вправа в молитві нерозлучна із самооманою.
Українська Автокефалія
Джерело: Сайт ХРАМУ ВСІХ УКРАЇНСЬКИХ СВЯТИХ і Львівського молодіжного православного братства
Наше становище – це та похмура земля, в яку викинуте наше життя наша ворогам-заздрісникам нашим, які гнали нас. Воно – тілесне мудрування і лжеіменний розум, якими заражений ввесь світ, що не визнає своєї хвороби, і проголошує її квітучим здоров’ям. Воно – тіло і кров, які царства Божого не можуть успадкувати. Воно – вічна смерть, що зцілюється і знищується Господом Ісусом, Який є відродженням і життям.Таким є наше становище. Його зір – новий привід до плачу. З плачем воскликнімо до Господа Ісуса, щоб Він вивів нас із в’язниці, витягнув з прірви земної, вирвав з пащі смерті. “Господь наш Ісус Христос, – каже преподобний Симеон, Новий Богослов, – тому й зійшов до нас, що забажав визволити нас з полону і з найлютішої прелесті.
Учень. Це пояснення не досить доступне для мого розуміння: маю потребу в поясненні простішому, ближчому до мого розуміння.
Старець. Як засіб знищення людського роду вжита була падшим ангелом неправда.Із цієї причини Господь назвав диявола неправдою, батьком неправди й чоловековбивцею споконвіку.Поняття про неправду Господь тісно поєднав з поняттям про чоловіковбивство, тому що воно є неодмінним наслідок неправди. Словом “споконвіку” вказує на те, що неправда з самого початку слугувала для диявола знаряддям чоловіковбивства, і постійно служить йому знаряддям чоловіковбивства, на знищення людства. Початок зла – неправдива думка!
Джерело самоомани і бісівського зведення – неправдива думка! Причиною різноманітної шкоди і погибелі є неправдива думка! За допомогою неправди, диявол вразив вічною смертю людство в самому його корінні, в праотцях. Наші праотці спокусилися, тобто, визнали істиною неправду, і, прийнявши неправду під маскою істини, пошкодили себе незцільно смертоносним гріхом, про що засвідчила й наша праматір.
Змій спокусив мене, – сказала вона, – і я їла. Відтоді наша істота, заражена отрутою зла, прагне вільно і невільно до зла, яке представляється добром і насолодою для перекрученої волі, перекрученого розуму, перекрученого сердечному почуттю. Вільно, тому що в нас ще є залишок волі в обранні добра і зла. Невільно, тому що цей залишок волі не діє як повна воля, він діє під невід’ємним впливом пошкодження гріхом.
Ми народжуємося такими, ми не можемо не бути такими, і тому всі ми, без жодного винятку, перебуваємо в стані самоомани і бісівської спокуси. Із цього погляду на стан людей стосовно ставлення до добра і зла, на стан, що з необхідності належить кожній людині, випливає таке визначення прелесті, яке пояснює її зовсім задовільно: Прелесть - це засвоєння людиною неправди, прийнятої нею за істину. Прелесть спочатку діє на напрям думок, будучи прийнята і, зіпсувавши напрям думок, вона негайно надходить до серця, псує сердечні почуття; опанувавши сутністю людини, вона розливається на всю її діяльність, отруює саме тіло, яке нерозривно зв’язане Творцем з душею. Стан прелесті - це стан погибелі або вічної смерті.
з часу падіння людини диявол дістав до неї постійно вільний доступ. Диявол має право на цей доступ: його владі, покорою йому, людина підкорила себе добровільно, відкинувши покору Богові. Бог викупив людину. Викупленій людині дана свобода коритися або Богові, або дияволові, а щоб воля ця виявлялася невимушено, залишено дияволові доступ до людини.
Дуже природним є те, що диявол вживає всіх зусиль аби втримати людину в звичному ставленні до себе, або ж навіть ввести в ще більше поневолення. Для цього він вживає звичну і постійну свою зброю – неправду. Він намагається звести і обманути нас, опираючись на наш стан самоомани; нашим пристрастям – цим хворобливим потягам – він надає руху, згубні їх вимоги зодягаю в красу, намагається схилити нас до задоволення пристрастей.
Вірний Слову Божому не дозволяє собі цього задоволення, приборкує пристрасті, відбиває напади ворога; діючи під керівництвом Євангелія проти власної самоомани, приборкуючи пристрасті, цим знищуючи мало-помалу вплив на себе ницих духів, він поступово, виходить зі стану прелесті в сферу істини й свободи, повнота яких довершується через сходження Божественної благодаті. Той, хто невірний вченню Христовому, і чинить за своєю волею й розумом, підкоряється ворогові, і зі стану самоомани переходить в стан бісівської прелесті, втрачає залишок своєї свободи, вступає в повне підпорядкування дияволові.
Становище людей у бісівській прелесті буває дуже різноманітним, відповідно до тої пристрасті, котрою людина спокушена й поневолена, відповідно до того ступеня, в якому людина поневолена пристрастю. Але всі, хто впав у бісівську прелесть, тобто, хто через розвиток власної самоомани вступили в спілкування з дияволом і в полон до нього, - перебувають у прелесті, є храмами і знаряддями бісів, жертвами вічної смерті, життя у пекельних в’язницях.
Учень. Перерахуй види бісівської прелесті, яка походить від неправильних занять молитвою.
Старець. Всі види бісівської прелесті, яким піддається молитовний подвижник, виникають з того, що в основу молитви не покладене покаяння, що покаяння не зробилося джерелом, душею, метою молитви. “Якщо хтось, – каже преподобний Григорій Синаїт, – із самовпевненістю, ґрунтованою на зарозумілості, мріє досягти високих молитовних станів, і має ревність не щиру, а сатанинську, того диявол легко обплутує своїми сітями, як свого служителя”.
Будь-хто, хто силиться отримати шлюб Сина Божого не в чистій і світлій одежі, яка отримується за допомогою покаяння, а просто у своєму рубищі, у ветхому стані, в гріховності й самоомані, викидається геть, в пітьму зовнішню, в бісівську прелесть. Раджу тобі, – каже Спаситель покликаному до таємничого обов’язку жерця, – купити від Мене золото разпалене вогнем, щоб розбагатіти: і в одіж білу зодягнутися, щоб не виявився сором наготи твоєї: і коллурієм сліз помастити чуттєві очі твої й очі розуму, щоб бачити.
Я, ж бо їх люблю, викриваю й караю: будь же ревним, і покайся. Покаяння, і все, з чого воно складається, як то: сокрушення чи хворість духу, плач серця, сльози, самоосуд, пам’ять і передчуття смерті, суду Божого й вічних мук, відчуття присутності Божої, страх Божий є дарами Божими, дарами великої ціни, дарунки первинними і основними, запорукою дарів вищих і вічних. Без попереднього їх отримання, подаяння подальших дарів неможливе. “Як би не були піднесені наші подвиги, – сказав святий Іоан Ліствичник, – але якщо ми не здобували болісного серця, то ці подвиги були б і помилковими і марними”.
Покаяння, сокрушення духу, плач є ознаками, є свідченнями правильності молитовного подвигу, їх відсутність - ознака відхилення в помилковий напрямок, ознака самоомани, прелесті чи безплідності. Те чи інше, тобто прелесть або безплідність, становлять неминучий наслідок неправильної вправи в молитві, а неправильна вправа в молитві нерозлучна із самооманою.
Українська Автокефалія
Джерело: Сайт ХРАМУ ВСІХ УКРАЇНСЬКИХ СВЯТИХ і Львівського молодіжного православного братства
