Чому всі євангелісти приділяють стільки уваги приходу мироносиць до Гробу Господнього, а двоє з них додають розповідь про те, як першою побачити Воскреслого була вибрана рівноапостольна Марія Магдалина? Ось дивно: саме цим жінкам першим з'явився Господь, а потім вже Петру і іншим учням. Раніше всіх, раніше будь-якого з чоловіків в світі, вони дізнались про Воскресіння.
Різдвяний круг завершується празником Господнього Стрітення. Він основується на події з життя нашого Спасителя, що її записав єв. Лука у главі 2, 22-40. Закон Мойсея приписував, що кожна жінка по народженні хлопчика через 40 днів не сміла входити до храму, бо в тому часі уважалася нечистою. По скінченні цього реченця мати новонародженої дитини приходила до храму і приносила жертву очищення. Преч. Діва Марія не мала обов'язку до очищення, бо освятилася Христовим Різдвом, як каже кондак свята: "Ти лоно Дівиче освятив різдвом Твоїм". Та все ж таки вона в покорі закону сповняє його припис і приносить у жертву дві горлиці.
8 липня Православна Церква згадує святих – Петра і Февронію. У історії Церкви не так багато святих, які прославилися виключно любов'ю і вірністю один до одного. Цей день багато хто називає православним день Закоханих, бо Петро і Февронія – заступники щасливого шлюбу. І хоча цей день не відомий і не перетворений на комерційний проект, як 14 лютого, все ж ті, хто шукає небесного заступництва своїй любові, можуть сміливо сьогодні звертатися в молитвах до Петра і Февронії. Згідно церковному переданню, Петро був молодшим братом Павла, що княжив в Муроме, і одружувався на Февронії тому, що загадкова дочка бджоляра зцілила його від прокази. Це відбувалося в кінці XII століття. Одруження князя на молодій селянці викликало багато шуму і засудження серед городян. Але Февронія, мудра немов Василина Прекрасна, відмінно знала, що головне для неї – володіти серцем свого чоловіка. Дуже скоро юна Февронія стала княгинею, і вони «почали жити благочестиво, ні в чому не переступаючи Божі заповіді».
Від 28 листопада до 6 січня включно триватиме Різдвяний піст або Пилипівка. 
Хто ближче приглянеться до нашого церковного року, той чітко завважує, що наша Православна Церква до великих і світлих празників завжди приготовляється коротшим чи довшим постом. Маємо великий і святий піст перед празником Пасхи. Маємо одноденні пости перед деякими празниками. Маємо багатоденні пости перед святами св. Апостолів Петра і Павла та празником Успіння Преч. Діви Марії. Маємо врешті і довгий піст перед Різдвом Христовим. Цей празник, як і празник Пасхи, належить до найбільших. Тому і піст творився на взір Пасхальному, і навіть носить назву Чоторидесятниці. Тож погляньмо на його історію, час, тривання та завдання.
Казанська ікона, належить до найбільш відомих і шанованих у всьому Православному світі ікон Божої Матері. Святкування Пресвятій Богородиці, на честь ЇЇ ікони, званої «Казанська», встановлене на знак вдячності Цариці Небесній за визволення града Москви і всієї Русі від нашестя поляків в 1612 році. Кінець XVI і початок XVII століття відомі в історії Росії як Смутний час. Московія потерпала від нападів польських військ, які глумились над православною вірою, грабували і палили храми, міста і села. Обманним шляхом їм вдалося заволодіти Москвою. За закликом святійшго патріарха Єрмогена московити стали на захист батьківщини. В ополчення, яке очолив князь Димитрій Михайлович Пожарський, було прислано чудотворний образ Пресвятої Богородиці.
Св. Никифор жив за часів іконоборства. Імператор Лев Вірменин, іконоборець, позбавив його патріаршого престолу і відіслав у заслання на острів Проконнесі. Там, в задушливій темниці, він провів 13 років. Помер в 828 р.
Згідно з переданням, цей образ Божої Матері був написаний самим євангелістом Лукою на 15-й рік після Вознесіння Господнього. У 5-му столітті ікона, що отримала назву Єрусалимської, була перенесена в Константинополь. Саме завдяки заступництву Богородиці було відбито напад скіфів на Візантію за імператора Іраклія (575-641 рр.). У зв'язку із Хрещенням Київського князя Володимира візантійці подарували ікону на Русь. Згодом Єрусалимський образ було відправлено до новохрещених новгородців, а за царювання Івана Грозного - перенесена в Успенський собор у Москві. На жаль, у роки нашестя Наполеона оригінал ікони зник. Зберігся лише її точний список. Яким чином вона опинилася в Гробниці Пресвятої Богородиці в Єрусалимі – на жаль, невідомо, проте святий образ і донині зберігається там.