«Про що б ти хотів запитати в Бога?», «Що б ти хотів попросити в Бога?» І «Що б ти хотів розповісти Богу?» - З такими запитаннями я звернувся до дітей. Результат перевершив всі очікування. Я одержав більше трьох тисяч відповідей. Веселі, сумні, спантеличені, відчайдушні, але живі, живі. Діти знали, що звертаються не до мам, татів або улюблених вчителів, а до когось найголовнішого, всесильного і всерозуміючого. Тому, їхні відповіді настільки обпалююче щирі і пронизливо довірливі. У них проступають майбутні поети, художники, гуманісти. Але хлопці можуть ніколи ними не стати. Ми, дорослі, зробимо їх собі подібними. Подібними до тих, хто живе в сьогоднішньому божевільному світі з пересиченою незначним прошарком і крайньою убогістю більшості, з повною відсутністю моралі, коли брат грабує брата, друг розоряє друга, а в середовищі так званих спільних інтересів, панують вовчі закони.