В iм'я Отця, i Сина, i Святого Духа!
Дорогi браття i сестри!
Дорогi браття i сестри!
Притча Спасителя про таланти дуже повчальна, i всiм нам треба знати її й завжди пам'ятати про неї. У притчi говориться про рабiв i господаря, який, вiдходячи у далеку країну, доручив їм своє майно. Одному вiн дав п'ять талантiв, другому - два, третьому - один, кожному за його спроможнiстю (Мф. 25, 14-30).
Звернiть увагу. Раби - це ми, люди, господар - це Господь наш Iсус Христос, наш Творець i Спаситель, що роздає кожному тi чи iншi дарування, вiдповiдно до наших можливостей. Таланти - це душевнi й тiлеснi сили, а також здiбностi, якi дає Бог кожнiй людинi i якi треба пустити, так би мовити, в обiг; i за мiрою свого розумiння i ретельностi примножити своє духовне багатство. Пiд талантами треба розумiти i те служiння у суспiльствi, яке довiрив Бог кожному, враховуючи його здiбностi. Хто одержав бiльше талантiв, той повинен бiльше зробити добра для людей i бiльше удосконалити себе для вiчного життя, а хто - менше, з того менше i спитається на судi Божому.
Нам треба частiше роздумувати над тим, за що Господь вимагатиме вiд нас звiту. Ми повиннi будемо Йому звiтувати, по-перше, як люди, по-друге, як християни, по-третє, як такi, що одержали те чи iнше призначення i покликання.
У чому вимагатиме Господь вiд нас звiту, як у людей? У тих даруваннях, якi ми дiстали вiд Нього при нашому народженнi на свiт. Якщо Вiн дав нам неабиякий розум, то спитає, яка користь була вiд нашого розуму людям, i чи послужили ми цим розумом славi Творця-Бога. Якщо Господь дарував нам здоров'я i тiлеснi сили, то чи була вiд цього користь нашим ближнiм. Особливо Вiн спитає з нас за те, як ми використали час. Чи навчилися ми за земне життя благочестя, чи спiвстраждали людям чи жили по правдi, чи були чесними i чистими у взаємовiдносинах. Як нам вiдповiдати на судi Божому, якщо одна частина нашого життя промайнула у снi, друга - у турботах про своє тiло, третя - у всiляких забавах, а четверта - у справах ще гiрших? Як будуть вiдповiдати Боговi тi люди, якi одержали вiд Господа красу тiла i використали її на те, щоб спокушати iнших до грiха, а тi, що одержали вiд Бога мiцне здоров'я, принесли його у жертву пияцтву, розпустi та iншим порокам, про якi навiть соромно говорити?
Тяжке випробування на судi Божому чекає на кожного з нас, як людину, тому що нiхто не може виправдатися тим, що вiн не знав, як треба жити на землi. Кожна людина має у своєму серцi закон Божий - совiсть. I згiдно з цим законом буде судитися кожна людина.
Але бiльше випробування чекає на християнина. Тут будуть приведенi на пам'ять i постануть перед очима усi дарування, милостi й щедроти, якi одержав кожний з нас - Боговтiлення, страждання i смерть за нас Господа нашого Iсуса Христа. Чи пам'ятаєш ти, християнине, як заради тебе Господь обливався кривавим потом, терпiв обплювання, був увiнчаний терновим вiнцем, як били Його по головi тростиною, розiп'яли посеред розбiйникiв? Покажи тепер, як ти скористався плодами цього спасительного подвигу. Покажи, де твоє виправдання, де спасiння, де благодать, яку заслужив для тебе Син Божий стражданнями на хрестi. Що можуть вiдповiсти тi християни, якi не мають нiчого спiльного з християнством, крiм самої тiльки назви? Вони ганебними грiхами осквернили свiтлу ризу, отриману при хрещеннi, зневажили пролиту на хрестi кров Сина Божого. Такi християни змушенi будуть мовчати, як мовчав чоловiк, що прийшов на весiлля царського сина не у весiльному одязi. Вони почують голос Праведного Суддi: "Вiдiйдiть вiд Мене, хто чинить беззаконня" (Мф. 27, 23).
Крiм тих випробувань, якi чекають на кожного з нас, як людину i як християнина, нам належить дати вiдповiдь за нашi звання, посади й усi службовi обов'язки.
У день суду спитає Господь пастирiв, з якою ревнiстю пасли вони овець Його, тобто своїх парафiян. Чи не загинула якась душа через недбалого пастиря? Чи не спокусив якийсь пастир своїм злим прикладом маловiрних? Хто з пастирiв виявиться чистим i непорочним на судi Божому, той великим наречеться у Царствi Небеснiм, тому що вiн не тiльки сам сотворив, але й iнших навчив, не тiльки спас свою душу, а й став причасником спасiння iнших. А якщо виявиться протилежне?! Тодi горе такому пастирю. "Зажадаю з їхньої руки отари Моєї, i вiдiрву їх вiд пасiння отари", - говорить Господь через пророка Єзекiїля (Єз. 34, 10).
Особливе випробування чекає на тих, кому була дана влада над iншими людьми. Одним iз обов'язкiв будь-якого начальника є дотримання мiж людьми правди. Це означає, що заслуги добрих людей треба винагороджувати i цiнувати, а безчинства карати й викорiнювати, щоб чеснi люди були у безпецi, а злодiї та грабiжники не вихвалялися на землi своєю безкарнiстю. З суддiв i можновладцiв Господь спитає, чи не промiняли вони правду на якийсь прибуток, чи не догоджали вони сильним i багатим i чи не залишали вони без захисту принижених i знедолених. Якщо виявляться такi, то пророк Iсая провiщає їм горе. Вiн каже: "Горе тим: що несправедливо чинять в судi за хабар" (Iс. 5, 22-23).
А тим, хто має багатство, доведеться вiдповiдати перед Богом, чи використали вони своє багатство, як повелiв Бог. Тодi буде блаженною людина, яка використала своє багатство на користь людям. У той же час горе тим багачам, високорозумним, самозадоволеним, гордим, якi забувають про те, що їхнє багатство є дар Божий. Загибель їхня не дрiмає!
Нам не вистачить часу, щоб перелiчити усi дарування, якi дає Бог кожному з нас. За кожен дар, за кожен талант Бог спитає нас на Своєму судi: як ми його використали, як виконали свої обов'язки - великi й малi. Тому прислухаймося до слiв апостола Павла: "Благаю вас поводитися гiдно звання, до якого ви покликанi" (Еф. 4, 1).
Амiнь!
Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет
Джерело: ПРАВОСЛАВНИЙ ПОГЛЯД.
