Релігійність - вроджена властивість людини, стверджує журнал «The New Scientist», посилаючись на новітні дослідження. “Наш мозок легко створює цілий світ уявних істот - духів, богів і чудовиськ, і чим невпевненішими ми себе почуваємо, тим складніше опиратися цій спокусі”, - пише автор статті Майкл Брукс. Відповідно до однієї із широко розповсюджених гіпотез, релігія з’явилася в результаті природного добору: віруючі краще пристосовані до життя й, відповідно, частіше передають свої ґени нащадкам. Спільні вірування допомагали нашим пращурам жити згуртованими групами, спільно полювати, збирати плоди й опікуватися дітьми і тим підвищували їхня конкурентоспроможність, пише «InoPressa». Однак, заперечують деякі вчені, віра в потойбічне життя та інші безпідставні переконання навряд чи допомагає вижити і продовжити свій рід у суворій реальності. Антрополог Скот Етрен з Мічіґанського університету і його однодумці висувають альтернативну версію: релігія - органічний побічний ефект людського мислення.
Повір’я, що вві сні або в магічному трансі душу може полишати тіло, поширене у всіх народів. Приблизно в кожної другої чотирирічної дитини є уявний друг, а дорослі подумки спілкуються з покійними родичами або вигаданими коханими. Для природного добору це плюс - така здатність допомагає існувати в заплутаній соціальній ієрархії і вгадувати підступи невідомих нам ворогів, підкреслюють вчені. На неї опирається віра в автономне, в тому числі посмертне життя душі, а звідси лише крок до ідеї Бога.
У формуванні релігії бере участь і інша властивість мозку: гіпертрофоване сприйняття причинно-наслідкового ефекту, яке змушує бачити зв’язок навіть між подіями, що збіглися випадково. Воно теж породжене еволюцією: краще втекти від хижака, який тобі привидівся, ніж як потрапити на зуб до непоміченого.
Етрен говорить про “трагедію розумності”: людина усвідомлює, які лиха можливі, в тому числі його власна смерть. І коли вроджені механізми підказують нам рішення цієї тяжкої проблеми - релігійні вірування, ми хапаємося за цей “ключ від нашої темниці”, зазначає «The New Scientist». Саме тому у важкі часи люди масово звертаються до релігії.
То ж чи є релігія вродженою? На це питання міг би відповісти експеримент із вихованням групи дітей в ізоляції. Чи з’явиться в них власна релігія? Такий досвід занадто аморальний, щоб його проводити, але вчені думають, що відповідь буде позитивною.
Українська Автокефалія
Повір’я, що вві сні або в магічному трансі душу може полишати тіло, поширене у всіх народів. Приблизно в кожної другої чотирирічної дитини є уявний друг, а дорослі подумки спілкуються з покійними родичами або вигаданими коханими. Для природного добору це плюс - така здатність допомагає існувати в заплутаній соціальній ієрархії і вгадувати підступи невідомих нам ворогів, підкреслюють вчені. На неї опирається віра в автономне, в тому числі посмертне життя душі, а звідси лише крок до ідеї Бога.
У формуванні релігії бере участь і інша властивість мозку: гіпертрофоване сприйняття причинно-наслідкового ефекту, яке змушує бачити зв’язок навіть між подіями, що збіглися випадково. Воно теж породжене еволюцією: краще втекти від хижака, який тобі привидівся, ніж як потрапити на зуб до непоміченого.
Етрен говорить про “трагедію розумності”: людина усвідомлює, які лиха можливі, в тому числі його власна смерть. І коли вроджені механізми підказують нам рішення цієї тяжкої проблеми - релігійні вірування, ми хапаємося за цей “ключ від нашої темниці”, зазначає «The New Scientist». Саме тому у важкі часи люди масово звертаються до релігії.
То ж чи є релігія вродженою? На це питання міг би відповісти експеримент із вихованням групи дітей в ізоляції. Чи з’явиться в них власна релігія? Такий досвід занадто аморальний, щоб його проводити, але вчені думають, що відповідь буде позитивною.
Українська Автокефалія
