Православні львів’яни у складі хору при музичному училищі ім. C.Людкевича (диригент - заслужений працівник культури України Володимир Гнідь) взяли участь у Дев'ятому міжнародному фестивалі православної музики "Свята Богородиця – Достойно єсть”, який проходив у болгарському місті Поморіє з 7 по 11 червня 2012 року Божого. Фестиваль був організований Сливенською митрополією, громадою міста Поморіє, молодіжною організацією "Болгарія" і проходив під патронатом Високопреосвященного митрополита Cливенського ЙОАНИКІЯ та мера міста Івана Алексієва.
Своїми голосами прославляли Бога парафіяни храмів Святителя Миколая Чудотворця, кафедрального собору Покрови Пресвятої Богородиці та ін.

Після смерті митрополита Київського Михаїла (очолював Київську кафедру з 1131-1145 рр.) князь Ізяслав вирішив висвятити на митрополита Київського Клима Смолятича. Він запросив цього монаха із Смоленська і хотів висвятити руськими єпископами без згоди вселенського патріарха, як це було раніше. Ізяслав скликав собор руських єпископів і наказав їм висвятити схимомонаха Клима в митрополита Київського і всієї Русі. Не всі єпископи погодились, але деякі, які хотіли догодити князю, посвятили Клима в єпископи головою святого Клима, Папи Римського, яка була привезена святим князем Володимиром із Херсонеса в Київ.
Пам’ять блаженного Костянтина, митрополита Київського і всієї Русі вшановується 18 червня.

Великомученик Іоанн був купцем із Трапезонта. Одного разу, подорожуючи на кораблі у своїх справах, виступив, відстоюючи православну віру. Коли корабель прибув до Білгород-Дністровського (Аккерман), управитель міста — язичник — за доносом одного з тих, хто сперечався на кораблі з Іоанном, наказав схопити його й ув’язнити. Він наполягав, щоб Іоанн відмовився від православ’я і в молитві прославив сонце, зорі й приніс жертви небесним світилам, обіцяючи йому великі почесті.
Іоанн відмовився виконати його пропозицію і прославив істинного Бога Ісуса Христа, при цьому сказавши управителю: «Прошу тебе не рахуй богом сонце, яке бачиш на небі, бо це світило поставлене Творцем для служіння людям і створене на четвертий день. А творіння Його не може бути богом».
Пам’ять великомученика Іоанна Сочавського вшановується 15 червня.

Святитель Іона, митрополит Київський і всієї Русі народився в м. Галичі. Його батько Федір був християнином. У 12 років хлопець прийняв чернецтво з ім'ям Іона, пізніше прийшов у Москву в Семенів монастир. У той час митрополитом у Москві був Фотій. Одного разу після закінчення служби в монастирі він зайшов у пекарню і там побачив Іону, який заснув після важкої праці. Фотій благословив його. Через декілька років Фотій благословив Іону на єпископа Разанського і Муромського. Коли митрополит Фотій помер, князь Василій Васильович зібрав собор єпископів, які вибрали Іону на посаду митрополита Київського і всієї Русі. Іона поїхав у Царгород за призначенням до патріарха. Коли Іона приїхав у Царгород, то вселенський патріарх уже призначив Ісидора, який спочатку приїхав до Києва, потім у Москву. Після Флорентійського собору Ісидора в Москві не прийняли, приписавши йому єресь. Він тайно втік до Риму.
Митрополит Іона багато працював на благо своєї пастви, мав від Бога дар чудотворця: зціляв недуги й передбачав майбутнє.
Пам’ять святителя Іони вшановується 13 квітня (н. ст.).

Св. мученик Георгій Новий (Болгарський) народився в знатній болгарської сім'ї, що жила в столиці Болгарії місті Средце (нині місто Софія). Святий Георгій був випрошеною молитвою у Бога дитиною, оскільки його батьки, Іоанн і Марія, до похилого віку залишалися бездітними. Немовля хрестили в ім'я святого великомученика Георгія (Юрія). Юнак Георгій отримав гарну освіту, уважно вивчив Святе Письмо, був благочестивий і поміркований. Батьки його померли, коли йому виповнилося 25 років. У той час Болгарія перебувала під владою турків, які насильно звертали християн в мусульманство. Одного разу кілька мусульман спробували звернути Георгія. Вони одягли на голову святого тафью, круглу шапочку, в якій мусульмани входять у свої молитовні будинки. Але Георгій кинув тафью на землю. Турки з побоями і лайкою повели мученика до свого правителю. Правитель був вражений мужнім виглядом і красою святого Георгія і став ласкаво переконувати його прийняти мусульманство, обіцяючи всілякі почесті і багатство від султана Селіма (1512-1520). Але святий сміливо і твердо сповідав віру в Господа Ісуса Христа і засуджував постулати мусульманства.
Пам'ять святого мученика Георгія Нового вшановуємо 8 червня (за новим стилем).

Преподобний Симеон Стовпник походив із Антіохії Сирійської. Уже в ранньому дитинстві йому кілька разів являвся Господь, пророкуючи майбутні подвиги і винагороду за них. Усвідомивши своє високе покликання, Симеон усамітнився на пустельній горі, коли йому виповнилося всього 6 років. Згодом, уже юнаком, переселився в обитель преподобного Іоанна Стовпника, де за його прикладом і зійшов на стовп. Проте в 22-літньому віці святому було одкровення: перейти на Дивну гору і заснувати на ній монастир. Досягнувши високого ступеня чернечого служіння, подвижник сотворив багато чудес, прозрівав таємниці та удостоївся бачити Господа й розмовляти з Ним.
Пам'ять - 6 червня, 14 вересня (н.ст.).

Святитель Леонтій із молодих літ відбував подвиг у Печерському монастирі й став першим з його ченців, якого було висвячено на єпископа. Святитель був людиною освіченою й великим подвижником. Після висвячення в єпископи провадив рівноапостольну місійну працю в Ростовській єпархії (третій єпископ на цій кафедрі), що знаходилася далеко на півночі великої Київської держави, серед поган, ворожих християнству. Святитель Леонтій зазнав багато переслідувань від поган. Вигнаний ними з міста Ростова, побудував за містом у полі невелику церковцю, у якій навчав молодь істин Христової віри. Одного разу батьки цих дітей прийшли до святителя, щоб убити його. Єпископ Леонтій не злякався їх, а вийшов до них із хрестом у руках, і вони відступили від свого наміру, а дехто навіть охрестився.
Святитель Леонтій обходив міста й села, проповідуючи Святе Євангеліє, творячи чудеса та христячи тих, хто увірував у Христа. Рівноапостольна праця святителя закінчилася його мученицькою смертю від рук поган, за одними даними в 1073 р., за іншими — кілька років пізніше, але перед 1077 р. У 1164 р. були відкриті його нетлінні мощі, у 1190-1194 рр. він був канонізований.
Пам’ять святителя Леонтія вшановується 5 червня.

Якось Гліб прийшов до тата:
- Дедьо, хочу я спитати: Бог у нас один?
- Один.
- Але ж є у Нього Син.
Третім є ще Дух Святий,
-каже батькові малий.
-Як же твердиш ти: Один
троє: Дух, Отець і Син.

Жив собі на світі соловейко - жив, ув'язнений у великій кришталевій клітці. Належав він багатому перському купцеві, який понад усе любив слухати його солодкий переливчастий спів. Бувало, що у голосі соловейка чулися сумовиті ноти, проте купець не звертав на це уваги.
"Мій соловейко має все, чого тільки може бажати птах, - переконував самого себе. - Гадаю, він найщасливіший птах у цілій Персії."

Становлення України, як незалежної держави, її науково-технічний розвиток, освіта, культура, політика потребують діяльності людини з високим рівнем духовності, інтелектуальності та творчого потенціалу.
Сьогодні перед суспільством постає завдання: переорієнтувати мислення на формування в молоді, студентів бажання та вміння самостійно оволодівати знаннями з різних джерел інформації, застосовувати набуті знання у практичному житті, виробити вміння критично мислити і виховати творчу високодуховну особистість. Тому, що тільки високодуховна особистість може реалізувати себе.
Поняття «духовність» трактується неоднозначно. Частина вчених пов'язують її з рівнем інтелектуальності особистості, інші -розуміють духовність як активне споживання духовних цінностей, а також їхнє виробництво. А дехто духовність ототожнює з моральністю.

Прагнення до свободи є одним із найголовніших мотивів сучасної людини. Свобода - найпопулярніше поняття нашого часу. Одні хочуть звільнитись від тоталітарного режиму, від партійної ідеології, від колоніального імперіалізму, інші - від фарисейства, моралізму та матеріалізму, від тиску соціального конформізму тощо. Нажаль, головною небезпекою цих прагнень є те, що таке звільнення більшість людей сприймає у негативному сенсі - як ліквідацію тієї чи іншої перешкоди до свободи, як боротьбу з чимось, а не за щось. Відомо, що своїм негативним змістом поняття «звільнення» не може бути вичерпане. Недостатньо лише того, щоб щось прибрати або ліквідувати аби настала свобода.Важливим є з'ясувати позитивне значення поняття «звільнення» або «свободи».