Жив собі на світі соловейко - жив, ув'язнений у великій кришталевій клітці. Належав він багатому перському купцеві, який понад усе любив слухати його солодкий переливчастий спів. Бувало, що у голосі соловейка чулися сумовиті ноти, проте купець не звертав на це уваги."Мій соловейко має все, чого тільки може бажати птах, - переконував самого себе. - Гадаю, він найщасливіший птах у цілій Персії."
Одного дня купець оголосив, що вирушає у довгу мандрівку, постановив-бо купити на сході гарного шовку й вишуканих парфумів. І має проїжджати місцевість, де жив колись його соловейко, - через незайманий ліс, повен розкішних квітів та інших дивовижних рослин. Може, соловейко бажає переказати щось братам своїм і сестрам?
"Скажи їм, що мені тут добре, - попросив птах, -а ще спитай, чи немає для мене якогось послання?"
Купець виконав прохання, відтак, повернувшись з мандрівки додому, негайно рушив до соловейка.
"Я спитав одного з твоїх братів, чи є для тебе якесь послання, - почав трохи невпевнено, - та той замість відповіді упав на землю, посеред квітів, і залишився лежати, геть нерухомий. Я підніс його, але він, як і перше, не ворушився, тож я подумав, наче він мертвий. Тоді поклав його на землю і вже хотів, було, відійти, коли зненацька пташок затріпотів крильцями й пурхнув на найближче дерево. Я гукав до нього багато разів, та він мені так і не відповів. Либонь, твої родичі забули про тебе."
Соловейко лиш похилив голівку, засмучений. Він увесь день не торкався ні поживи, ні навіть води.
Наступного ранку, зайшовши до кімнати, де висіла пташина клітка, господар побачив, що соловейко сидить в її кутку нерухомий. Просив його пурхнути на жердку і заспівати, але птах навіть пір'ячком не ворухнув. Тоді купець відчинив клітку, обережно взяв його рукою, а другою так само обережно потер йому шийку. Однак соловейко не ворушився. Купець, зажурений, вирішив, що улюблений птах неживий. Зі сльозами на очах виніс його з господи, поклав на траву і рушив назад. Відійшовши кілька кроків, захотів ще раз глянути на пташину, востаннє з нею попрощатися. Обернувся - і що побачив? Соловейко тріпотів крильцями у повітрі, під яскравим сонцем; забриніли радісні трелі. Птах відлітав, співаючи. "Дякую за послання, що ти приніс. Воно найкраще з усіх, які я отримував коли-небудь." І полинув до лісів, де повно розкішних квітів та інших дивоглядних рослин.
Та біжіть притьмом, скажіть Його учням, що Він воскрес із мертвих. Он він вас випередить у Галилеї -там ви Його побачите. Я вам сказав (Мт. 28, 7)
БРУНО ФЕРРЕРО
