Не забував про маленьку білу ковдрочку, що зігрівала його ще в колисці. Хоч і стала майже непридатною для використання, проте й далі йому слугувала.
Якщо ж не було змоги тримати її коло себе, хлопчик намагався, щоб цей малий домотканий прямокутник принаймні лежав на видноті.
Складена або скручена, ковдрочка клалася у барвистий наплічничок, відтак супроводжувала хлопчика навіть до початкової школи. Ця ковдрочка стала моєю невідлучною білою тінню.Коли по довгих і наполегливих умовляннях мамі вдалося переконати синочка віддати їй ковдрочку, щоб випрати, хлопчик невідступно сидів, стривожений, під дверима пральної кімнати й чекав, поки прання закінчиться.
Трохи старша від нього сестричка висміювала його манію, та хлопчик тим не журився: ковдрочка була йому таємничим оберегом, щитом, захистом.
Аж ось одного дня татусь оголосив, що має летіти у службове відрядження, і то надовго.Для хлопчика це було новиною.
Напередодні батькового від'їзду, не випускаючи з рук своє укривальце, він стежив занепокоєними очима за всіма приготуваннями татуся - особливо за тим, як той пакував дорожню валізу.
- Татуню, а літаки ніколи не падають?
- Ну, майже ніколи.
- А той літак, яким ти відлітаєш, - він великий і гарний?
- Так. Він найбільший з усіх, що існують.
- І може летіти навіть крізь бурю?
- Авжеж.
- Ти все-таки будь обережний, татуню! А парашут у тебе буде?
- Буде, синку.
Наступного дня батько вилетів у відрядження, літак щасливо приземлився у призначеному місці в призначений час. Вийшовши з літака, чоловік рушив до готелю, де розкрив валізу - і оторопів.Зверху, на купі речей, лежала маленька біла ковдрочка його сина.
Чоловік негайно зателефонував дружині:
- Тут щось неймовірне! У своїй валізі я побачив ковдрочку нашого малого. Як мені бути?
- Заспокойся. Тільки що наш синочок признався мені: "Мамусю, не хвилюйся. Я поклав татові до валізи мою ковдрочку. Нічого лихого з ним не станеться!" - відповіла дружина.
Хто любить - той помагає. Дієслово "помагати" пов'язане з дієсловом "любити".
Бо ангелам своїм Він повелить про тебе, щоб берегли тебе на всіх твоїх дорогах. І на руках тебе носитимуть, щоб не спіткнулася нога твоя об камінь (Пс. 91, 11-12)
Якщо ж не було змоги тримати її коло себе, хлопчик намагався, щоб цей малий домотканий прямокутник принаймні лежав на видноті.
Складена або скручена, ковдрочка клалася у барвистий наплічничок, відтак супроводжувала хлопчика навіть до початкової школи. Ця ковдрочка стала моєю невідлучною білою тінню.Коли по довгих і наполегливих умовляннях мамі вдалося переконати синочка віддати їй ковдрочку, щоб випрати, хлопчик невідступно сидів, стривожений, під дверима пральної кімнати й чекав, поки прання закінчиться.
Трохи старша від нього сестричка висміювала його манію, та хлопчик тим не журився: ковдрочка була йому таємничим оберегом, щитом, захистом.
Аж ось одного дня татусь оголосив, що має летіти у службове відрядження, і то надовго.Для хлопчика це було новиною.
Напередодні батькового від'їзду, не випускаючи з рук своє укривальце, він стежив занепокоєними очима за всіма приготуваннями татуся - особливо за тим, як той пакував дорожню валізу.
- Татуню, а літаки ніколи не падають?
- Ну, майже ніколи.
- А той літак, яким ти відлітаєш, - він великий і гарний?
- Так. Він найбільший з усіх, що існують.
- І може летіти навіть крізь бурю?
- Авжеж.
- Ти все-таки будь обережний, татуню! А парашут у тебе буде?
- Буде, синку.
Наступного дня батько вилетів у відрядження, літак щасливо приземлився у призначеному місці в призначений час. Вийшовши з літака, чоловік рушив до готелю, де розкрив валізу - і оторопів.Зверху, на купі речей, лежала маленька біла ковдрочка його сина.
Чоловік негайно зателефонував дружині:
- Тут щось неймовірне! У своїй валізі я побачив ковдрочку нашого малого. Як мені бути?
- Заспокойся. Тільки що наш синочок признався мені: "Мамусю, не хвилюйся. Я поклав татові до валізи мою ковдрочку. Нічого лихого з ним не станеться!" - відповіла дружина.
Хто любить - той помагає. Дієслово "помагати" пов'язане з дієсловом "любити".
Бо ангелам своїм Він повелить про тебе, щоб берегли тебе на всіх твоїх дорогах. І на руках тебе носитимуть, щоб не спіткнулася нога твоя об камінь (Пс. 91, 11-12)
БРУНО ФЕРРЕРО