Після смерті митрополита Київського Михаїла (очолював Київську кафедру з 1131-1145 рр.) князь Ізяслав вирішив висвятити на митрополита Київського Клима Смолятича. Він запросив цього монаха із Смоленська і хотів висвятити руськими єпископами без згоди вселенського патріарха, як це було раніше. Ізяслав скликав собор руських єпископів і наказав їм висвятити схимомонаха Клима в митрополита Київського і всієї Русі. Не всі єпископи погодились, але деякі, які хотіли догодити князю, посвятили Клима в єпископи головою святого Клима, Папи Римського, яка була привезена святим князем Володимиром із Херсонеса в Київ.
Пам’ять блаженного Костянтина, митрополита Київського і всієї Русі вшановується 18 червня.

Великомученик Іоанн був купцем із Трапезонта. Одного разу, подорожуючи на кораблі у своїх справах, виступив, відстоюючи православну віру. Коли корабель прибув до Білгород-Дністровського (Аккерман), управитель міста — язичник — за доносом одного з тих, хто сперечався на кораблі з Іоанном, наказав схопити його й ув’язнити. Він наполягав, щоб Іоанн відмовився від православ’я і в молитві прославив сонце, зорі й приніс жертви небесним світилам, обіцяючи йому великі почесті.
Іоанн відмовився виконати його пропозицію і прославив істинного Бога Ісуса Христа, при цьому сказавши управителю: «Прошу тебе не рахуй богом сонце, яке бачиш на небі, бо це світило поставлене Творцем для служіння людям і створене на четвертий день. А творіння Його не може бути богом».
Пам’ять великомученика Іоанна Сочавського вшановується 15 червня.

Святитель Іона, митрополит Київський і всієї Русі народився в м. Галичі. Його батько Федір був християнином. У 12 років хлопець прийняв чернецтво з ім'ям Іона, пізніше прийшов у Москву в Семенів монастир. У той час митрополитом у Москві був Фотій. Одного разу після закінчення служби в монастирі він зайшов у пекарню і там побачив Іону, який заснув після важкої праці. Фотій благословив його. Через декілька років Фотій благословив Іону на єпископа Разанського і Муромського. Коли митрополит Фотій помер, князь Василій Васильович зібрав собор єпископів, які вибрали Іону на посаду митрополита Київського і всієї Русі. Іона поїхав у Царгород за призначенням до патріарха. Коли Іона приїхав у Царгород, то вселенський патріарх уже призначив Ісидора, який спочатку приїхав до Києва, потім у Москву. Після Флорентійського собору Ісидора в Москві не прийняли, приписавши йому єресь. Він тайно втік до Риму.
Митрополит Іона багато працював на благо своєї пастви, мав від Бога дар чудотворця: зціляв недуги й передбачав майбутнє.
Пам’ять святителя Іони вшановується 13 квітня (н. ст.).

Св. мученик Георгій Новий (Болгарський) народився в знатній болгарської сім'ї, що жила в столиці Болгарії місті Средце (нині місто Софія). Святий Георгій був випрошеною молитвою у Бога дитиною, оскільки його батьки, Іоанн і Марія, до похилого віку залишалися бездітними. Немовля хрестили в ім'я святого великомученика Георгія (Юрія). Юнак Георгій отримав гарну освіту, уважно вивчив Святе Письмо, був благочестивий і поміркований. Батьки його померли, коли йому виповнилося 25 років. У той час Болгарія перебувала під владою турків, які насильно звертали християн в мусульманство. Одного разу кілька мусульман спробували звернути Георгія. Вони одягли на голову святого тафью, круглу шапочку, в якій мусульмани входять у свої молитовні будинки. Але Георгій кинув тафью на землю. Турки з побоями і лайкою повели мученика до свого правителю. Правитель був вражений мужнім виглядом і красою святого Георгія і став ласкаво переконувати його прийняти мусульманство, обіцяючи всілякі почесті і багатство від султана Селіма (1512-1520). Але святий сміливо і твердо сповідав віру в Господа Ісуса Христа і засуджував постулати мусульманства.
Пам'ять святого мученика Георгія Нового вшановуємо 8 червня (за новим стилем).

Преподобний Симеон Стовпник походив із Антіохії Сирійської. Уже в ранньому дитинстві йому кілька разів являвся Господь, пророкуючи майбутні подвиги і винагороду за них. Усвідомивши своє високе покликання, Симеон усамітнився на пустельній горі, коли йому виповнилося всього 6 років. Згодом, уже юнаком, переселився в обитель преподобного Іоанна Стовпника, де за його прикладом і зійшов на стовп. Проте в 22-літньому віці святому було одкровення: перейти на Дивну гору і заснувати на ній монастир. Досягнувши високого ступеня чернечого служіння, подвижник сотворив багато чудес, прозрівав таємниці та удостоївся бачити Господа й розмовляти з Ним.
Пам'ять - 6 червня, 14 вересня (н.ст.).

Святитель Леонтій із молодих літ відбував подвиг у Печерському монастирі й став першим з його ченців, якого було висвячено на єпископа. Святитель був людиною освіченою й великим подвижником. Після висвячення в єпископи провадив рівноапостольну місійну працю в Ростовській єпархії (третій єпископ на цій кафедрі), що знаходилася далеко на півночі великої Київської держави, серед поган, ворожих християнству. Святитель Леонтій зазнав багато переслідувань від поган. Вигнаний ними з міста Ростова, побудував за містом у полі невелику церковцю, у якій навчав молодь істин Христової віри. Одного разу батьки цих дітей прийшли до святителя, щоб убити його. Єпископ Леонтій не злякався їх, а вийшов до них із хрестом у руках, і вони відступили від свого наміру, а дехто навіть охрестився.
Святитель Леонтій обходив міста й села, проповідуючи Святе Євангеліє, творячи чудеса та христячи тих, хто увірував у Христа. Рівноапостольна праця святителя закінчилася його мученицькою смертю від рук поган, за одними даними в 1073 р., за іншими — кілька років пізніше, але перед 1077 р. У 1164 р. були відкриті його нетлінні мощі, у 1190-1194 рр. він був канонізований.
Пам’ять святителя Леонтія вшановується 5 червня.