Одного разу, коли Iсус Христос проходив через Самарiю, мiсцевi люди не прийняли Його. Тодi ученики Його, Якiв та Iоан, обуренi цим вчинком самарян, сказали: "Господи, хочеш, ми скажемо, щоб вогонь зiйшов з неба i спалив їх, як i Iлля вчинив?" Але Вiн, обернувшись до них, заборонив їм i сказав: "Не знаєте, якого ви духу; бо Син Людський прийшов не губити душi людськi, а спасати" (Лк.9,54-56).

Коли я в пресі читаю, що в Православній Церкві мало молоді, тому що православні закостеніли в своїх догматах і у них тоталітарна система послуху, я кажу, що брехня все це. Так, в православних приходах молоді менше, ніж нам хотілося б. Але не тому, що у нас багато тоталітаризму, послуху чи смирення. Навпаки, дуже мало послуху в нашому реальному приходському житті. Звернете увагу, число молодих прихожан в більшості наших приходів в точності дорівнює числу вівтарників. Молода людина не може просто так ходити в храм, в ній дуже багато енергії, сил.
І вона бажає в щось їх вкласти, щось робити. І ось якщо їй батюшка дасть послух, то через нього неофіт прикипить до життя приходу, до нашої віри і піде далі по церковному руслу.

Господь Ісус Христос навчав нас молитися не тільки за себе, але й за інших – за ближніх своїх. Бо з любові Своєї Господь подає милість (поміч Свою) і тим людям, за яких моляться інші.
Знаходячись у місті Капернаумі, Ісус Христос учив в одному домі. Мешканці міста, як тільки почули, що Він зупинився в цьому домі, зібрались до Нього таким натовпом, що неможливо було підійти й до дверей. Між слухачами були фарисеї і законовчителі, які прийшли сюди з усієї Галилеї та Юдеї і навіть з Єрусалима.