Ісус Христос учив,що Бог промишляє,тобто турбується,про всіх тварин, та особливо промишляє про людей. Господь піклується про нас більше і краще, ніж найрозумніший і найдобріший батько про своїх дітей. Він подає нам Свою поміч у всьому, що необхідно в житті нашому і що служить для нашої істинної користі.

Мама, як звичайно, покликала з кухні:
– Прошу до столу. Все готове!
Її чоловік, який читав, і два сини, що дивилися телевізор, швидко відгукнулися і з шумом сіли до столу. Прийшла господиня, але замість пахучих страв, кинула на стіл жменьку сіна.
– Це що?! – закричали всі разом.
– Чи ти здуріла? – спитав її чоловік.
Господиня спокійно подивилася на них і сказала:
– Я думала, що ви не звернете на це уваги. Вже двадцять років готую для вас і ніколи ще не почула жодного слова, з якого я могла б зрозуміти, що ви жуєте не сіно.

19 квітня 2010 року на базі Львівської Православної Богословської Академії відбулось чергове засідання Синодального управління у справах духовної освіти. Очолював засідання ректор Київської Православної Богословської Академії, митрополит Переяслав-Хмельницький Димитрій. Також на засіданні були присутні ректор Львівської Православної Богословської Академії прот. Ярослав Ощудляк, ректор Волинської Духовної Семінарії прот. Ігор Швець, ректор Рівненської Духовної Семінарії архімандрит Олексій (Мензатюк), ректор Івано-Франківського Православного Богословського інституту архієпископ Івано-Франківський і Галицький Іоасаф, завідувач Богословського відділення КПБА при ФТФ ЧНУ ім. Ю. Федьковича прот. Микола Щербань.

«У дні благополуччя користуйся благом, а у дні нещастя розмірковуй: те й інше створив Бог…» (Еккл.7:14). Такими словами старозавітний Мудрець повчає нас, що на життєвій дорозі нам зустрічаються не тільки троянди, але і колючки, не тільки мед, але і дьоготь, не тільки друзі, але і вороги… Оглядаючись на своє життя, ми можемо знайти там усе: радість, сміх, веселощі, щастя, але одночасно там будуть сльози, хвороби, втрати та смуток, бо такою стала доля людині після її гріхопадіння (Бут.3:16-19). Недарма псалмопівець і цар Давид з болем вигукує: «Дні віку нашого — сімдесят літ, а як при силі — вісімдесят літ, і найкраща пора їх — труд і хвороби…» (Пс.89:10). Здавалось би, які реалістично сумні слова! Але ми, як справжні християни не повинні піддаватись такій старозавітній печалі, бо знаємо, що не самі у цьому жорстокому світі, знаємо, що нас втішає Сам Син Божий, Який каже: «Прийдіть до Мене всі струджені і обтяжені і Я заспокою вас… і знайдете спокій душам вашим» (Мф.11:28, 29). Ці святі слова все життя підтримують на життєвій ниві Львівського Архіпастиря митрополита Андрія, який 18 квітня святкував 20-ліття своєї архієрейської п’ятдесятниці.