У 1988 році,після святкування 1000-ліття Хрещення Руси-України, в Україні почався рух за третє відродження Української Автокефальної Православної Церкви. В західних областях України церковне життя проходило в умовах міжконфесійних конфліктів. Українська Греко-Католицька Церква, яка спочатку вітала відродження незалежної Української Православної Церкви, різко змінила свою позицію, коли стало зрозуміло, що сотні колишніх греко-католицьких парафій у Галичині не бажають повернутися під владу Рима. Войовничі католицькі кола висунули гасла: "Галичина для католиків! Православні за Збруч!" УГКЦ домагалася повернення їй усіх храмів, які належали їй до 1946 року, коли цю Церкву було насильно ліквідовано та приєднано до Російської Православної Церкви. При цьому повністю ігнорувалася воля парафіян багатьох громад, які повернулися до предківської православної віри і хотіли в ній залишатися. Логічний і справедливий тимчасовий вихід з цього складного становища – почергові відправи богослужінь двома конфесіями в одному й тому самому храмі до того часу, коли для меншості спільними зусиллями буде побудовано власний храм, – не мав успіху з огляду на конфесійний фанатизм. З різних місцевостей Західної України раз по раз надходили повідомлення про насильство, сутички, непримиренну ворожнечу. Деякі відверто упереджені органи влади на Львівщині та Івано-Франківщині, а також деякі засоби масової інформації активно підтримували католиків, зневаживши православних.
Митрополит Філарет робив усе можливе для виправлення ситуації, яка загрожувала перерости в "український Ольстер". Щоб стабілізувати становище та врегулювати конфлікти мирним шляхом, він не раз вів переговори з греко-католицькими єпископами і навіть їздив з делегацією (28 січня 1989 року) до Ватикану, де мав розмову з Папою Іоаном Павлом ІІ. Та, на жаль, усі його зусилля не дали бажаного наслідку.
5–6 червня 1990 року в Києві відбувся Всеукраїнський Православний Собор за участю понад 700 делегатів з усієї України, серед яких було 7 єпископів і понад 200 священиків. Собор затвердив факт утворення УАПЦ і обрав Патріархом Київським і всієї України митрополита Мстислава (Скрипника). Митрополит Мстислав не був присутній на цьому Соборі, але з обранням його Патріархом погодився.
2 жовтня 1990 року органи влади Української Радянської Соціалістичної Республіки офіційно зареєстрували УАПЦ.
18 листопада 1990 року в соборі Святої Софії в Києві відбулася інтронізація митрополита Мстислава на Патріарха Київського і всієї України.
З того часу Патріарх Мстислав (Скрипник) не тільки став першим українським Патріархом, але він об'єднав УАПЦ в Україні з УПЦ в США і діаспорі. З того часу ієрархи і духовенство УПЦ в США стали приїздити до України, служити в українських храмах, брати участь у висвяченнях священиків. Так, Патріарх Мстислав разом з єпископом Вашингтонським Антонієм (Щербою) хіротонізували на єпископа Хмельницького Антонія (Фіалку) і на єпископа Дніпропетровського Пантелеймона (Романовського). У храмах УПЦ в США і діаспорі на богослужіннях духовенство та архиєреї поминали Мстислава як свого Патріарха, а не як митрополита.
ЗАКОН БОЖИЙ
Митрополит Філарет робив усе можливе для виправлення ситуації, яка загрожувала перерости в "український Ольстер". Щоб стабілізувати становище та врегулювати конфлікти мирним шляхом, він не раз вів переговори з греко-католицькими єпископами і навіть їздив з делегацією (28 січня 1989 року) до Ватикану, де мав розмову з Папою Іоаном Павлом ІІ. Та, на жаль, усі його зусилля не дали бажаного наслідку.
5–6 червня 1990 року в Києві відбувся Всеукраїнський Православний Собор за участю понад 700 делегатів з усієї України, серед яких було 7 єпископів і понад 200 священиків. Собор затвердив факт утворення УАПЦ і обрав Патріархом Київським і всієї України митрополита Мстислава (Скрипника). Митрополит Мстислав не був присутній на цьому Соборі, але з обранням його Патріархом погодився.
2 жовтня 1990 року органи влади Української Радянської Соціалістичної Республіки офіційно зареєстрували УАПЦ.
18 листопада 1990 року в соборі Святої Софії в Києві відбулася інтронізація митрополита Мстислава на Патріарха Київського і всієї України.
З того часу Патріарх Мстислав (Скрипник) не тільки став першим українським Патріархом, але він об'єднав УАПЦ в Україні з УПЦ в США і діаспорі. З того часу ієрархи і духовенство УПЦ в США стали приїздити до України, служити в українських храмах, брати участь у висвяченнях священиків. Так, Патріарх Мстислав разом з єпископом Вашингтонським Антонієм (Щербою) хіротонізували на єпископа Хмельницького Антонія (Фіалку) і на єпископа Дніпропетровського Пантелеймона (Романовського). У храмах УПЦ в США і діаспорі на богослужіннях духовенство та архиєреї поминали Мстислава як свого Патріарха, а не як митрополита.
ЗАКОН БОЖИЙ
