Увійти за допомогою:
Слідкуйте за нами:
Розділи новин
  • Нові публікації
  • Коментують
  • Преподобний Порфирій Кавсокалівіт
    Житіє старця Чудеса святого Цитати та поради преподобного (частина…
  • Проповідь у 23-ту неділю після П’ятидесятниці
    Неділя 23-тя після П’ятидесятниці. Зцілення гадаринського…
  • Про святкування Хелловіну
    Більшість бравих шанувальників цього «не святого свята» навіть не…
  • УСПІННЯ ПРЕСВЯТОЇ ВЛАДИЧИЦІ НАШОЇ БОГОРОДИЦІ І ПРИСНОДІВИ МАРІЇ
    Історія Успіння Божої Матері Тропар, величання, кондак свята Успіння…
  • Біблія українською для твого Android-смарфону
    Завантажуй додаток Біблія на Google Play :) Мова: українська …
  • Популярне
  • Преподобний Порфирій Кавсокалівіт
    Житіє старця Чудеса святого Цитати та поради преподобного (частина…
  • Опитування
    Коли Ти святкуєш Жіночий день?
    у Неділю жінок-мироносиць
    8 березня
    • Хмаринка теґів
    • Календар
    • Архів
    «    Грудень 2018    »
    ПнВтСрЧтПтСбНд
     
    1
    2
    3
    4
    5
    6
    7
    8
    9
    10
    11
    12
    13
    14
    15
    16
    17
    18
    19
    20
    21
    22
    23
    24
    25
    26
    27
    28
    29
    30
    31
     
    Грудень 2018 (1)
    Листопад 2018 (1)
    Жовтень 2018 (1)
    Серпень 2018 (1)
    Липень 2018 (3)
    Червень 2018 (1)

    Знайшли помилку?

    Виділіть слова з помилкою і натисніть Ctrl + Enter

    УКРАЇНСЬКА АВТОКЕФАЛЬНА ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА

    Національний церковний рух в Україні викликав у Церкві велику боротьбу, бо проти нього виступили єпископи, що майже всі були або росіянами за походженням, або зросійщеними. В Москві ж, у 1917 р., був скликаний Всеросійський Церковний Собор, на якому було відновлено патріаршество в Російській Церкві. Хто був за старий порядок, сподівався на cтримання революції і збереження Росії від розвалу під впливом Церкви на чолі з Патріархом.

    Російська ієрархія в Україні теж дотримувалася такої самої думки, і в незалежній Українській Церкві вбачала шкоду для інтересів єдиної і неподільної Росії.

    Спротив російської ієрархії визвольним змаганням національного українського духовенства і вірних змусив українську державну владу втрутитися в справи Церкви. На Церковному Соборі в Києві в 1918 р. Міністр Ісповідань (в Україні була тоді державна влада гетьмана) від імені українського уряду оголосив тверду і непохитну думку, що "Українська Православна Церква має бути автокефальною".

    За часів державної влади в Україні Директорії, уряд Української Народної Республіки видав 1 січня 1919 р. "Закон про автокефалію Української Православної Церкви та її вищий уряд", в якому стверджувалось: "Українська Автокефальна Православна Церква з її Синодом і духовною ієрархією ні в якій залежності від Всеросійського Патріарха не знаходиться".

    В умовах зміни влади і громадянської війни в Україні російська ієрархія не хотіла визнати цього державного закону та продовжувала переслідування українського духовенства, яке брало участь у національно-церковному русі і перейшло на українську богослужбову мову. Тоді проти ієрархії, що мала на меті свої політичні цілі, виступили миряни, як це вже було в українській історії під час Берестейської унії 1596 р.

    5 травня 1920 р. в Києві Всеукраїнська Православна Церковна Рада, яка складалася з представників духовенства і мирян, проголосила автокефалію Української Православної Церкви. Але ця Церква не мала своєї ієрархії. Найбільшою турботою було поставити для Української Православної Церкви єпископів. Зносини в цій справі з різними ієрархами, звернення до патріаршого екзарха в Україні митрополита Михаїла Єрмакова, щоб він висвятив для Української Церкви українських єпископів, не дали результатів. У цих обставинах Собор духовенства й мирян, що відбувся в Києві 14–27 жовтня 1921 р., вирішив поставити єпископів Собором пресвітерів (священиків), посилаючись на такий звичай у давній Олександрійській Церкві в перші віки християнства. Цей спосіб висвяти, не прийнятий діючими правилами православної Церкви, вирішили застосувати тільки один раз, з тим, щоб надалі висвята єпископів в Українській Церкві відбувалася за канонічно-традиційним порядком, тобто за участю не менше як двох єпископів. Так рукопокладанням священиків у Київському Софійському соборі 23 жовтня 1921 р. було висвячено на єпископа протоієрея Василя Липківського, а потім, за його участю, і протоієрея Нестора Шараєцького.

    З цього часу Українська Автокефальна Православна Церква почала зростати в Україні. Одночасно проти неї почали велику боротьбу Московська патріарша Церква та інші церковні течії, що в революційну добу з'являлися в Україні. Але головним ворогом Української Церкви як національної Церкви українського народу була більшовицька влада в Україні. Зростання Української Автокефальної Православної Церкви, яка в перші роки мала понад 2000 парафій і до 30 ієрархів, було припинено. В 1927 р. на другому Соборі Української Автокефальної Православної Церкви усунули з кафедри митрополита Липківського, а протягом подальших десяти років було ліквідовано різними способами (найбільше – тюрмами, засланнями на далеку холодну північ ієрархів, духовенства і тисяч вірних) – усю Українську Автокефальну Православну Церкву; приблизно в 1937 р. з 2000 парафій в Україні не залишалось жодної парафії Української Автокефальної Православної Церкви.

    ЗАКОН БОЖИЙ
    Сподобалося? Розкажи друзям:
    • Коментарі (0)
    • Вконтакті
    • Facebook
    • Довідка
    Бажаєте висловитися?

    Рекомендуємо Вам авторизуватися, в цьому випадку ви зможете підписатися на коментарі до статей і бачити інформацію, приховану від анонімних відвідувачів.

    Без реєстрації на сайті, ви можете залишати коментарі через спеціальні плагіни.
    Вкладка Коментарі - стандартна форма сайту Hram.Lviv.UA
    Вкладка ВКонтакті - дозволяє опублікувати відгук через vk.com
    Вкладка Facebook - дозволяє опублікувати відгук через Facebook.com