Милосердний і милостивий Отче! По милостивій волі Твоїй і Твоєму Божественному Промислу освятив Ти нас шлюбними узами, щоб жили ми згідно настанов Твоїх. Утішаємося ми благословенням Твоїм, що каже: хто знайшов дружину знайшов благо і одержав благословення від Господа. Господи Боже! Подай, щоб жили ми один з одним у Божому страху Твоєму, бо блаженний чоловік, що боїться Господа, міцно приліпився до заповідей Його. Сильним буде насіння його на землі, рід праведних благословиться. Подай, щоб любили ми більш за все слово Твоє, з радістю слухали і вивчали його, щоб бути нам як дереву, посадженому при потоках вод, що плід свій приносить вчасно і листя його не в'яне; щоб бути як чоловік, що домагається успіху у всіх своїх справах. Подай також, щоб жили ми у мирі та взаєморозумінні, у шлюбному стані нашому любили ми стриманість і чесність і не чинили проти них, щоб у домі нашому жив спокій, і зберегли би ми добре ім'я...

Отче преблагий, Творче неба і землі, Ти сказав колись: не добре чоловікові бути самому на землі. І сотворив Ти помічницю йому. Чоловіка і жінку сотворив Ти і сказав: ростіть і множтеся і наповнюйте землю, і володійте нею. Ти промислом щедрот Своїх узаконив чесне подружжя в людях і тайною благодаті освятив його, щоб прославилося пресвяте ім'я Твоє в людському роді. Ти зволив і нам поєднатися в подружнє співжиття до кінця життя нашого на землі - повінчав Ти нас сяянням благовоління Твого. До Тебе припадаємо і Тобі молимося: володій серцями нашими і наповнюй їх завжди любов'ю один до одного, щоб не було між нами ні сварки, ні гніву, ні образи, але щоб носили ми любовно тягарі один одного, і служили один одному на допомогу й утіху. І щоб шануючи один одного жили ми в спокої та чистоті. Дай нам завжди чинити згідно заповідей Твоїх і у всьому виконувати волю Твою, щоб сподобилися ми благословення Твого тут на землі і осягнули вінець небесної слави. Бо Ти Бог милості і щедрот, і чоловіколюбства єси, і Тобі славу возсилаємо Отцю, і Сину, і Святому Духу нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

У постанові одного з Карфагенських Соборів говориться: «Наречений і наречена, після отримання благословення, повинні проводити наступну ніч у дівоцтві із благоговіння до отриманого благословення». Церква засуджує нестримане проведення молодими людьми «медового місяця». Усякий щирий християнин ніколи не схвалить такого способу життя подружжя, при якому шлюб втрачає своє моральне значення і стає одним статевим зв'язком; почуттєва сторона виступає тут на перший план, займаючи неналежне їй місце.

Урочисто й радісно відбувається Таїнство шлюбу. Від великої кількості запрошених: близьких, рідних і знайомих, - від блиску свічок, від церковного співу якось мимоволі стає святково й весело на душі.
Після вінчання молоді, батьки, свідки, гості продовжують свято за столом.
Але як же непристойно при цьому поводяться іноді деякі запрошені. Нерідко тут впиваються, вимовляють безсоромні слова, співають нескромні пісні, дико танцюють. Таке поводження було б ганебним навіть для язичника, що не знає Бога й Христа Його, а не тільки для нас, християн.

Наречений і наречена, тримаючи в руках запалені свічки, що зображують духовне світло таїнства, урочисто входять на середину храму. їм передує священик з кадилом, вказуючи цим, що на життєвому шляху вони повинні слідувати по заповідях Господніх, а добрі справи їх будуть, як фіміам, підноситися до Бога. Хор зустрічає їх співом псалма 127, у якому пророк-псалмоспівець Давид прославляє благословенний Богом шлюб; перед кожним віршем хор співає: «Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі».Наречений і наречена стають на розстелений на підлозі рушник (білий або рожевий) перед аналоєм, на якому лежать хрест, Євангеліє й вінці.

Вінчанню передує заручення. Заручення відбувається на відзнаку того, що шлюб відбувається перед обличчям Божим, у Його присутності, за Його всеблагим Промислом і розсудом, коли перед Ним скріплюються взаємні обіцянки тих, що вступають у шлюб.Заручення відбувається після Божественної Літургії. Цим нареченому й нареченій вселяється важливість Таїнства шлюбу, підкреслюється, з яким благоговінням і трепетом, з якою душевною чистотою вони повинні приступити до його здійснення.

Мудрі християнські подружжя наближаються до ідеалу шлюбу, як правило, після закінчення двох-трьох десятків років спільного подружнього життя. Не без хвороб, не без помилок, не без потрясінь накопичують вони життєвий досвід, і чим вони розумніші, тим швидше до них приходить цей досвід, тим більшу користь вони витягують з конфліктних ситуацій. Думаю, що визначальним в успіху подружнього життя служить прагнення хоча б одного з подружжя зберігати заради Христа мир, любов та злагоду. Якщо ж кожен «тягне ковдру на себе», кожен схильний звинувачувати іншу половину, кожен налаштував себе на те, щоб вимагати, стягувати, очікуючи покаяння від того, хто провинився, то справи кепські ... Нагадаю пораду, дану сучасним пастирем подружній парі після вінчання: «Хто з вас розумніший, той нехай першим і поступається».

У дореволюційний час, коли церковний шлюб володів законною цивільною юридичною чинністю, вінчання православних обов'язково відбувалося при поручителях — у народі їх називали дружби, вінчальні батьки або бояри, а в богослужбових книгах (требниках)—восприємники. Поручителі підтверджували своїми підписами акт таїнства шлюбу в метричній книзі; вони, як правило, добре знали нареченого й наречену, поручалися за них. Поручителі брали участь у зарученні й вінчанні, тобто під час обходження нареченого й наречені навколо аналоя притримували вінці над їхніми головами.

Шлюбне життя повинно починатися з духовного приготування.
Наречений і наречена до шлюбу неодмінно повинні висповідатися й причаститися Святих Тайн. Бажано, щоб вони за три-чотири дні до цього дня підготували себе до Таїнств сповіді і причастя. Для вінчання потрібно приготувати дві ікони — Спасителя і Божої Матері, якими під час таїнства благословляють нареченого й наречену. Раніше ці ікони бралися з рідних домів, вони передавалися як домашня святиня від батьків до дітей. Ікони приносяться батьками, а якщо вони не беруть участь у Таїнстві вінчання — нареченим і нареченою.

- Чи справді у кожного з нас в цьому світі тільки одна половинка, яку ми повинні знайти?
- Я думаю, що «єдина половинка» - красивий міф. Цей міф був описаний у Платона в «Бенкеті», коли кілька людей говорять про любов, і один зі співрозмовників розповідає легенду про андрогіна: колись люди складалися з двох начал - чоловічого і жіночого, а потім Бог їх роз'єднав, і тепер ці «половинки» шукають одна одну.

Одна молода ще жінка впала у важку депресію. Минали дні, а вона не хотіла виходити з дому, вставання з ліжка завдавало їй невимовних страждань, приймати їжу стало для неї справжніми тортурами.
Денне світло дратувало її. Тому вікна були зачинені, жалюзі опущені. А в голові у неї роїлися найчорніші думки.
Часто думала про смерть як про позбавлення від немилого життя.
Чоловік, що дуже її любив, оточував увагою та піклуванням, дедалі сильніше непокоївся і журився через її стан.
Переконав її, щоб дозволила обстежити себе найвідомішим неврологам і психіатрам, також і зарубіжним. Світила медичної науки виписували ліки, призначали аналізи, радили якнайбільше розважатися й подорожувати.

МОЛИТВА ДЛЯ ВАГІТНИХ ЖІНОК
О Преславна Мати Божа, помилуй мене, рабу Твою, і поспіши мені на допомогу в часі моїх хвороб, та небезпек, з якими народжують дітей усі бідні дочки Єви. Згадай, о Благословенна між жінками, з якою радістю і любов'ю Ти поспішала, щоб відвідати свою родичку Єлизавету під час її вагітності, і який чудодійний вплив мали ці Твої відвідини для матері та її дитини. І з невичерпної сердечної доброти Твоєї даруй і мені, найнижчій рабі Твоїй, щасливо відбути пологи; даруй мені цю благодать, щоб дитя, яке нині покоїться під моїм серцем, прийшовши до розуміння, з радістю, як і святе дитятко Іоанн, поклонялося Божественному Господу Спасителю, Який з любові до нас грішних зволив і Сам стати Дитятком. Невимовна радість, якою переповнювалося Твоє чисте серце при спогляданні Твого Новонародженого Сина й Господа, хай згладить скорботу, що очікує мене серед мук пологів. Життя моє, мій Спаситель, народжений Тобою, нехай порятує мене від смерті, що обриває життя багатьох матерів підчас пологів, і нехай зарахує плід лона мого до числа обранців Божих. Вислухай, Пресвята Царице Небесна, смиренну молитву мою і зглянься на мене, бідну грішницю, оком Твоєї благодаті; не посороми мого уповання на Твоє велике милосердя й осіни мене, Помічнице християн та Цілителько недуг, щоби сподобилася я відчути й на собі, що Ти - Мати Милосердя і щоб прославляла я завжди Твою благодать, яка не відкидає ніколи молитви бідних і рятує всіх, хто шукає Твоєї помочі в часі скорбот і недуг. Амінь.