Сьогоднi, як ви знаєте, "день прощення" - день, у який Церква встановила правило прощати одне одному образи. Християни повиннi припиняти ворожнечу мiж собою. Благочестивi люди дотримуються цього звичаю. Чому Свята Церква встановила напередоднi Великого посту день прощення? На пiдставi повелiння Господнього. Спаситель наш сказав: "Якщо ви прощатимете людям провини їхнi, то простить i вам Отець ваш Небесний. А коли не будете прощати людям провин їхнiх, то i Отець ваш не простить вам провин ваших" (Мф. 6, 14-15).
У Великому посту всi ми повиннi очистити свої душi вiд накопичених грiхiв. А для цього нам потрiбно зi смиренням каятися, щиро молитися i просити Господа простити нам грiхи нашi. Молитва не може бути почутою Богом, якщо в душi палають ненависть i злоба. Тому Христос Спаситель попереджає таких богомольцiв. Вiн говорить: "Коли ти принесеш дар твiй до жертовника i там згадаєш, що брат твiй має щось проти тебе, залиш там дар твiй перед жертовником i пiди перше помирися з братом твоїм, i тодi прийди i принеси дар твiй" (Мф. 5, 23-24).

11-12 лютого 2012 року, з благословення Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета, у стінах Київської Православної Богословської Академії відбувся X всеукраїнський з’їзд православної молоді.
Участь у заході взяв Святійший патріарх Філарет; голова Синодального управління у справах молоді архієпископ Полтавський і Кременчуцький Федір; ректор КПБА, архієпископ Переяслав-Хмельницький Епіфаній; архієпископ Чернігівський і Ніжинський Євстратій; керуючий справами Київської патріархії, єпископ Вишгородський Агапіт; професор КПБА Дмитро Степовик.
Львівське православне молодіжне братство Пресвятої Богородиці на честь ікони Її “Нев’янучий Цвіт” представляли Секретар Юрій Браніцький, Марія Сидір і Марія Іващук.

Від 28 листопада до 6 січня включно триватиме Різдвяний піст або Пилипівка.
На питання, як правильно дотримуватися Різдвяного посту, відповідає Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет.

Під час перебування 25 листопада 2010 року в м. Кам’янці-Подільському Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет освятив новозбудований храм Св. Іоанна Богослова та звершив чин освячення наріжного каменю на місці колишнього кафедрального храму міста – Казанського собору.

Паралельно з цим в УРСР, яка тоді входила в Радянський Союз, ішов інший церковний процес. У 1990 році (7–10 червня) на Помісному Соборі Російської Православної Церкви, який обрав після смерті Патріарха Пимена Патріархом Московським і всієї Руси митрополита Алексія (Рідігера), митрополит Київський і Галицький Філарет (Денисенко), який був тоді місцеблюстителем патріаршого Московського престолу і головуючим на Помісному Соборі, добився для Української Православної Церкви (Український екзархат у лютому 1990 року був перейменований на УПЦ) права "незалежності і самостійності в управлінні". Це був крок уперед до автокефалії Української Церкви.

7 липня 2010 року увечері Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет у Свято-Покровському кафедральному соборі м. Львова разом із митрополитом Рівненським і Острозьким Євсевієм, митрополитом Переяслав-Хмельницьким і Бориспільським Димитрієм, духовенством відслужив парастос за упокій душі новопреставленого митрополита Андрія.

Сьогоднi Церква Христова святкує день Святої Тройцi - день, коли Бог благословив вiдкрити людству таємницю Божества. Бог явив Себе у трьох Iпостасях, у трьох Особах: Отця, Сина i Святого Духа. Це є непорушний догмат християнської вiри. Хто не вiрить в Отця, Сина i Святого Духа, той не може називатися християнином.

Сьогоднi свята Церква вшановує пам'ять святих отцiв Першого Нiкейського Вселенського Собору (325 р.), що затвердив правдиве вчення про Божество Сина Божого, або про єдиноiстотнiсть Сина Божого з Богом Отцем. Собор свв. отцiв осудив єресь Арiя i його прихильникiв, якi неправдиво вчили про нашого Христа Спасителя - Господа Iсуса Христа. Вони говорили, що Син Божий не єдиного єства з Богом Отцем, i тому Вiн нiбито не є Iстинним Богом. За їх вченням, Бог Отець створив Сина Божого, як Вiн створив увесь свiт. Вони богохульники, тому що хотiли пiдрiзати пiд корiнь християнську вiру. Якщо припустити, що наш Спаситель не Єдиноiстотний Син Божий i не є Iстинний Бог, то наше спасiння вiд грiха i смертi залишилось би лише мрiєю. Всi ми перебували б у грiхах, без очищення i освячення. Ми не мали б нiякої надiї на воскресiння з мертвих i на вiчне життя. Святi отцi довели все безглуздя цього єретичного вчення. I дiйсно, нiхто, крiм Єдиноiстотного Сина Божого, не мiг оновити людську природу i очистити її вiд безмежних грiхiв. Єретики намагалися через своє неправдиве вчення вiдiбрати у людей їхню надiю на очищення вiд грiхiв, освячення i вiчне блаженне життя, заради чого прийшов у свiт Син Божий, воплотився i став Чоловiком.

Бог, як Всюдисущий i Вседержитель, знаходиться при кожнiй людинi - при добрiй i злiй. "Вiн сонцем Своїм осяває злих i добрих i посилає дощ на праведних i на неправедних" (Мф. 5, 45). Бог утримує життя всiх: добрих i злих, праведних i грiшних, "бо ми Ним живемо, i рухаємось, i iснуємо" (Дiян. 17, 28). Однак Своєю особливою благодаттю, тобто благодаттю, яка спасає, допомагає i заступає, Бог знаходиться не з кожною людиною, а тiльки з тiєю, яка завжди i всюди вiдчуває Його присутнiсть. Про це каже пророк Давид: "Така людина в присутностi Бога каже чесно, робить корисне i думає як перед очима Божими. Свого часу пророки Iлля та Єлисей часто повторювали слова: "Живий Господь Бог Iзраїлiв, перед Яким я стою" (1 Цар. 17, 1).

Одного разу, коли Iсус Христос проходив через Самарiю, мiсцевi люди не прийняли Його. Тодi ученики Його, Якiв та Iоан, обуренi цим вчинком самарян, сказали: "Господи, хочеш, ми скажемо, щоб вогонь зiйшов з неба i спалив їх, як i Iлля вчинив?" Але Вiн, обернувшись до них, заборонив їм i сказав: "Не знаєте, якого ви духу; бо Син Людський прийшов не губити душi людськi, а спасати" (Лк.9,54-56).

"Ось, ти одужав; не грiши бiльше, щоб з тобою не трапилося чого гiршого" (Iн. 5,14). Так сказав Христос Спаситель розслабленому. Це свiдчить про те, що тяжка хвороба, яка скувала його на 38 рокiв, була покаранням Божим за якiсь грiхи. В чому полягали його грiхи, Євангелiє не говорить i тим дає зрозумiти, що подiбна бiда може прийти до людини за будь-якi грiхи. Грiх - це отрута, яка дiє в нашому тiлi руйнiвно, - iнодi повiльно, iнодi з дивовижною швидкiстю, але завжди руйнiвно. Про це свiдчать i Святе Письмо, й iсторiя, i щоденний досвiд кожної людини. Пророк Давид говорить: "Багато хвороб у грiшника" (Пс. 31,10). А в iншому псалмi так: "Нема спокою в костях моїх вiд лиця грiхiв моїх" (Пс. 37,4). Вiд грiха походять усi нашi нещастя.

У той час, коли тiло Iсуса Христа спочивало у гробi, Своєю душею Вiн сходив до пекла - як Бог i Переможець смертi. З пекла Христос звiльнив усiх, хто мучився там у чеканнi Спасителя. У пеклi були ув'язненi всi, хто помер, - вiд першої людини, Адама, до останньої перед зiшестям туди Спасителя. Врата раю були зачиненi для всiх, поки не здiйснилося спокутування людського роду, поки Спаситель не постраждав, не помер на хрестi й не воскрес з мертвих.