В черговий раз дізнався для себе, що жіноча краса досягає найбільшого розквіту під час вагітності.
Я ні в якому разі не хочу засуджувати дівчину, яка ЗАРАЗ вважає інакше. Це питання лише того чоловіка, який є причиною зміни фігури і т.п.
Неможливо не закохатися в ту, яка несе в собі вічне продовження вашої любові. Правда, готовий зрозуміти деяке "неприйняття" жіночої статі. Адже ви бачите себе і своїх подруг по-іншому.
Повірте батькові трьох дітей, немає нічого прекраснішого, ніж жінка, яка несе ЖИТТЯ.

Оптимальним віком для народження дітей вважається 18-28 років для першої вагітності (деякі лікарі вважають і до 30 років) і до 35 років - для другої. Для чоловіків оптимальним віком для зачаття вважається від 18 до 45 років. Правда, вони здатні на це і після 60, але з віком погіршується якість і рухливість сперматозоїдів, підвищується ризик генетичних дефектів. Сперматозоїди оновлюються кожні 3 місяці. А дівчинка народжується із готовими яйцеклітинами, які ще не дозріли. Так з початку пубертатного періоду (статевого дозрівання), коли у жінки близько 300 тис. яйцеклітин, з віком втрачається приблизно 13 тис. яйцеклітин в рік. До 37 років в організмі їх залишається близько 25 тис., і з цього моменту їх кількість стрімко зменшується. До 43 років, як не сумно, запас практично вичерпується, відповідно, шанси завагітніти дуже малі.
Цікаві дослідження вчених про ризик народження дитини з аномаліями, наприклад синдромом Дауна. Ризик планомірно зростає з кожним роком, збільшуючись удвічі між 35 і 38 роками і в десять разів між 38 і 48. Якщо в 35 років один випадок синдрому Дауна припадає на кожні 335 зачать, то в 48 років - один на кожні 15.

Пресвята Царице, Діво Богородице, що в житті земному нас не залишаєш! До кого молитви свої піднесу, до кого сльози і зітхання свої принесу, як не до Тебе, усіх вірних Утіхо! Зі страхом, вірою і любов'ю, Мати Життя, молю: хай врозумить Господь людей православних на спасіння, хай дарує можливість нам народжувати дітей Тобі і Синові Твоєму на славу, нехай збереже нас у чистоті й покірності, в надії на спасіння у Христі, і дарує нам усім, під покровом благодаті Твоєї, земну втіху. Бережи нас під тінню милості Своєї, Пречиста, тим, що моляться при пологах, допоможи, від задумів ворожих визволи, тяжкі біди, напасті і смерті відверни. Дай благодатне прозріння, дух покаяння у гріхах, дай побачити всю висоту і чистоту дарованого нам Христового вчення; оберігай нас від погибельного відчуження. Щоб усі ми, подячно оспівуючи велич Твою, сподобилися Небесного заспокоєння і там з улюбленими Твоїми, з усіма святими прославляли у Тройці Єдиного Бога: Отця, і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас і навіки віків. Амінь.

З розвитком сучасних технологій і медицини термін «старонароджуюча» відсувається на шкалі жіночого віку все далі і далі. Якщо ще не так давно цим словом нагороджували вагітну тридцяти з гаком років , то зараз поріг змістився вище приблизно на десятиліття.
Історія знає приклади пологів і в п'ятдесятилітньому віці - а християнство говорить про те, що, у разі, як особливої ​​милості, так і особливого Промислу Божого жінка може стати щасливою матір'ю і у відвертій старості, вже переступивши сімдесятирічний кордон. Так було зі святою Анною, яка разом зі своїм чоловіком Йоакимом отримали високе найменування Богоотцями: вони були батьками Богородиці, поклавши початок Нового Заповіту.

По мудрості Своїй Господь знає, за які гріхи які терпіння треба понести. Людина не може сама визначити собі міру терпіння. Вона просто має прийняти ті терпіння, які Господь їй посилає: чи будуть це обставини життя, чи хвороби, чи інші терпіння, які попускає Сам Господь.
Мати, яка усвідомлює свої відносини з Богом, терпіння при пологах приймає як засіб її особистого спасіння і спасіння її дитини, вона готова прийняти їх, покірно приймає їх зі смиренням і цим самим притягує до себе благодать Божу, яка допомагає їй та її дитині.

Мати віруюча, церковна. Із покірністю несучи свій хрест, вона здійснює покуту відкуплення. Відкуплення за всі наші гріхи уже здійснив Господь наш Ісус Христос перед Богом Отцем, а ось нести цю покуту відкуплення (це означає примиритися з Богом) може кожна людина, несучи покладеного на неї хреста. Таким хрестом для кожної жінки є родові муки. Приймаюча ці муки як свій хрест, із покірністю несучи їх, жінка освячується Богом.
Господь поділяє із нею це несення, благодатною Своєю участю примножує і підсилює внутрішній її спокій і дає їй сили для того, щоб пронести його, не озлоблюючись, не ображаючись, не впадаючи у злиденний гріховний стан, а навпаки - наповнюючись спокоєм, любов'ю і співчуттям.

Невидима дія благодаті, що передається через таїнство шлюбу тим, хто вінчається, полягає втому, що вона, як говорить Апостол, творить союз їх великою Тайною, оскільки робить його прообразом союзу Христа із Церквою: «Ця таємниця велика, говорить Апостол, я говорю про Христа і про Церкву» (Еф. 5,32). Відповідно благодать ця освячує і одухотворяє шлюбний союз двох осіб тому, що святий і духовний союз Христа і Церкви. Тому Апостол і говорить про християнський шлюб: "чесний шлюб і ложе непорочне"(Евр.13,4) і заповідає християнському подружжю: "Бо це є воля Божа, освячення ваше, щоб ви береглися від розпусти, щоб кожен із вас умів тримати начиння своє в святості і честі" (1Сол. 4,34).
У чинопослідування Таїнства входить читання Євангелія. В ньому говориться про присутність Господа Ісуса на весіллі у Кані Галілейській. Тут Господь здійснює Своє перше чудо - перетворення води у вино. Прекрасно про це пише Іван Златоуст: "Не тільки Своєю присутністю, але і дарунком прикрасив Він весільну гостину. Своєю святою участю на весіллі Він освятив вінчання, мета якого - продовження роду. На весілля прийшов Той, Хто Сам є бажання і радість усіх. Прийшов, щоб благословити народження дітей, щоб зняти прокляття, дане жінці".

Ми живемо у часі, а часове все змінюване – "все тече, все змінюється". Коли ж світ закінчить своє тимчасове існування (при другому пришесті Спасителя), то зміниться і стане вічним. Буде "нове небо (твердь) і нова земля" (Див.: Іс. 65, 17; 66, 22. 2 Пет. 3, 13.Апок. 21, 1).

Навколо тих, хто багато молиться, створюється особлива атмосфера; у ній можна відчути присутність самого Господа. Якщо дитину постійно оточуватиме таке молитовне середовище, у неї буде природне бажання пізнавати Бога.

Батьківська любов до дітей має багато виявів. Але найважливішим з них має стати молитва. Взивати до Господа бажано біля дитини. Не обов'язково робити це вголос. Молитва може бути внутрішньою. Звертаючись до Господа, просімо в Нього, і в Матері Божої, і в святих поблагословити немовля.