Сьогодні вночі тебе все так само не має поруч. Я знову один, а цей будинок так само зруйнований, а в ньому так само тихо, як і в ті години, дні, місяці після того, як наші шляхи розійшлися і ми перестали бути разом. Лише тільки тихенько шумить вода у водопровідній трубі, та зрідка кашляне сусід за тонкою стіною, завиє собака на пустирі за вікном або раптом несподівано закалатає холодильник. Але сьогодні тиша, і просто дзвенить те почуття, що я просто дуже люблю тебе, рідна.

Вони побралися п'ятдесят років тому. Одного дня сиділи на залізничній станції в очікуванні потяга. На лавці сиділо двійко закоханих.
Старенькі мовчки спостерігали за молодою парою. Хлопець ніжно обіймав дівчину і пристрасно цілував її.
У жінки заблищало в очах, вона торкнула чоловіка за руку і прошепотіла: "Ти також міг би це зробити!"
Чоловік обурено глянув на неї: "Що? Я ж зовсім її не знаю!"

Любов прекрасна і цінна в будь-якому випадку. Навіть якщо вона невзаємна. З одного боку, невзаємна любов робить людину нещасною, з іншого, на якомусь глибинному рівні, вона робить її щасливішою та сильнішою.

Є великий сенс у подоланні страждань, тому що людина, долаючи їх правильно, гартується і вдосконалюється. Таким стражданням може бути і невзаємне кохання. Але тут важливо те, як це долати...

Про "любов" у розумінні більшості сучасної молоді... Всі сидять і чекають, доки буде щось таке, ЩОСЬ ТАКЕ... Ідеальний принц на білому мерседесі...
І всі весь час питають мене про любов(бо, бач, в мене все "добре склалося").. Я вже не знаю, як пояснювати, що взаємовідносини з іншою людиною треба творити, треба працювати над собою... Чому я підійшла б на роль дружини кожному, з ким спілкувалася, а безліч людей все шукають свій ідеал?
І, добре б, коли б просто шукали... А відбувається все це у блуді... Не знаю... Вибачте, в чому кого образила, поправте, в чому помиляюсь. Підкажіть, як пояснити... А на цю тему - віршик.

Один законник, спокушаючи Iсуса Христа, запитав Його: "Учителю, яка заповiдь найбiльша в законi?" Iсус сказав йому: "Полюби Господа Бога твого всiм серцем твоїм, i всiєю душею твоєю, i всiєю думкою твоєю (Втор. 6, 5). Це є перша i найбiльша заповiдь. Друга ж подiбна до неї: люби ближнього твого, як самого себе (Лев. 19, 18). На цих двох заповiдях утверджується весь Закон i Пророки" (Мф. 22, 36-40).

Сьогоднi євангельське читання говорить нам про тi стосунки, якi повиннi бути у нас, християн, з Богом. А яке насправдi в багатьох з нас ставлення до Бога? Якщо добре вникнути в це питання, то вiдповiдь на нього доведеться дати невтiшну: нiяке. А захiднi так званi богослови багато писали навiть про смерть Бога, маючи на увазi насамперед те, що для людства Бог перестав iснувати, що Вiн нiби вмер для нього. Для одних Бог помер, а в iнших ставлення до Бога цiлком байдуже. Ми мало думаємо про Бога. Ми мало Його вiдчуваємо. Ми живемо неначе поза Богом, поза Його заповiдями. Не в Нього шукаємо натхнення i допомоги. Не до Нього зверненi нашi почуття. I головна бiда в нашому життi, основна причина занепаду духовно-морального життя людини полягає у тому, що ми не маємо з Богом особистих стосункiв.

Про що б людина не говорила і як би не «проштовхувала» свою тему, його почують і оцінять лише тоді, коли він живе тим, про що йде мова, коли він весь «в темі». Саме тому я вимушений завчасно признатися, що ніколи не любив і, відповідно, будучи «не в темі», нічого не скажу про любов зі свого досвіду. Все, що я тут пишу, — лише роздуми.
Те, що я не любив, мені стало зрозуміло, коли, переступивши поріг храму, я почув про Того, Хто не міг не любити навіть тоді, коли Його розпинали на Хресті. Я не один такий. Ось вже дві тисячі років це повторюється з кожним з нас: Він не міг не любити, а я не можу полюбити. Іншими словами, мені дуже важко ступити на вузьку дорогу усвідомленої, розумної любові, де вчинку передує думка, а джерелом думки є любов.

А тепер ми повинні розглянути, як відноситься християнська мораль (моральність) до питання статевих стосунків і що християни називають чеснотою цнотливості. Християнське правило цнотливості не слід плутати з суспільними правилами скромності, пристойності або благопристойності. Суспільні правила пристойності встановлюють, до якої межі допустимо оголювати людське тіло, яких тем пристойно торкатися в розмові і які вирази вживати відповідно до звичаїв даного соціального кола.

Сексуальна революція внесла суттєві корективи у поняття сучасної сім‘ї. Надмірна емансипованість, викривлене розуміння „вільного” життя, а також прагнення не відставати від модних віянь у сексуальному вимірі спричинили збільшення числа онкозахворювань, ВІЛ-інфікованих, непліддя. „У світі це вже усвідомили,” - стверджує Світлана Демчук, завідувачка Центру планування сім‘ї і репродукції людини при Луцькому клінічному пологовому будинку.

ОБОВ'ЯЗОК без любові робить людину ДРАТІВЛИВОЮ.
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ без любові робить людину ПАНІБРАТСЬКОЮ.
СПРАВЕДЛИВІСТЬ без любові робить людину ЖОРСТОКОЮ.
ПРАВДА без любові робить людину КРИТИКАНОМ
ВИХОВАННЯ без любові робить людину ДВОЛИКОЮ
РОЗУМ без любові робить людину ХИТРОЮ...

[thumb=left][/thumb]Перед кожною доброю справою, як мовиться, потрібно помолитися. І тим більше перед тим, як вибирати наречену. Адже молитва, як збільшувальне скло, збирає всі сили нашої душі і тіла в одну крапку, в серці, і направляє в один бік — туди, де знаходиться улюблена людина. Лише цей лазер молитви здатний пропалити всю товщу егоїстичної самозакоханості і запалити в одному серці двох людей любов.