Жив собі в давні часи один чоловік. Святість його була настільки великою, що їй дивувалися навіть ангели й навмисне сходили з неба, щоби подивитися: як, живучи на землі, можна так уподібнитися Богу?

І сказали одного разу ангели Богові:

- Господи, даруй цій людині дар чудотворення!

- Я згоден, - відповів Господь. - Запитайте в нього, чого він хоче.

І спитали ангели чоловіка:

- Чи хочеш ти одним дотиком рук подавати здоров'я?

- Ні, - відповів той. - Хай краще Сам Господь творить це.

- Чи бажаєш ти мати такий дар слова, силою якого ти навернув би грішників до покаяння?

Ми з світом,
але ми не з цього світу.
Ми, християни, намагаємося
бути істинними послідовниками Христа,
Який завжди був щирим і відвертим.
Христа не всі приймали,
і нас не приймуть.
Ми сіль землі,
ми світло для світу.
Христос наша сила,
Христос - наш Бог,
Який нам допоможе перемогти!

- Батюшка, моєму сину сняться страшні сни...

- А він любить трилери, фільми жахів і таке інше?

- Так.

- Хай перестане дивитися, тоді й припиняться нічні кошмари. Уві сні людський розум продовжує розглядати те, що його цікавило наяву.

- Але ж страшні сни бачать не тільки любителі фільмів жахів.

- Правда. Ми бачимо сни не тільки внаслідок природних процесів нашого мозку. Часом нам іх навіюють демони. Одна з характерних ознак таких снів це безпідставний страх. Проте, не слід звертати на них увагу, а, помолившись, віддати своє життя волі Божій. Якщо ж кошмари переслідують нас часто - це ознака того, що ми нехтуємо духовним життям: Причастям, Сповіддю, молитвою, постом та іншими засобами, які наближають нас до Бога і, відповідно, стаємо об'єктами для бісівських атак.

Там, де ненависть - там нема Бога, а там, де нема Бога – там нема перемоги. Хочемо до кінця перемогти? То треба любити один одного, любити так, як полюбили ті, хто віддали своє життя за свободу України. Отак треба любити.

Патріарх Філарет

В глибоку християнську давнину, коли в Єгипті було багато величних монастирів, один монах товаришував з невченим наївним селянином-фелахом. Одного разу селянин сказав монаху:
- Я теж шаную Бога, Який створив цей світ! Щовечора я наливаю в миску козяче молоко і ставлю його під пальмою. Вночі Бог приходить і випиває молочко. Воно Йому дуже подобається! Не було жодного разу, щоб у мисочці щось лишилося.
Почувши ці слова, монах не міг не розсміятися. Він по-доброму і дохідливо спробував пояснити своєму приятелю, що Бог не має потреби в козячому молоці. Проте селянин вперто стояв на своєму. І тоді монах запропонував наступної ночі таємно простежити, що відбувається після того, як миска з молоком лишається під пальмою.

Господь для нас, віруючих, - все. Він - хліб життя, Він - вода жива, Він - світло, Він - пастир добрий. Так що Він - все для нашого життя. Віруючи в Нього, ми живемо Ним і цим здійснюємо сенс і мету нашого життя та робимося здатними ввійти в неминуще блаженство Царства Небесного. Ось тому завжди і потрібно пам'ятати, що живемо ми - Христом. Каже святий апостол Павло: «вже не я живу, а живе в мені Христос» (Гал. 2:20).

Ми знаємо, що ніхто нас не питав, чи хочемо ми народитися чи ні, чи хочемо від цих або інших батьків, в цьому чи іншому народі, в тій чи іншій духовній обстановці. У цьому нема ні нашої провини, ні нашої заслуги, але чи ми будемо жити і чинити по-людськи це, повірте, залежить тільки від нас.

Усі єства світу духовного створені за природою добрими. Добрими за природою створені і злі духи. Злими вони стали внаслідок зловживання власною волею, не спонукані до цього ніякою необхідністю. Так навчає Одкровення й Церква про походження злих духів. Впалі духи мають близьке відношення до цілого роду людського. Після скинення з неба, не маючи можливості серед його мешканців поширювати своє царство, вони спрямували свої зусилля на те, щоб між людьми сіяти й утверджувати зло. За свідченням тайновидця святого Іоана, їх тільки одна третина. Проте їх усе ж таки настільки багато, що вони, за словами Спасителя, складають ціле царство темряви (Лк. 11;18), їхня зла діяльність стосовно Бога й людини, все більше й більше розвиваючись, усе більше й більше їх затьмарює.

Усі зараз - про економіку, всі наші біди, мовляв, починаються з неї, з кризи економічної. Я ж певен, що це – похідне, не причина, а вже лише наслідок.
Першопричина трагедії нашого суспільства – криза моральна! Коли було скинуто з дзвіниці перший дзвін, викинуто з хати ікону, коли діти почули, як дорослі в хаті лихословлять (раніше і черкнутись в українській хаті вважалось гріхом і непристойністю), отоді почалася деградація суспільства, розвал життя…

О. Гончар, «Берегти світло в душі… (з щоденникових записів)»

Наша ціль на землі - це перебування в Царстві Божому, тоді в нас ввійде добра стурбованість. Ця стурбованість рано чи пізно перенесе нашу душу в область духовну, де душа знайде в достатку кисень, оживе і високо злетить. Бог наділив людину розумом не для того, щоб вона думала, як знайти самий швидкий спосіб переміщення з однієї точки світу в іншу, а щоб вона перш за все думала про головне: як досягнути кінцевої цілі — прийти до Бога, досягнути істинної країни, раю. Як тільки в людині виникає добра стурбованість, вона починає слідкувати за тим, чого їй не вистачає, як це можна досягнути і отримує духовну користь.