Коли люди сприймають свої відносини на рівні: «Ах, який гарний чоловік, який чарівний, розумний, цікавий і як багато від нього можна взяти!», - В цьому і полягає закоханість. Подружжя перестає бути один одному цікавим тому, що вони спочатку ставляться один до одного споживацьки, ще до шлюбу... Вони живуть, тамуючи іншою людиною свою спрагу - інтелектуальну, душевну, духовну, фізіологічну. І тоді люди швидко насичуються, випивають один одного, як коктейль в спекотну погоду. А якщо в серці звучить заклик: «Яка людина, як хочеться зробити її щасливою, як хочеться їй багато дати, їй послужити, їй стати в нагоді...», - тоді любов з часом тільки примножується.

Жіночна жінка не воює з чоловіком, не шантажує, не маніпулює ним. Вона приваблює його тільки своєю красою, своєю увагою, розумінням, турботою. Жіночна жінка не осуджує свого коханого, не оцінює його, вона виконує у відносинах абсолютно інші важливі функції. Саме така жінка, без купи проблем, правил і критики, яка цінує чоловіка таким, який він є, потрібна чоловікові, таку жінку він готовий любити і здійснювати заради неї подвиги.

Виховання дітей можна порівняти із працею садівника, який зрощує і доглядає свій сад. Садівник з любов’ю доглядає за своїми улюбленцями, поливає, одобрює, захищає їх від хворіб, підрізує гілки у дерев при формуванні правильної крони, прищеплює їм найкращі сорти, а найголовніше, знає особливості кожного деревця і має терпіння в очікуванні тих плодів, які можуть вирости на них, адже на все свій час. Батьки, як турботливі садівники, огортаючи дитя любов’ю, повинні допомогти зрости особистості. Виховання – не адміністративне управління безсмертною дитячою душею, не сфера вседозволеності, а процес творчий і неповторний, у якому батьки повинні знайти золоту середину, щоб допомогти зростати тому, хто створений на образ і подобу Божу. Зауважу, що правильний шлях виховання – це дорога, якою ступає сім’я у своїй повноті, співпереживаючи зачаття дитятка і його народження, від народження до зрілості…

Часто запитують: тих, хто живуть у "цивільному шлюбі" Церква від себе відлучає?
Відповідаємо:
«Цивільним шлюбом» сьогодні прийнято називати ситуацію, коли, по суті вже перебуваючи в шлюбних відносинах, люди категорично не бажають їх реєструвати у будь-якій формі. З точки зору Церкви, такі стосунки є блудним співжиттям. А розпуста, згідно з християнським віровченням, - один з гріхів, що відлучають людину від Бога і Церкви. Тому не Церква відлучає від себе людей, що живуть «громадянським шлюбом», а вони самі відпадають від неї, Грішачи блудом.

Рецепти побудови міцних стосунків від психолога Олени Антонович

Чому в наш час так багато самотніх молодих людей? Що ми робимо у стосунках не так, від чого вони не складаються? Чого ми не знаємо про себе, що корисно було б знати? Нам багато що зрозуміло на словах. Ми знаємо, що сім’я для християнина – це шлях до Христа, що про любов чудово написав апостол Павло, що любов і пристрасть – дуже різні речі… Але знаючи все це на словах, ми дуже часто робимо помилки на ділі. Ми поговорили з психологом-практиком Оленою Антонович, автором консультативної програми «Теорія любові» - про те, що ми можемо і повинні змінити в своєму житті, щоб зустріти справжню любов.

Ти розчарувалася в багатьох, але, на жаль, не розчарувалися сама в собі. Чи ти впевнена, що оціниш гідного чоловіка, а не зробиш його нещасним? Тобто промисел Божий береже твого потенційного чоловіка від тебе. Чи впевнена ти, що витримаєш чоловіка з важким характером? Можливо, що ні. Тому промисел Божий охороняє тебе від нього. У сім'ї треба більше давати, ніж вимагати.

По-перше, вміння приймати рішення (тобто рішучості) та вміння відповідати за них. Іноді чоловікові, дружина якого є активна та ділова, здається, що вона чекає від нього повного послуху і покори, але це не так. Директивна поведінка жінки може бути реакцією на безініціативність чоловіка, але насправді вона підсвідомо чекає від нього рішучості, думаючи: «Ну прийми хоч якесь рішення!» Адже бути головою сім'ї, відповідальним - пряме покликання чоловіка: «бо чоловiк є голова жiнки, як i Христос глава Церкви, i Вiн же Спаситель тiла» (Еф. 5:23).

В черговий раз дізнався для себе, що жіноча краса досягає найбільшого розквіту під час вагітності.
Я ні в якому разі не хочу засуджувати дівчину, яка ЗАРАЗ вважає інакше. Це питання лише того чоловіка, який є причиною зміни фігури і т.п.
Неможливо не закохатися в ту, яка несе в собі вічне продовження вашої любові. Правда, готовий зрозуміти деяке "неприйняття" жіночої статі. Адже ви бачите себе і своїх подруг по-іншому.
Повірте батькові трьох дітей, немає нічого прекраснішого, ніж жінка, яка несе ЖИТТЯ.

Коли мені доводилось брати участь у вирішення сімейних конфліктів, майже завжди я ставав на сторону жінки (нехай простять мені чоловіки) з двох причин. По-перше, жінка – сосуд немічний (1 Пет. 3,7), як говорить апостол Петро. Які до неї можуть бути питання? Якщо ти вважаєш себе чоловіком і головою сім’ї, то як міг довести ситуацію до кризи? Який ти після цього господар? По-друге, наші чоловіки справді часто негідно і несправедливо поводяться зі своїми дружинами.

Один композитор, співак, після гастролей в Америці розповідав: “Ви не уявляєте, які там негарні жінки. Будь-яка з наших дівчат там могла би бути актрисою кіно, фотомоделлю. В нас найгарніші жінки, але ми цього абсолютно не цінуємо. Жінки в Росії дуже швидко старішають (на відміну від західних). Вони загнані роботою, побутом і важким життям». Цей чоловік розповів, що сам за молодих літ не жалів дружину, не розумів, наскільки важка жіноча доля: ведення господарства, виховання дітей…У них багато років не було пральної машини, і дружині доводилось прати руками. Але потім він зрозумів, що не жаліти дружину – значить наносити шкоду своєму сімейному щастю і самому собі, та почав всіляко намагатись допомогти їй, порадувати її.

Любов можлива, тільки якщо дві людини пов'язані один з одним центрами існування, а значить кожен з них сприймає себе з глибини свого існування. Тільки в такому «центральному переживанні» складається людська реальність, тільки тут життєвість, тільки тут основа любові. Любов, так пережита, це постійний ризик, це стан не відпочинку, а руху, зростання, роботи спільно; наявність гармонії чи конфлікту, радості чи смутку є вторинним по відношенню до основного факту, що дві людини відчувають повноту свого існування, в єдності один з одним кожен з них знаходить себе, а не втрачає. Є тільки один доказ наявності любові: глибина відносин, життєвість і сила кожного з люблячих: це плід, за яким розпізнається любов.

У попередній статті ми розпочали публікацію цікавої лекції отця Михайла Садовського на тему «Таїнства Православної Церкви» із із бесіди у вересні, в якій подали розповідь про Таїнство Хрещення. Сьогодні публікуємо продовження лекції.