Хто віддаляється від світла не шкодить ніскільки світлу, а самому собі дуже багато, поринаючи у тьму; так і звиклий нехтувати Всемогутньою силою, їй не шкодить ніскільки, а самому собі завдає крайньої шкоди. Бог і погрожує нам покараннями, і часто посилає їх - не для того, щоб помститися за Себе, але щоб нас притягнути до Себе. Бо і лікар не нарікає і не ображається на образи від хворих, але всіляко намагається зупинити їх безчинства, маючи на увазі не свою, а їх користь; і якщо вони покажуть хоч трохи розсудливості, він радіє і веселиться, і тим сильніші призначає ліки, не для того, щоб помститися їм за колишнє, але щоб зробити більше користі і довести їх до повного видужання. Так і Бог, коли ми впадемо в крайнє безумство, і говорить і робить все не з помсти за колишнє, але бажаючи позбавити нас від недуги, в чому можна переконатися і за допомогою здорового глузду.
Святий Іоан Золотоустий

Паломницький центр "Покров" оголошує початок безстрокової благочинної акції ''Паломництво для незрячих'', мета якої - збір коштів для організації подорожей незрячих людей до святих місць України.
З благословення Високопреосвященого митрополита Львівського і Сокальського Димитрія голова паломницького центру "Покров" ієрей Роман Мануляк вже кілька років поспіль опікується незрячими Львівської єпархії і є їхнім духівником. Великою радістю для них є проведення творчих та поетичних вечорів, відвідини духівником та спілкування на різні теми. Нещодавно великою радістю для них був візит їхнього духівника у ролі святого Миколая зі скромними, але водночас дуже приємними подарунками, мандрівка якого до незрячих стала можливою завдяки меценатам.

На жаль, доводиться констатувати, що наша планета - кругла. Більше того - вона летить в безповітряному просторі, ніким не підтримувана.
Адже колись люди щиро вірили, що наша Земля - ​​плоска, що вона - такий собі плоский товстий млинець. І спочиває цей млинець на спинах трьох китів.
Все просто і зрозуміло - і для тих, у кого в голові мільйон «кульок», і у кого - всього одна. Ах, повернути б нам цю давню віру предків! Навіщо? А ось навіщо.
Наше життя у переважної більшості людей проходить на площині з видимими границями: площині мегаполісу, міста, селища, села. Дуже не багато хто так часто здійснюють міжконтинентальні перельоти, щоб бути на всі 100 впевнені, що матінка-Земля кругла, як кавун.

Нагірна проповідь Христа - осередок християнства - віри, яка, за словом апостола Павла, «для іудеїв спокуса, а для еллінів безумство».
«Блаженні вбогі духом». Хибність або неточність тлумачення цієї заповіді і справді здатна видатися і «божевіллям», і «спокусою».
Для людей, далеких від Церкви, слова про «убогих духом» звучать скандально: якщо християнство - релігія слабких і убогих, а я не такий, значить, правильно, що я не християнин. Всередині церковної громади хибно зрозумілий ідеал духовної убогості час від часу викликає безумство у вигляді так званої «концепції порятунку через гріх»: не згрішив - не покаєшся, не покаєшся - не спасешся; отже, ти не згрішив - не врятуєшся.

З благословення Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета відбудеться ХРЕСНА ХОДА з Івано-Франківська до Манявського Хресто-Воздвиженського монастиря.
Початок Хресної ходи 5.07.2013 р.Б. о 15.00 год. від Свято-Троїцького Кафедрального Собору м. Івано-Франківськ до м. Богородчани, розташування, вечеря, молитва, ночівля у храмі та в наметах (20 км).
6.07. 2013 о 8.00 – вихід з м. Богородчани до Манявського монастиря (20 км). Прихід в монастир, розташування і Всенічне бдіння (поч. о 16.30), вечеря і нічна літургія, яка розпочнеться о 23:00. Після літургії відбудеться Хресна хода до Блаженного каменя, де буде відслужено акафіст Прпп. Іову та Феодосію Манявським.
Запрошуємо духовенство, православну молодь, вихованців парафіяльних недільних шкіл та усіх бажаючих віком від 16 років!

Бути християнином, в якомусь відношенні, дуже просто. Християнин - це учень і друг Христовий. Ці поняття суміжні, але є між ними і відмінність. З одного боку, ми учні Христові, Його послідовники, і ми повинні вчитися від Нього через Євангеліє тому, у що Він вірить, того, чого Він вчить.
Я не даремно вжив вираз "у що Він вірить". Одного разу в Москві, на сходах готелю "Україна", молодим офіцером мені було поставлено питання:
- Добре. Ви вірите в Бога, а Бог, у що Він вірить?
- Бог вірить у людину, - відповів я йому. Це дуже важливий момент у християнському житті: разом з Богом вірити в людину, починаючи з себе самого. Христос недаремно нам говорить, що ми повинні любити себе самих і ближнього, як самих себе.

Одна з причин внутрішньої самотності - це звичка осуджувати. Можна сказати, що самотність і осудження - це споріднені недуги душі. Той, хто судить іншого, де б він не опинився, завжди буде незадоволений своїм оточенням. Йому здається, що його претензії до ближніх справедливі і незаперечні. Але це, звичайно, помилка. Людина, що дивиться на ближнього крізь призму осудження, бачить його немов у кривому дзеркалі, абсолютно не таким, який той є насправді. Це дзеркало навіть і хороше може перетворити на недоліки. Як з цим боротись? Святі Отці дають просте правило: потрібно думати, що Закон Божий створений особисто для мене. Мені - не можна, ближньому - можна. Це один з головних законів духовного життя, і якщо ми приймемо його всім серцем, то отрута осудження не зможе потрапити в наші душі.

Запрошуємо взяти участь в короткому анонімному опитуванні щодо частоти приймання Святих Тайн.