Жінки мають зрозуміти, що діти не їхня власність. Вони не мають права поводитись з ними, як захочуть. Адже життя немовляті в утробі матері дає Бог. І жінки - це той засіб або знаряддя, через яке Бог саме для Себе творить людину. Творить її, щоб вона прожила земне життя згідно Його задуму про порятунок людини. Кінцева мета цього задуму - долучити кожну людину до повноти блаженства у вічності. Адже Бог - це істинний Батько людини, Отець Небесний, Який ніколи не залишить Своїх чад в біді, ніколи не зрадить. «Навіть якщо і мати тебе залишить, Я не залишу тебе», - говорить Бог. І ось люди, не боячись відплати, піднімають руку на чад Божих.

Але не даремні муки і страждання немовлят. Вони мученики за Христа - Творця свого. «Якщо світ вас ненавидить, знайте, що Мене перше вас зненавидів», - говорить Господь Ісус Христос. У звичайному житті діти мимоволі спонукають дорослих до самопожертви (турбота і виховання дітей), як є у заповіді Христовій. Але світ не хоче цю заповідь виконувати, він хоче жити в своє задоволення. І тому світ ненавидить і вбиває дітей, що заважають йому в досягненні цієї мети. Христа розіп'яли за те, що Він викривав помилковий спосіб життя людей і заважав жити по-старому. Так і жінки розпинають своїх немовлят, щоб жити, не змінюючи свого звичного укладу життя, віддаючи перевагу егоїзму.

Сучасна наука повністю згідна з Церквою. Від імені всіх чесних вчених відомий французький професор, фахівець в галузі клітинної генетики Паризького університету Ієронім Лежен каже: «Як всі вчені, які неупереджено спостерігають біологічні явища, я вважаю, що людська істота починає своє життя з моменту запліднення. А це означає, що навмисне знищення зародка будь-якого віку рівнозначне вбивству... Початок життя людської істоти відноситься до моменту зачаття. З цього моменту ця істота є унікальною». До речі, в Японії багато людей в паспортах замість дати свого народження ставлять час свого зачаття. А в Православної Церкві є два свята, присвячені Зачаттю Пресвятої Богородиці (22 грудня) і святого Іоана Предтечі (6 жовтня).

Багато людей журяться, що росли вони в сім'ї одні. І як їм завжди хотілося мати поруч близького друга - брата чи сестру! Але що поробиш - їх убили батьки. Адже над багатьма з нас висів дамоклів меч - ніж гінеколога. Але нам пощастило, і не пощастило нашим братам і сестрам, з якими нам так хотілося розділити радість дару життя. Які б вони були? Нам не дали їх впізнати. Адже немає людей однакових, кожна людина унікальна і неповторна. А можливо вони були б кращі за нас і, народившись, змінили б людське суспільство, покращили б його морально. І не було б зараз такого хаосу на планеті. Але, напевне, кращих якраз і вбивають, а народжуються майбутні дітовбивці.

Найгірше, що люди до цього звикли. Звикли до вбивства тих, кого ми називаємо «квітами життя», чий захист лицемірно проголошуємо 1 червня. Знаючи про те, що кожен день певна кількість малюків не побачили білий світ, ми продовжуємо, ніби нічого не сталося, радіти життю, смачно їсти і пити, шукати задоволень і бажати собі щастя. А ці жінки, що позбавились від своїх дітей, як від тяжкого тягаря, як вони можуть після такого злодіяння спокійно спати, продовжувати жити звичайним життям, посміхатися, чомусь радіти?! Чи не життям насолоджуватися вони повинні, а до кінця днів своїх каятися і плакати, днювати і ночувати в храмі, змінити повсякденний одяг на траур. Але цього ми не побачимо. Тому що немовлятам не дали народитися якраз через те, щоб вони не заважали безтурботно веселитися і досхочу «гуляти».

А скільки відомо випадків, коли діти вмирають раніше батьків і часто зовсім небагато проживши на землі. Вбиваючи в утробі дітей, батьки-вбивці позбавляються і тих дітей, яким вони дали життя. Дійсно, чим вбиті діти гірше тих що народилися? А це не покарання, коли, убивши дитя і залишившись на все життя бездітною, жінка позбавляється допомоги і турботи в старості? Їй нема кому навіть подати склянку води! Всі праці та заощадження дістаються племінникам, а не рідним дітям. Розбиті родини, покалічені долі, непокірні діти - все це наслідки абортів.
Звичайне виправдання жінок-убивць в тому, що вони не хочуть плодити злидні. Дуже дивний вибір! Краще бути вбивцею рідного дитяти, чим поділитися з ним життям, пожертвувавши своїм комфортом? Чомусь цим жінкам не приходить в голову вбивати волоцюх та безхатченків, яких так багато у наш час. Напевно, їм більше шкода їх, ніж своїх ненароджених дітей.

Кардинал Вишинський звертався (під час Другої світової війни,- прим. редактора) до своїх співвітчизників: «Ми - могильники, бо дозволили знову запрацювати в нашій країні крематорію. Сьогодні в одній з лікарень Польщі існує піч, де спалюються тіла дітей, що ще не встигли народитися. Давайте припинимо говорити про тисячі загиблих від рук ворогів, бо число убієнних нами останнім часом перевищує в багато разів число жертв концтаборів».

У соціальних мережах та засобах масової інформації повідомляється про заплановане на 30 квітня цього року зібрання на Михайлівській площі Києва «2000 екстрасенсів», які мають намір нібито «заряджати амулети» для воїнів АТО та проводити інші магічні ритуали. У зв'язку з цим Прес-центр Київської Патріархії повідомляє наступне.

Відповідно до настанов Священного Писання діяльність магів, чаклунів, екстрасенсів, тощо, як справжня, коли людина дійсно має намір звертатися до потойбічних демонічних сил, так і шарлатанська, є огидною в очах Божих та тяжким гріхом. Особливо важким духовним злочином є використання у подібних практиках священних церковних предметів та місць, бо це є також гріх осквернення святині.

Чому люди, які від усього серця мріють мати свою сім’ю, дітей, часто бувають нездатні побудувати стосунки? Чому, знайшовши свою «половинку», не витримують перших випробувань і розходяться? Які помилки ми найчастіше робимо, намагаючись «побудувати свою любов»?

Про це розповідає педагог-психолог вищої категорії Тетяна Воробйова

Помилка перша: прив’язаність до батьківського дому