Св. Василій Великий сказав: Той, хто постить, але не перестає робити зло, уподібнюється дияволові, котрий хоч і нічого не їсть, проте не перестає грішити" Справді, саме утримання від їжі не є додержуванням посту.

До воріт Царства Божого приставлені особливі воротарі, які будуть перевіряти наш із вами внутрішній багаж.
Чим він наповнений? Чого більше в нашому серці: доброго чи поганого?Буде потрібна чимала кількість чеснот, щоб пропустити нас у Царство Небесне, у життя майбутнього віку.
А ми, якщо уважно оглянемо свій багаж, напевно виявимо, що чеснот у нас удень із вогнем не знайдеш, зате гріхів, мабуть, не охопиш у свої обійми.

Людині дані заповіді Божі, зберігаючи які, вона тим самим здобуває собі благодатне вічне життя.
Але все горе в тім, що не завжди людина цінує це багатство - виконання Божественних заповідей, від яких збагачується її душа. Часом приходять такі хвилини, коли в людині зубожіє любов до свого Джерела життя, любов до свого Творця, і тоді все те, що служить їжею духу людського, стає вже як би в тягар їй.

Шлях Христа - шлях кожного християнина. Коли Господь призвав нас із вами в лоно Церкви, коли ми приймали святе Хрещення і потім у певний момент були насичені благодаттю, коли Божественне світло торкнулося наших сердець, тоді аж ми відчували незвичайну радість і як би перебували в Сіонській світлиці разом із Христом. Тоді все було світле й радісне, тому що Господь зміцнював наші душевні й тілесні сили, для того щоб ми вкусили й пізнали, що милосердний Господь.

З лона Отчого зійшовши і ставши для нас, православних християн, дорогою спасіння, Господь ласкавим і божественним Своїм словом навчає нас покаяння, кажучи: ,,Я прийшов не праведників, а грішників призвати до покаяння” (Матв. 9:13); і ще: „Не здоровим треба лікаря, а недужим” (Луки 5:31).

Кожен знає з власної практики, що багато в чому поведінка залежить від одежі. Звичайно ж, більш гордо, розкуто та "незалежно1' буде себе відчувати людина в дорогій вечірній сукні чи костюмі, ніж, для прикладу, в звичайній буденній одежі.

Правила церковні завжди забороняли споживати у святу Чотиридесятницю м'ясо, молоко і яйця (набіл). Порушникам цих правил загрожувало відлучення від Церкви (6-ий Всел. Соб., правило 50). Давні християни на Сході в Чотиридесятницю вживали тільки городні овочі і плоди дерев (Лаод. соб., правило 50), здебільшого навіть неварені. Св. Іоанн Златоуст (4 ст.) пише, що деякі ревнителі посту не тільки не вживали вина й оливи, а навіть взагалі нічим не приправляли своїх страв і задовольнялися протягом цілого посту тільки водою й хлібом. Дякувати Богові, є такі люди і в наш час. Це їх молитвами Господь ще милує нас і нашу Україну.

Одним із встановлених Церквою засобів духовно-морального вдосконалення людини є піст. Православна Церква завжди підкреслює, що він є засобом, за допомогою якого християнин може духовно зростати і внутрішньо змінюватись, відкриваючи своє серце для Благодаті Божої. Піст згадується вже в перших главах Священого Писання.

Під час посту надзвичайно витончується розум людини. Biн стае більш проникливим i гострим, покращується пам'ятъ.

Як ми знаємо, найголовніша мета посту - духовне зростання через підкорення тіла духові. Проте піст позначується не тільки на духовному, але й на фізичному, тілесному здоров'ї. Організм повністю очищується від шлаків, починають функціонувати внутрішні органи. При пості зменшується навантаження на нирки, шлунок, печінку, - а отже покращується стан їх здоров'я. Якщо прослідкувати за життям святих подвижників, то побачимо, що незважаючи на піст, важкі умови, жили вони набагато довше, ніж інші і здоров'я в них було набагато краще.