Покаяння - це відновлення Хрещення. Покаяння - це очищення совісти. Покаяння - це завіт з Богом про поправу життя. Покаяння - це примирення з Господом, звершення благих діл на противагу колишнім гріхам. Покаяння - це самоосудження; журба про себе, вільна від зовнішніх турбот. Покаяння - це донька надії та смерть відчаю.

Впавши у рів беззаконня, ми не можемо вибратися з нього без спасительної мотузки смиренномудрости.

Одна річ - сокрушена смиренномудрість каянника, інша - докори совісти того, хто ще впадає у гріх свій, ще інша - блаженне багатство смиренномудрости в досконалих - через діяння Боже. Знаком смирення є також досконале терпіння зневаги. - Колишня звичка часто тиранить тих, що плачуть за нею. І не дивуйся з цього. Чому і як трапляються падіння - незбагненне для людини; деколи це стається через недбальство душі, іноді -з допусту Божого, а інколи - через відвернення Боже. Хтось, утім, говорив мені, що з падінь, які стаються з допусту Божого, ми сподобляємося швидко підвестися, тому що Господь не дозволяє довго утримувати нас демонові журби.

Правило №1
Добре подумайте, чи варто Вам постити. Адже якщо для Вас піст є лише новою дієтичною пригодою, то для неї можна знайти і більш сприятливий час, наприклад, влітку, коли буде доступна більша кількість фруктів...

Правило №2
Вирішили постити? Пам'ятайте, що, згідно із церковною традицією, віруючі постять особливо строго перший тиждень Великого посту і Страсний тиждень, коли Церква літургійно згадує останні дні земного життя Христа.

Правило №3
Перш ніж розпочати піст, зважте всі «за» і «проти». Правила посту формувалися в монашому середовищі, на основі монашого способу життя. Тому, порадившись зі священиком, Ви можете обрати форму посту, яка б відповідала Вашій життєвій ситуації і стану здоров'я.

Оплачте наготу мою, улюбені брати мої. Прогнівив я Христа гріховним життям своїм. Він створи мене і дав мені свободу. Я ж злом віддячив Йому. Господь створив мене досконалим і вчинив знаряддям слави Своєї, щоб я служив Йому та святив ім'я Його. Даремно це, бо ж Він судитиме мене!
Невідступно благаю Тебе, Спасителю мій, огорни мене крильми Своїми та не відкривай оквернень моїх на великому Суді Твоєму, щоб я зміг прославити благість Твою.
Вчинки злі, які я вчинив перед Господом, відмежують мене від усіх святих. Тепер переслідує мене нещастя, якого я гідний. Якщо б я вершив подвиг разом з ними, тоді, як і вони був би і прославлений. Але був я розслабленим та й служив пристрастям, через те і не належу до лику переможців і наслідником став геєни.
Тебе ж, пробитого цвяхами на Хресті Переможця, невідступно благаю, Спасителю мій, відверни погляд Твій від безчестя мого, а стражданнями Твоїми вилікуй рани мої, щоб я зміг прославити благість Твою.
Св. Єфрем Сирін

Архівний відеозапис про Великий піст з зустрічі митрополита Димитрія (Рудюка) з львівською православною молоддю 9 квітня 2013 року Божого, яку організувала команда Православного молодіжного веб-порталу hram.lviv.ua

Свята Церква Христова, запроваджуючи в себе Великий піст, мала намір, з одного боку, наслідувати приклад свого Засновника й Спасителя, а з другого - навчити своїх вірних побожно проводити час спомину страждань і хресної смерті Господа Ісуса Христа. В давнину час Великого посту призначався для належного приготування оголошених (тих, що готувались до хрещення) до святого таїнства, для примирення грішників, що каються, з Церквою, а також для приготування взагалі всіх християн до урочистої й гідної зустрічі великого свята Христового Воскресіння.

Завершується перший тиждень святої Чотиридесятниці, час особливого подвигу і входження у Великий піст. Під кінець першої седмиці Церква бажає зміцнити нас надією, що у нашій боротьбі з дияволом ми не самі, нагадує нам про благодатну поміч, яку отримують християни від свого Творця.
В суботу першої седмиці святого Великого посту, ми згадуємо про дивне чудо з коливом святого славного великомученика Феодора Тирона. Історія цієї події така. Коли імператорський трон посів нечестивець Юліан Відступник, названий так через відречення від Христа і повернення до язичництва, то почалось велике гоніння на християн. Та це гоніння не було таким явним, як при інших нечестивих імператорах: Нероні, Максиміані, Діоклітіані та ін. Юліан вирішив піти на хитрість і задумав таємним способом осквернити християн. Пам’ятаючи, що християни на першому тижні Великого посту особливо очищаються і несуть подвиг, звертаючись до Бога, він наказав градоначальнику забрати з ринку звичайні продукти і виставити для продажу їжу, осквернену ідоложертовною кров’ю, що той зі старанністю виконав.

Покаяння є найбільший дар Бога людині - друге хрещення, у якому, обмившись від гріхів, ми знову знаходимо благодать, загублену в падінні. Будучи грішними - стаємо святими. Воно відкриває нам небо, уводить в рай. Без покаяння немає спасіння.

Святий Великий Піст, званий також Чотиридесятниця. Історія Великого Посту довга й багата в традицію. Вона сягає апостольських часів. Передпасхальний піст зветься Великим не тільки через час свого тривання, а й задля важливості і значення в житті Церкви і кожного християнина.
Уже апостоли й перша християнська громада замінила єврейський піст на піст, про згадку Ісусових страждань.

2015 року Божого Великий піст розпочнеться 23 лютого і триватиме до 11 квітня, а Пасха Христова у 2015 році святкується 12 квітня (за новим стилем).

Чому ж Господь відмовив у проханні святим апостолам Якову, Іоану та їхній матері? Вони ж просили благого — місця в Царстві Христа Спасителя: Скажи, щоб оці два сини мої сіли в Твоєму Царстві — один праворуч, другий ліворуч Тебе (Мт. 20, 21). Хіба за це не можна молитися? Адже й заповідь є: шукайте перше Царство Боже; й усіх нас свята Церква вчить молитися: не відійми від нас, Господи, Небесне Твоє Царство. Чому ж Господь їм відмовив? Вони ж опісля таки одержали Царство й прославилися? Річ у тім, що вони самі привласнювали собі Царство, й не просто Царство, а найпочесніше місце в ньому. Але не можна привласнювати не тільки певний ступінь слави в Царстві, а й саме Царство, бо цей дар залежить тільки від волі Небесного Отця, котрої нам не можна знати, навіть якщо точно виконаємо всі умови. Не моє це давати, — каже Господь, — лише — кому мій Отець приготував. Оце ж нам наука із сьогоднішнього Євангелія: не присвоювати собі Царства, а, всіма силами трудячись задля його одержання, саме одержання передати Божій волі, очікувати його, як милости нашого Небесного Отця; трудитися й очікувати, без домагань, кажучи собі: ми нік¬чемні слуги, хоч би і зробили все, що звелено.

В п’яту неділю Великого посту, присвячену преподобній Марії Єгипетській, перед тижнем, підготовчим до Страсних днів, Церква досягає повноти покаяння. До свого навернення до Господа Марія поведінкою своєю була сучасною, дуже сучасною – безсоромна жінка з наймолодших літ. Але, якщо раніше таке життя засуджувалось, тепер цією ганьбою хваляться, пропагують цю клоаку, цей злочинний гріх, як щось прекрасне, як щось ароматне. Все робиться в нашій країні, щоб перетворити дівчат на Марій Єгипетських без покаяння. З раннього дитинства починається злочинне розбещення. В школах влаштовують конкурси краси для третьокласниць, на кшталт нещодавнього вступу в піонери; про конкурси стриптизу серед п’ятнадцятилітніх оголошують по телебаченню і радіо, а залучення дітей до проституції стає звичним бізнесом. Під’їжджає до школи якийсь пройдисвіт на іномарці, підходить до восьмикласниць на перерві: «Дівчата, хто хоче заробляти після уроків? Чотири дні на тиждень». Він не боїться, що його затримає міліція, що отримає термін за статтею, яка існує: їхній час, їхня влада, їхня стихія. Чому ж мовчать батьки? Час їм влаштовувати самосуд, якщо не захищає держава.