Богослужіння Великої суботи присвячено спомину про перебування Ісуса Христа "у гробі тілом, у пеклі душею, як Бог, у раю ж з розбійником, і на Престолі був Ти, Христе, з Отцем і Духом, все наповняючи, Неописанний", і, нарешті, про воскресіння Спасителя з гробу.

Великий піст є найважливішим і найдавнішим з усіх багатоденних постів. Він нагадує нам про сорокаденний піст Спасителя у пустелі; він же вводить нас у Страсний тиждень, а потім – до радості свята свят – Світлого Христового Воскресіння.

Земне життя - це постiйна боротьба добра i зла. Iсторiя людства супроводжується вiйнами. Звичайна земна радiсть сусiдствує зi скорботами i хворобами. Праведники i грiшники живуть поруч. Ми спостерiгаємо в нашому життi, що часто грiшники благоденствують, а праведники страждають. Нерiдко ми бачимо, як зло перемагає, а добро терпить поразку. Люди за добро платять злом. Скiльки людей навколо нас страждає вiд несправедливостi й жорстокостi. I взагалi, людина не має спокою в життi. Як сказав великий росiйський письменник Достоєвський, знавець людської душi, наше серце - це поле, де йде постiйна боротьба добра i зла. I найбiльшим злочином є смерть.

Господь наш Iсус Христос повчає нас сьогоднi притчею про митаря i фарисея. Два чоловiки, говорить Вiн, прийшли до храму помолитися. Один з них був фарисей - гордий єврейський законник, а другий був митар - людина, яку всi вважали грiшною. Фарисей став спереду i так молився: "Дякую Тобi, Господи, що я не такий, як iншi люди - грабiжники, неправеднi, розпусники, або як цей митар; я двiчi на тиждень пощу, вiддаю на храм десяту частину з усього, що надбаю". А митар стояв ззаду, не смiв навiть очi звести до неба, а тiльки бив себе в груди i казав: "Боже, будь милостивий до мене, грiшного". Господь закiнчив притчу словами: "Кажу вам, що цей (тобто митар) пiшов до дому свого виправданий бiльше, нiж той (тобто фарисей): бо всякий, хто пiдноситься, принижений буде, а хто принижує себе, пiднесеться" (Лк. 18, 10-14).

Пасхалія на 2010-2019 роки.
Дати вказані за новим стилем.

Перша вселенська батьківська субота буває в М’ясопустний тиждень. Цю суботу Церква присвячує поминанню всіх покійних від Адама і до наших днів. Заупокійна служба в цей день називається так: “Пам’ять всіх від віку спочилих православних християн, отців і братів наших”. У синаксарії (збірнику відомостей про свято) на цей день написано “Святі отці узаконили чинити спомин всіх померлих з такої причини. Багато хто досить часто помирає неприродньою смертю, наприклад, під час подорожей в морі, в непрохідних горах, в ущелинах і безоднях; трапляється, гинуть від голоду, в пожежах, на війнах, замерзають.

Ви знаєте, брати і сестри, що наближається Великий піст, уже розпочалась духовна і розумова підготовка до нього. Вона розпочалася через читання в недільні дні Євангелій, які наводять нас на думки про покаяння, настрій, що відповідає цьому посту. Ці читання внутрішньо готують нас до того, щоб наш піст був не тільки зовнішнім, тілесним, але, найголовніше, внутрішнім, духовним.

Свою Божу місію на землі завершив Господь наш Ісус Христос двома величними актами, що ними є воскресіння Лазаря і тріумфальний в'їзд до Єрусалиму. Ці дві події дали для людей найпереконливіше свідчення про Його месіанське післанництво та Божество.

З Христових апостолів важко згрішили двоє: Юда, котрий продав Його за тридцять срібняків, і Петро, котрий тричі від Нього відрікся. Але з двох Петро один дістав прощення і знову дістав апостольське достоїнство, знову став другом і учнем Христовим. Інший, Юда, залишився не прощеним, повісився, залишив своє нещасне тіло на дереві, а душу віддав на вічні муки. Чому ж Петро отримав таку милість, а Юда виявився недостойним? Що повинен був зробити цей нещасний і не зробив? Повинен був визнати свій гріх? Він визнав, відкрито сказав, що згрішив - згрішив я, видавши кров невинну (Мт. 27;4). Разом із цим визнанням він повернув, віддав тридцять срібняків, одержаних за зраду, - і, кинувши срібняки у храмі, відійшов (Мт. 27;5). Посповідатися й повернути взяте, невже цю сповідь ви рахуєте не достатньому?

"Зберігати царську таємницю – добре, а відкривати і проповідувати діла Божі – славно" (Тов. 12, 7), – так сказав Архангел Рафаїл Товіту, коли звершилося чудесне зцілення його сліпоти. Дійсно, не зберігати царської таємниці страшно і згубно, а замовчувати преславні діла Божі – велика втрата для душі.
Пам'ять преподобної Марії Єгипетської згадується 14 квітня і в 5-ту Неділю Великого посту.

Пав я, підійми і дай хоч трохи потрудитися, щоб на Суді не бути посоромленим. Очисти мене благодаттю твоєю, Милосердний Отець; обмий скверну мою всеочищуючим іссопом Твоїм, і зціли язви мої, щоб подякував я за благодать Твою!..