Насправді:
Психологія - одна з наймолодших наук і знаходиться ще в стадії свого формування. Тому дуже важко говорити про неї як про єдине, цілісне явище, сумісне або несумісне з християнством. Просто психологія вивчає життя людської душі науковими методами - на те вона і наука .
А християнство говорить про душу на підставі Божественного одкровення, даного нам у Святому Письмі і в досвіді святих людей, які зробили виконання заповідей Євангелія сенсом свого життя. Але це не означає, що психологія та християнство обов'язково повинні суперечити один одному. Так, один з класиків психологічної науки Вільям Джеймс, прочитавши твори преподобного Ісаака Сиріна, вигукнув: «Так це ж найбільший психолог!».

Смерть захоплює багатьох людей тоді, коли вони тільки що увірували, почали усвідомлювати свої гріхи і не встигли розкаятись у своїх вчинках. Однак Господь не залишає людей без надії. Православна Церква навчає молити Милосердного Бога за таких людей і творити від їхньої особи милостиню і приношення на літургію. Цими милостинями і приношеннями ніби закінчуються ті добрі вчинки, котрих померлі не встигли виконати при житті внаслідок наглої смерті. Молитва за померлих - це прояв безкорисливої любові, яка єднає всіх членів Церкви Христової. Господь Бог чує наші молитви і прощає гріхи померлих нашою вірою. Християнським і моральним обов'язком є хоча б короткою молитвою відплатити нашим батькам за те, що вони виростили нас і зберегли для нас віру православну.

Часто запитують: тих, хто живуть у "цивільному шлюбі" Церква від себе відлучає?
Відповідаємо:
«Цивільним шлюбом» сьогодні прийнято називати ситуацію, коли, по суті вже перебуваючи в шлюбних відносинах, люди категорично не бажають їх реєструвати у будь-якій формі. З точки зору Церкви, такі стосунки є блудним співжиттям. А розпуста, згідно з християнським віровченням, - один з гріхів, що відлучають людину від Бога і Церкви. Тому не Церква відлучає від себе людей, що живуть «громадянським шлюбом», а вони самі відпадають від неї, Грішачи блудом.

У Києво-Печерському патерику їхнє життя не описане. Преподобний Онуфрій відбував свій подвиг мовчання в XII ст., а преподобний Онисим у XII-XIII ст. Інших відомостей про їхнє життя немає. Нетлінні їхні мощі спочивають відкрито у Ближніх печерах, а пам’ять відзначається також 28 вересня (11 жовтня за новим стилем) в складі Собору преподобних отців Києво-Печерських, у Ближніх печерах спочилих, та в другу неділю Великого посту.

Рецепти побудови міцних стосунків від психолога Олени Антонович

Чому в наш час так багато самотніх молодих людей? Що ми робимо у стосунках не так, від чого вони не складаються? Чого ми не знаємо про себе, що корисно було б знати? Нам багато що зрозуміло на словах. Ми знаємо, що сім’я для християнина – це шлях до Христа, що про любов чудово написав апостол Павло, що любов і пристрасть – дуже різні речі… Але знаючи все це на словах, ми дуже часто робимо помилки на ділі. Ми поговорили з психологом-практиком Оленою Антонович, автором консультативної програми «Теорія любові» - про те, що ми можемо і повинні змінити в своєму житті, щоб зустріти справжню любов.

Одним з най жахливіших наслідків довголітнього насаджування безбожницької ідеології в нашому суспільстві стали аборти. Значне поширення так званого "штучного переривання вагітності" сформувало у суспільній свідомості думку про нормальність такого вчинку, який тлумачиться як ледь не особисте право жінки та цілком припустимий засіб "планування сім'ї".
Аборт, тобто свідоме та добровільне позбавлення життя ще не народженої дитини, в усі часи у різних культурах та цивілізаціях вважався одним з найогидніших вчинків людини. Життя - це найбільший дар, який ми отримуємо від Господа Бога, і не нам вирішувати, чи варті його ми або, тим паче, близькі нам люди, та коли їм слід піти з цього світу. Кожного з нас Господь приводить у світ з небуття, кожного з нас Він чекає, в кожного вірить, на кожного покладає Свою надію. Кожен з нас народжується, тому що Бог любить його, дорожить ним і бачить сенс у тому, щоб і він став невід'ємною частинкою світобудови.

Святий преподобний Лаврентій Чернігівський (1868 – 1950 рр.) часто говорив зі своїми чадами про останні часи. Він казав: «Прийде час, коли й недіючі храми будуть відновлювати, обладнувати не тільки зовні, але й всередині. Будуть покривати золотом бані як храмів, так і дзвіниць. А коли закінчать, прийде той час, коли воцариться антихрист. Моліться, щоб Господь продовжив нам ще цей час, для зміцнення, бо страшні чекають на нас часи. І бачте, як все підступно готується? Всі храми будуть в величній благоліпності, як ніколи, але ходити до тих храмів не можна буде». «Із вас, чада мої, - говорив отець Лаврентій, - багато хто доживе до цих страшних часів…» Якщо взяти до уваги, що відійшов до Господа старець у 1950 році, його наймолодшим чадам має бути зараз 80-85 років…

Преподобний Лаврентій говорив: «Зараз голосуємо, то кинь лівою рукою – і нічого, бо не за одного на весь світ. А коли голосуватимуть за одного – то це він самий, і голосувати не можна». Святий попереджав, що Третя Світова війна буде вже не для покаяння, а для знищення, і багато людей загине. Коли ж залишаться дві-три держави, то скажуть: «Давайте виберемо єдиного царя на весь світ». Це і буде антихрист.

Хробуст Андрій народився 15.12.1994 року. З народження Андрій має діагноз ДЦП. Хлопцю з трьох років робили операції на нижніх кінцівках, аби хоч якось допомогти йому ходити.
Андрій досі навчається в спеціалізованій школі — інтернат для дітей з вадами зору.
В 2009 році, батьки помітили, що у хлопця розвивається пухлина на куприку. Звернулись до житомирських лікарів, зробили операцію по видаленню пухлини. Після операції був встановлений діагноз — агресивний фіброматоз, Київським інститутом раку. Через два місяці пухлина знову дала рецедив. Лікарі перед наступною операцією призначили хіміотерапію, яка результатів не дала. Пухлина навпаки, замість зменшитись, вона збільшилась у декілька разів.

Людей часто цікавить питання: що заповідав нам Бог у зв’язку з татуюваннями? В Біблії не дуже багато прямих згадок про татуювання. Це тому, що люди, які наносили на свої тіла подібні віковічні написи та зображення, не належали до народу, який отримав закон Мойсея. Це були люди язичницьких вірувань. Отже, у книзі Левіт ми знаходимо слова: «Заради померлого не робіть нарізів на тілі вашому і не наколюйте на себе письмен. Я Господь» (Лев. 19:28). Наведена цитата більш ніж очевидна. Бог каже «ні» подібному звичаю. Але чому засуджується таке діяння? Щоб зрозуміти цю заповідь, треба заглибитись у культуру того часу. Більшість культур того часу за своєю природою були варварськими, народ же Ізраїля утворив нову націю. Закон, що його дав Бог Мойсеєві, був фундаментом, на якому трималася ця нація. Народ Ізраїля був покликаний жити в зовсім іншій системі цінностей, відмінній від культури насильства, грабіжництва і смерті, притаманної іншим, сусіднім народам. Татуюючи свої тіла, іудеї нічим не відрізнялись би від язичників, що скоювали ритуальні вбивства, «священне» насильство, масову різанину і обожнювали пристрасті, руйнівні для людської душі. Це, можливо, є однією з причин, через які Бог дає заповідь проти татуювань.

Ти розчарувалася в багатьох, але, на жаль, не розчарувалися сама в собі. Чи ти впевнена, що оціниш гідного чоловіка, а не зробиш його нещасним? Тобто промисел Божий береже твого потенційного чоловіка від тебе. Чи впевнена ти, що витримаєш чоловіка з важким характером? Можливо, що ні. Тому промисел Божий охороняє тебе від нього. У сім'ї треба більше давати, ніж вимагати.