Тропар, глас 4
Різдво Твоє, Богородице Діво, радість звістило всій вселенній: з Тебе бо засяяло Сонце правди — Христос Бог наш, і, зруйнувавши клятву, Він дав благословення і, перемігши смерть, дарував нам життя вічне.

В глибоку християнську давнину, коли в Єгипті було багато величних монастирів, один монах товаришував з невченим наївним селянином-фелахом. Одного разу селянин сказав монаху:
- Я теж шаную Бога, Який створив цей світ! Щовечора я наливаю в миску козяче молоко і ставлю його під пальмою. Вночі Бог приходить і випиває молочко. Воно Йому дуже подобається! Не було жодного разу, щоб у мисочці щось лишилося.
Почувши ці слова, монах не міг не розсміятися. Він по-доброму і дохідливо спробував пояснити своєму приятелю, що Бог не має потреби в козячому молоці. Проте селянин вперто стояв на своєму. І тоді монах запропонував наступної ночі таємно простежити, що відбувається після того, як миска з молоком лишається під пальмою.

А насправді:
Насправді, латинське слово meditatio означає роздуми. Молитва – це звернення до Господа або його святих. Таким чином, медитація у будь-якому випадку є внутрішнім монологом людини. У той час як молитва завжди діалогічна, спрямована до іншої Особистості. Якщо ж говорити конкретно про практику так званої «трансцендентальної медитації», то тут різниця ще разючіша: в такій медитації слова багаторазово повторюються для того, щоб з них повністю зник зміст і свідомість стала чистою від будь-яких сенсів взагалі. Молитва ж, навпаки, передбачає максимальне зосередження розуму на сенсі вимовлених слів. Якщо ж людина вимовляє слова молитви бездумно, механічно, тоді вона дійсно перетворюється в медитацію. Але така молитва може спричинити порушення психіки, тому святі отці попереджали про небезпеку подібної «медитаційної молитви».

Господь для нас, віруючих, - все. Він - хліб життя, Він - вода жива, Він - світло, Він - пастир добрий. Так що Він - все для нашого життя. Віруючи в Нього, ми живемо Ним і цим здійснюємо сенс і мету нашого життя та робимося здатними ввійти в неминуще блаженство Царства Небесного. Ось тому завжди і потрібно пам'ятати, що живемо ми - Христом. Каже святий апостол Павло: «вже не я живу, а живе в мені Христос» (Гал. 2:20).

Ми знаємо, що ніхто нас не питав, чи хочемо ми народитися чи ні, чи хочемо від цих або інших батьків, в цьому чи іншому народі, в тій чи іншій духовній обстановці. У цьому нема ні нашої провини, ні нашої заслуги, але чи ми будемо жити і чинити по-людськи це, повірте, залежить тільки від нас.

Не слід забороняти жінці під час місячних заходити у храм, бо не можна звинувачувати її за те, що дане від природи, і від чого жінка страждає проти своєї волі. Адже ми знаємо, що жінка, яка страждала кровотечею, підійшла ззаду до Господа і доторкнулася до краю одягу Його, і негайно недуга її залишила (від Луки 8:47). Чому ж, якщо вона з кровотечею могла торкнутися одягу Господа і отримати зцілення, а жінка під час місячних не може увійти до церкви Господньої? Не можна в такий час і забороняти жінці приймати Таїнство Святого Причастя. Якщо вона не наважиться прийняти його з великого пошанування – це похвально, але, прийнявши його, вона не вчинить гріха. І місячні у жінок не грішні, бо походять від їхньої природи. Залишіть жінок власному розумінню, і якщо вони під час місячних не зважаться підходити до Таїнства Тіла і Крові Господніх, варто їх похвалити за благочестя. Якщо ж вони захочуть прийняти це Таїнство – не слід, як ми сказали, їм у цьому перешкоджати.

Жіночна жінка не воює з чоловіком, не шантажує, не маніпулює ним. Вона приваблює його тільки своєю красою, своєю увагою, розумінням, турботою. Жіночна жінка не осуджує свого коханого, не оцінює його, вона виконує у відносинах абсолютно інші важливі функції. Саме така жінка, без купи проблем, правил і критики, яка цінує чоловіка таким, який він є, потрібна чоловікові, таку жінку він готовий любити і здійснювати заради неї подвиги.

Відділ соціального служіння і благодійності Української Православної Церкви Київського Патріархату разом з психіатрами, психотерапевтами та психологами Майдану поєднались, аби заснувати всеукраїнську Психологічну службу допомоги. Про це вони оголосили під час підписання Декларації в актовій залі Київської православної богословської академії, що на території Михайлівського Золотоверхого монастиря.
З благословення Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета Церкву на заході представляв секретар Священного Синоду архієпископ Чернігівський і Ніжинський Євстратій, заступник голови Відділу соціального служіння та благодійності протоієрей Сергій Дмитрієв та працівники Відділу соцслужіння.

Виховання дітей можна порівняти із працею садівника, який зрощує і доглядає свій сад. Садівник з любов’ю доглядає за своїми улюбленцями, поливає, одобрює, захищає їх від хворіб, підрізує гілки у дерев при формуванні правильної крони, прищеплює їм найкращі сорти, а найголовніше, знає особливості кожного деревця і має терпіння в очікуванні тих плодів, які можуть вирости на них, адже на все свій час. Батьки, як турботливі садівники, огортаючи дитя любов’ю, повинні допомогти зрости особистості. Виховання – не адміністративне управління безсмертною дитячою душею, не сфера вседозволеності, а процес творчий і неповторний, у якому батьки повинні знайти золоту середину, щоб допомогти зростати тому, хто створений на образ і подобу Божу. Зауважу, що правильний шлях виховання – це дорога, якою ступає сім’я у своїй повноті, співпереживаючи зачаття дитятка і його народження, від народження до зрілості…

Відділ соціального служіння УПЦ Київського патріархату (Elios-Милість) разом з організаторами Психологічної служби Майдану, Українською спілкою психотерапевтів та Київським регіональним науково-практичним товариством психіатрів, наркологів і медичних психологів запрошує усіх небайдужих, аби об’єднатись та заснувати Психологічну службу допомоги усім постраждалим. Презентація нової служби відбудеться у Києві в п’ятницю, 5 вересня, у 1му корпусі (ліворуч від центрального входу) Михайлівського собору об 11:00.

12-14 вересня 2014 року Божого на запрошення Високопреосвященного митрополита Львівського і Сокальського Димитрія Львівську єпархію з щорічним Першосвятительським візитом відвідає Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет.