В українському іконописі євангеліст Іван Богослов найчастіше зображається в апостольському ряді на іконостасі та Страшному Суді, у сцені Розп'яття, на Царських Дверях та на парусах храму. Його символ як євангелиста - орел, що походить із видіння пророка Єзекиїла про чотирьох вогняних херувимів. Символізує висоту богословської думки, що її Іоан виклав у своєму Євангелії. Хоч зрідка на його іконах можна бачити не орла, а ангела, що традиційно відноситься до Матвія. Апостол Іван найчастіше зображається у зелено-червоному або біло-синьому вбранні. Зазвичай, або сивий із довгою бородою (бо він прожив найдовше з апостолів) або зовсім юним (бо на момент Розп'яття йому було, вірогідно, 16 р.). У руках - Євангеліє, чаша зі змією або перо. Особливо цікава сцена написання Апокаліпсису на пустельній горі. Іван динамічно простягає руку до неба, а іншою благословляє Прохора. Той сидить і записує. Обоє зображені всередині печери.

Преподобна Єфросинія, княгиня Суздальська, народилася в 1212 році. У святому Хрещенні отримала ім'я Феодулія і була старшою дочкою святого мученика Михаїла, князя Чернігівського. Благовірний князь Михайло і його дружина Феофанія довго не мали дітей і часто відвідували Києво-Печерський монастир, в якому молилися Господу про дарування їм дітей. Благовірна княжна Єфросинія була їхня першою донькою, випрошена у Господа в молитвах. Пресвята Богородиця тричі з'являлася в повідомляла, що їх молитва почута і Господь дарує їм доньку.

Феодулія виховувалася в глибокій вірі та благочесті . На її виховання великий вплив мав освічений боярин Феодор.

Пам'ять - 8 жовтня (новий стиль).

Коли матері Констянтина Великого, цариці Олені було близько 80 років (орієнтовно 326 р.), їй прийшло видіння, у якому Олені було наказано відправитись в Єрусалим шукати реліквії Страстей Христових. В Єрусалимі її зустрів патріарх Макарій, що вирішив долучитись до експедиції. Розпочалися розкопки на горі Голготі. Єврей Юда Кіріак, нащадок Никодима, вказав, що печеру слід шукати під капищем Венери. Після знищення капища, під землею була знайдена печера Гробу Господнього із цвяхами і таблицею "ІНЦІ", а неподалік неї - три хрести. Проте ніхто не знав, який із хрестів є Ісусовим. Неподалік розкопок по вулиці проходила погребальна процесія. Щоб розпізнати Правдивий Хрест, патріарх Макарій підносив до померлого по черзі кожен із хрестів і від доторку до Святого Древа мрець ожив (через що Ісусовий хрест зветься Животворчим). Почувши, що було знайдено Правдивий Хрест, велика кількість люду зійшлась до Голготи. Люди просили святителя Макарія підняти Хрест, щоб всі могли хоча б здалеку його побачити. Макарій та інші духівники високо здійняли Животворче Древо і весь народ став взивати "Господи помилуй". Важкохвора жінка, що побачили Хрест, вмить видужала. Багато людей тоді увірувало.

Впродовж історії людства аборт був «каменем спотикання» медичної етики, філософії, юриспруденції та теології, хоча пошуками методів абортації займались ще лікарі стародавнього світу. Гіппократ (бл. 460 - бл. 377 до Р.Х.) писав про аборти: «Я не дам нікому смертельного засобу і не покажу шляху для подібного задуму; точно так само не дам ніякій жінці абортивного песарію». Згадки про аборт зустрічаються в древніх рукописах Стародавнього Китаю понад 4600 років тому. Також є свідчення того, що стародавні жителі Австралії розривали навколоплідний міхур з ціллю смерті плоду через викидень. Жінки Східної Африки робили аборт за допомогою спеціальних дерев’яних паличок.

Для початку постараємося коротко висвітлити аборт з медичної точки зору.

Іконографія Різдва Богородиці багато чого перейняла з Античності. Так на найбільш ранніх зразках (до 13 ст.) бачимо лише жінок, бо ж, згідно традиції дім поділявся на жіночу та чоловічу частини і чоловік не міг входити до жінки в певні періоди, як то народження дитини. Натомість, Анну оточують повитухи та жінки, що прийшли з частунками для породіллі. На іконах 15-16 можна бачити служницю, що підтримує Анну, що теж є відголоском античних сцен народження.

На іконах, де Яким все ж присутнійвін, найчастіше, знаходиться на задньому плані - виглядає крізь віконечко іншого будинка, зазирає крізь двері. Також зустрічаються зображення, де Яким стоїть біля ложа Анни. Починаючи від 17 ст найчастіше він мальований за столом із книгою. Також традиційними елементами сцени Різдва Богородиці є стіл, на який ставлять гостинці, сцена купання новонародженої Марії (зазвичай, на передньому плані) та, зрідка, колиска. Слід зауважити, що ця сцена, з-поміж інших із празникового ряду, відрізняється найбільшою кількістю побутових елементів, які явно свідчать як про процес народження дитини, так і про інтер'єри часів написання (особливо від 2 пол. 17 ст.).

Свято, яке розпочинає церковне коло дванадесятих господських і богородичних свят. Народження Богоматері Марії від праведних батьків Іоакима і Анни. Напевно мало хто знає, що головний кафедральний собор Святої Софії у Києві відзначає своє престольне свято. Можна сказати, що це головний празник нашої Золотоверхої Столиці. Походження назви Святої Софії - Премудрості Божої було запозичене із Константинополя. Адже у давній столиці Візантійської імперії також головний храм збудований Юстиніаном Великим на честь Святої Софії - Премудрості Божої. Давня розповідь нам відкриває дивне видіння імператорові, якому Ангел вказав місце майбутнього величного собору, а назву Святої Софії Ангел вклав в уста юнаку, який знаходився при будівничих майбутнього храму. Ім’я "Софія" найбільш підходить Імені Божому. Дехто з давніх візантійських письменників вважав, що назва "Софія" запозичена із аллегорії Соломонової в Притчах: "Премудрість збудувала собі дім, витесала сім стовпів його" (Притч. 9; 1). На підставі цих слів написана ікона Софії Премудрості Божої Київська, особливе шанування якої встановлене в День Різдва Пресвятої Богородиці.

В іконописі Мойсей найчастіше зустрічається в пророчому ряді іконостаса, іконах "Богородиця з похвалою", на Страшному Суді (веде євреїв до Господа) та "Преображення". Також зустрічаються сюжетні сцени книги "Вихід" - переведення через море, Мойсей на горі Синай та ін. В українському іконописі звично зображається довгобородим із довгим сивим або коричневим волоссям. Цікавою є традиція зображання рогів у вигляді двох здійнятих пасм волосся. Вона походить від помилки, допущеної при створенні Вульгати - перекладу Біблії на латинську мову IV ст. Йдеться про книгу Вихід 34.29: "І сталось, як сходив Мойсей із Синай-гори, а обидві таблиці свідоцтва були в руці його, як сходив з гори, не знав він, що обличчя в нього стало променистим, бо він розмовляв з Господом".