Від Української Православної Церкви Київського Патріархату звертаємося до вас з приводу все більшого поширення в Україні вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ) та захворювань на синдром набутого імунодефіциту (СНІД). Епідемія ВІЛ/СНІД, яка стала в останні десятиріччя минулого століття проблемою для всього людства, набуває в нашій державі все більш загрозливих масштабів. За темпами розповсюдження цього захворювання Україна посідає одне з перших місць у світі. З проблеми, про яку ми раніше чули тільки із засобів масової інформації, СНІД перетворюється на проблему, яка може торкнутися кожного через особисте інфікування або захворювання когось з рідних і близьких. Тому ніхто не повинен байдуже ставитися до викликів, які ставить перед нами епідемія ВІЛ/СНІД. Усвідомлення значущості цієї проблеми та можливих шляхів зменшення загрози від епідемії сприятимуть реальним зрушенням у питанні боротьби зі СНІДом.

10–12 жовтня 2008 року у Стамбулі відбулася зустріч глав Помісних Православних Церков. Як підсумок зустрічі Предстоятелів Православних Церков на Фанарі було одноголосно прийняте Послання Предстоятелів Православних Церков. Ми подаємо повний варіант послання.

П’ятнадцять років тому, у вересні 1993 р., вперше на загальнодержавному рівні відбулися поминальні заходи, присвячені жертвам цього сталінського злочину, був встановлений і освячений українським духовенством перший в столиці пам’ятний знак – хрест біля стін тоді ще не відбудованого Золотоверхого Михайлівського монастиря. Того року вперше за шість десятиліть в Україні голосно прозвучали слова правди про Голодомор. Слова, які доти пошепки передавали нащадкам ті, хто вижив під час голоду.

Термін „прозелітизм”, наче той хамелеон, міниться барвами й відтінками. З огляду на етимологічне походження (від лат.) буквально це слово означає: „той, хто прийшов куди-небудь”, тобто чужинець.

Багато віруючих християн відчувають потребу в духовному керівництві, яке в наш важкий час не завжди легко знайти. Але щоб не заблудитися в своїх пошуках і замість істинного духовного проводу не знайти спокусливого мудрування, необхідно керуватися святоотцівськими писаннями. "Хто тапер не читає книг святих отців, - писав ще в XIX столітті святитель Ігнатій Брянчанінов, - спастися не може".

Добре ти зробив, що відразу покаявся. Господь залишив нам покаяння для нашого спасіння: якби не було покаяння, і апостоли не спаслися б, а тим більше інші люди. Язиком грішимо, а серцем каємося. Ти сказав лихе слово проти свого сусіда, немов іскру в сіно кинув. Все село чуло й сміялося. Сусід був прикро вражений й подав на тебе в суд. Тебе тривожить не вирок суду, а покарання сусіда. Він більше не бажає з тобою розмовляти, він відвернувся від тебе. Що тепер робити?

1 - 14 грудня у місті Тренто (Італія) проходив Перший європейський православно-католицький форум на тему: "Сім’я – добро для людства". У форумі взяли участь представники Римо-Католицької та Православних Церков Європи. Всього – близько 30 учасників.

Улюблені, нехай ніхто із нас не зневірюється у своєму спасінні! Гріх не в нашій природі, ми отримали волю і свободу. Ти – богохульник? Можеш стати апостолом. Ти – митар? Можеш стати євангелістом. Ти – розбійник? Можеш здобути рай. Ти – волхв? Можеш поклонитися Владиці. Немає такого гріха, який не загладився б покаянням. Для того Христос і обрав крайні ступені нечестя, щоб ніхто наостанку не мав нічого для виправдання.

З лона Отчого зійшовши і ставши для нас, православних християн, дорогою спасіння, Господь ласкавим і божественним Своїм словом навчає нас покаяння, кажучи: ,,Я прийшов не праведників, а грішників призвати до покаяння” (Матв. 9:13); і ще: „Не здоровим треба лікаря, а недужим” (Луки 5:31).

Дамо точне і докладне поняття про прелесть. Що таке прелесть? Прелесть - це ушкодження людського єства неправдою. Прелесть - це стан всіх людей, без винятку, спричинене падінням наших праотців. Всі ми – у прелесті. Знання цього є найбільшим запобігання від прелесть. Найбільша прелесть – визнавати себе вільним від прелесті. Всі ми обмануті, всі спокушені, всі перебуваємо в помилковому стані, маємо потребу у звільненні істиною.

Диявол має бути переможений не владою Божою, а праведністю. Бо хто є більш владним, ніж Вседержитель.

Кожен знає з власної практики, що багато в чому поведінка залежить від одежі. Звичайно ж, більш гордо, розкуто та "незалежно1' буде себе відчувати людина в дорогій вечірній сукні чи костюмі, ніж, для прикладу, в звичайній буденній одежі.