Багато вам докоряють з приводу частого причащання. Не бентежтеся. Придивляться – і припинять. І всім варто було б так чинити; але це не ввійшло у нас в звичай. На Сході християни часто причащаються, не тільки в великі пости, але й поза ними. Спочатку в церкві Христовій за кожною Літургією всі причащалися. Ще в час св. Василя Великого, одна пані запитувала його, чи можна часто причащатися, і як часто? Він відповів, що не тільки можна, але й треба; а на те, як часто, сказав: ми причащаємося чотири рази на тиждень - в середу, п’ятницю, суботу та неділю.

Чим більше довкола нас синтетики і підробки, тим голосніше кричать торговці всякого роду «справжніми» культурними цінностями. Мудрі, вони прекрасно знають, що прагнення до сьогодення закладене в кожному з нас. А тому безсоромно експлуатують наше бажання здолати спотворену гріхом суть і наблизитися до прообразу Бога в первозданній людині. Ось так і втовкмачує нам масова культура форму без змісту, зношені кліше під виглядом одкровень. Один з найбридкіших її продуктів — безглуздий штамп «справжній чоловік». Чоловік був створений Господом як перша людина, за образом і подобою Божою. «Образ і подібність» не можна сприймати просто як опис зовнішності.

Сидів я на даху і дивився вниз! А там нічого путнього!
Петро вже 23 роки, як не може знайти покликання в житті! Андрій крутиться в компаніях від запаху їх цигарет падають крила на тиждень, а ще той-во в бутилках. Ото дурні за то гроші давати! Яночка катує скрипку! Ну підштовхував її вже до піаніно, а вона .......
Дітвора..... І що то з нею робити? Я один, а їх.... Та треба підкріплення просити в канцелярі, бо ж взагалі крила по-темніють.... Хімчистка стала дорога! От обходжусь в повсякденому без них, бо небесність тулкує, шо збанкрутує! Отак сидів і думав, аж на голову впав мені рижий пухкий немов "Карлсон" Астріда Ліндгрена.....

Святий Арсеній (світське ім`я — Олександр) народився близько 1697 року у м. Володимирі-Волинському, в сім`ї православного священика, котрий вів свій рід з української православної шляхти. У 1728 році закінчив повний курс навчання у Києво-Могилянській Академії. Під час навчання прийняв чернечий постриг у Богоявленському Братському монастирі, при якому була Академія.
Пам'ять - 13 березня (нов. ст.).

В перші віки християнства, при поганських володарях Римської імперії, вірні в муках віддавали своє життя за Христа. Православна Церква вшановує святого великомученика Георгія Побідоносця.
Він жив в IV ст. в Кападокії, яка входила в склад Римської імперії і був сином хлібороба. Ріс в глибоко віруючій християнській сім`ї. Ім`я Георгій означало “хлібороб”. Батько прийняв мученицьку смерть, коли св. Георгій був молодим хлопцем.
Пам'ять св. Юрія Переможця згадується 6 травня (за нов. стилем).

Після Святого Хрещення Руси-України протягом шести десятиліть Київську кафедру очолювали Митрополити-греки, вихідці із Візантії. В Київ вони призначалися Константинопольським патріархом. Та, хоч і висвячувалися вони в Царгороді, у внутрішньому управлінні Київською Митрополією вважалися абсолютно незалежними. Їхні рішення були остаточними і не підлягали затвердженню Патріархом. І це тоді, коли Київська Митрополія перебувала в прямому підпорядкуванні Константинопольському Патріархату.
Пам’ять преподобного Іларіона митрополита Київського відзначається 11 жовтня та в другу неділю Великого посту.

Преподобний Антоній був родом з Єгипту. Батьки його були люди шляхетні і відомі своїм християнським благочестям. Свого сина вони виховували так, щоб він не знав нікого іншого, крім них і свого дому. Досягнувши підліткового віку, він не поспішав ні вивчати науки, ні зближуватися з іншими дітьми, але, залишаючись у своєму домі, зберігав чистоту серця і прагнув до довершеності в побожності. Не вдаючись до забав підлітків, Антоній любив ходити разом з батьками в храм Божий і, слухаючи там читання з божественних книг, прагнув отримувати всю можливу для себе користь і жити саме так, як вони вчили. Він не просив у старших солодкої їжі, як це властиво дітям, і взагалі був невибагливим до їжі, завжди задовольняючись тим, що йому давали.
Пам'ять Антонія Великого, Єгипетського, засновника пустельництва - 30 січня (новий стиль).

Святий Афанасій Великий, цей живий і безсмертний образ чеснот і богоугодного життя, народився в знаменитій столиці Єгипту Александрії1. Батьки його були християни – люди побожні і добродійні. Ще в дні дитинства Афанасія стався випадок, який провіщав його майбутню велику святительську діяльність.
Пам'ять - 31 січня (нов. ст.)

Священство в житті св. Іоана Золотоустого (за «Діалогом Паладія») «Діалог» був написаний в 408 р. другом і сподвижником Іоана Золотоустого, єпископом Паладієм Еленопольським, в Сієні, куди він був засланий як прихильник опального святителя. Написаний він був незабаром після смерті святого, а безпосереднім приводом його створення був наклепницький памфлет Феофіла Олександрійського.
Пам'ять св. Іоана Золотоустого згадується 26 листопада, 27 вересня (день кончини), а перенесення мощей - 9 лютого (нов. стиль).

Здавна в християнській традиції мученики, котрі, як співається в тропарі, "у стражданні своєму вінці нетління здобули", є чи не найшанованішим чином святих. Святі страстотерпці Борис та Гліб своїм подвигом вичерпують специфічно давньоруську інтерпретацію образу мучеництва. До них генетично прилягають святі ченці. Чернецтво взагалі виникає як певна версія мучеництва. Добровільно й свідомо вибране аскетичне життя стверджує моральний імператив, який відповідає ідеалам християнства і має в собі заперечення недосконалого, узвичаєного способу життя.

Брати Борис та Гліб, молодші сини князя Володимира Святославича, котрі трагічно загинули 1015 року під час міжусобної боротьби за великокнязівський престол,— перші святі, канонізовані давньоруською церквою. Вони є визнані як чудотворці й молитовники перед Богом "за землю Руську", "за нові люде християнські".

Дитинство Володимира минало біля бабки, але безпосереднє виховання його вона доручила, мабуть, дядькові Володимира Добрині. Адже не випадково на відміну од старшого брата Ярополка, котрий змалку був християнином, Володимир зростає в язичництві. З ранніх літ за Володимиром скрізь тягнеться ганебне прізвисько "робичич" —син рабині. Почуття меншевартості в зрівнянні з єдинокровними братами, законними синами Святослава, гнітило його змолоду.
Сім років просидів Володимир у далекому північному Новгороді, де-управляв од його імені Добриня. Славетний богатир землі Руської, оспіваний у народній творчості як Добриня Никитич, чоловік мудрий і суворий, він став Володимирові за матір і за батька. Саме йому завдячував юний князь за те, що виростав не маніжним пестуном, а хоробрим мужем і вояком. І все ж таки, певно, почуття меншевартості не полишало Володимира. Образливі нагадування про незаконне походження ятрили йому серце, здіймали злобу й нестримне бажання помститися за несправедливість. Усе це далося взнаки під час кривавих подій 977 — 978 років, коли Володимир став на боротьбу з Ярополком за князівський стіл.
Пам'ять - 28 липня (новий стиль).