Відділ у справах молоді Рівненської Єпархії УПЦ КП, з благословення Архієпископа Рівненського і Острозького Іларіона, запрошує православну молодь на літній «Православний табір-рафтінг Соколині гори 2012»!
Наймальовничіший куточок Рівненщини, заказник «Соколині гори» на березі річки Случ отримав серед мандрівників цікаву назву, що порівнює його зі Швейцарією. Адже скелястий каньйон Случа не поступається відомим європейським місцинам.
Винятковий відпочинок у поєднані з надзвичайно цікавим екскурсійним маршрутом – і незабутні враження гарантовано! Тут можна: побачити унікальний каньйон річки Случ; помилуватись неповторною панорамою залишків стін Губківського замку – найпівнічнішого замку України; ознайомитись з багатою історичною спадщиною краю; здійснити скелелазні походи по безлічі великих і малих скель, мальовничими пагорбами, та навіть підлікуватись водою цілющих джерел...

Якось в одній із країн, де ще й у наш час переслідують християн, до будинку, в якому саме зібрались віряни, зайшло двоє молодих озброєних чоловіків. Тримаючи руки на прикладі автомата, що висів в одного з них на шиї, вояк промовив:
- Усі, хто не готовий нести відповідальність за свої релігійні переконання, можуть вийти з будинку.
Солдатам не довелося довго чекати. За кілька хвилин кімната майже спорожніла, залишилось осіб десять, серед яких священик.

З Благословення Високопреосвященного Іларіона архієпископа Рівненського і Острозького 05.06.2012 відбудеться перший заїзд духовно - патріотичного Православного табору «Преображення»
Табір відбудеться в мальовничому с.Ставок (Костопільського р-ну, Рівненської обл.) в форматі наметового містечка, містечко повністю огороджене, за порядком в таборі наглядають 4 наставники та адміністрація табору! Максимальна кількість учасників 48 вихованців ,приймаються діти з 5 по 11 клас. Табір є абсолютно безкоштовний діти лише оплачують проїзд до табору. Ми приймає дітей і інших християнських конфесій.

Симон, святитель, чудотворець Печерський, єпископ Володимирський (на Клязьмі) у молодому віці став ченцем Києво-Печерського монастиря. Потім був ігуменом Рождественського монастиря у Володимирі-на-Клязьмі, а з 1215-го по 1226 р. — єпископом Володимирським і Суздальським. Перебуваючи далеко від рідної землі, тужив за нею, а особливо за Києво-Печерським монастирем. Тут перебував його добрий приятель (а може, й родич) чернець Полікарп, який був людиною освіченою й знатною, але одночасно дуже амбітною. Він переписувався з преподобним Симоном і висловлював йому в листах різні жалі. У відповідь на це святитель написав йому послання, у якому закликав позбутися сміливих мрій і честолюбивих бажань, а для прикладу, яким має бути чернець, додав до послання 8 оповідань про життя 9 печерських отців, які жили приблизно в 1078-1110 рр. Ці оповідання стали основою Печерського патерика, який був пізніше поповнений оповіданнями про життя печерських отців, які написали інші особи.
Пам’ять святителя Симона вшановується 23 травня (нов. ст.).

Напевно, це важко - бути православним і молодим. Тому що це означає йти проти - йти проти подвійної течії.Бути православним - означає йти проти моди своєї світської компанії. А щоб бути молоддю на парафії, потрібно йти проти парафіяльних забобонів. В одному випадку панівна течія антиправославна, в іншому - антимолодіжна. У нас на парафіях в основному панує психологія бабусь. Але ж у кожного віку своє переживання віри. Своє переживання у немовлят, які Бозю цілують. Своє переживання у дітей, своє у підлітків, у дорослих і людей похилого віку.

Нерідко стверджується, що людина, пізнавши всю тяжкість життя, закінчує його самогубством, будучи роздавлена цією тяжкістю. Можливо, тут і є кінцева правда, але вона поглинута нескінченною брехнею. Навпаки: той, хто дійсно пізнав всю тяжкість життя, не тікає від неї до смерті, але знаходить справжню висоту життя. Однак не можна пізнати всю тяжкість життя, не пізнавши всю тяжкість смерті. Тільки Одна Людина здатна на це: Той, Хто створив життя і є Паном над життям і смертю - Христос ...Одного разу я побачив фотографії колекції розп'ять в Унівській Лаврі на Львівщині. Розп'яття були взяті з місцевих зруйнованих храмів. Багато були понівечені - десь у Христа не вистачало однієї руки або ноги, десь - рук або ніг не було зовсім ..

Преподобного Пимен, посник Печерський, духовно трудився в Дальніх печерах. Приймав їжу лише один раз на день в невеликій кількості. Зовнішнє постування було відповідним утриманням від неугодних Богу вчинків, думок і почуттів. Преподобний Пимен був ігуменом Києво-Печерського монастиря з 1132 по 1141 рік.
Пам'ять - 21 травня (новий стиль).

Києво-Печерський святий Арсеній Працелюбний жив у ХIV столітті. Він названий працьовитим тому, що борючись в печерах Києво-Печерської обителі, він не знав відпочинку, і ніхто ніколи не бачив його в неробстві. Преподобний або молився, або виконував монастирський послух і до заходу сонця ніколи не вживав їжі. За смирення і працьовитість Господь нагородив преподобного Арсенія даром чудотворення. Після багатьох праць і подвигів св. Арсеній відійшов до Господа, а його нетлінне тіло його було покладено в Дальніх печерах.
Пам'ять - 21 травня.

Блаженний Кирило народився в багатій сім’ї в місті Турові в 30-х роках XII ст. Мав нахил до наук і духовних подвигів, не любив багатства і слави. У молодому віці став монахом монастиря святих князів-мучеників Бориса і Гліба біля Турова, де виявив себе як суворий аскет.
Він приніс багатьом користь тим, що вчив і прикладом своїм показував монахам як слухати й любити ігумена, поважати його, як Бога. Удосконалюючи себе в чернечих подвигах, блаженний Кирило сів у стовп, де деякий час перебував у пості й молитві. Тут він написав багато благочестивих творів. Ученість і чернечі подвиги звернули на нього увагу туровського князя. За просьбою князя й людей митрополит висвятив Кирила на єпископа і поставив єпископом Туровським. До складу Туровської єпархії входила велика частина Полісся й північно-східна частина Волині. Він був хіротонізований не пізніше 1169 р.
Пам’ять святителя Кирила, єпископа Туровського вшановується 11 травня (за новим стилем).

У тихій долині, серед мальовничих навколишніх невисоких гір і пагорбів, у селі Мала Іловиця, що на Шумщині, у багатодітній селянській сім’ї Варнави Головатюка народився син, у святому хрещенні названий Яковом, на честь мученика Якова Персянина.
У сільській тиші, серед чаруючої природи Прикарпаття, вдалині від шуму міст і суєти, проходило дитинство Якова. Мир та злагода, що панували в сім’ї Варнави Головатюка, мимоволі передавалися маленькому Якову. Під однією покрівлею, у страху Божому, проживали сини, доньки, невістки, діти, онуки. Молодші тут з повагою ставилися до старших, допомагаючи їм у полі і по господарству.
Варнаві, батькові десятьох дітей, приходилося братися до різного ремесла: він робив колеса, колодки, спиці, сани, крім того, був добрим костоправом. Часто його відвозили до хворих за десятки кілометрів. Подовгу, часом по двадцять днів, доводилося виходжувати їх, залишаючись біля ліжка страждальців до їхнього виздоровлення. Яків переважно допомагав батькові втримувати хворих, коли той направляв зламані кістки, що супроводжувалося нестерпним болем.
Пам'ять - 12 травня за н. ст..

Апостол Іасон походив із Малої Азії, а апостол Сосипатр із Ахаії. Обидва вони стали учнями апостола Павла і з євангельською проповіддю прибули на острів Керкіру поблизу Греції. Правитель острова посадив їх до в'язниці, де сиділи семеро розбійників, котрі прийняли християнство і постраждали за це. Свята Керкіра, донька правителя, також прийняла християнство, як і розбійник Мурин, який мав її обезчестити. Усі вони загинули мученицькою смертю. Новий правитель наказав кинути апостолів у казан з окропом смоли, але побачивши їх неушкодженими, зі сльозами вигукнув: «Боже Іасона і Сосипатра, помилуй мене!» Звільнені апостоли хрестили правителя і своєю гарячою проповіддю примножили стадо Христове.
Пам'ять - 11 травня.

Святий апостол і євангеліст Марк, званий також Іоанн-Марк, був апостолом від 70-ти учнів Господа і Євангелістом, очевидцем і учасником деяких подій з життя Спасителя.
Коли іудеї прийшли схопити Іісуса, всі залишили Його і втекли, і лише один Марк, завернувшись у покривало, слідував за Ним, поки воїни його не схопили. Але святий Марк вирвався і втік. Будинок його матері в Гефсиманському саду після Вознесіння Господа став місцем молитовних зборів для християн і притулком для деяких апостолів. У той час Марк особливо зблизився з апостолом Петром і став його духовним сином. З благословення і під керівництвом первоверховного апостола Марк написав Євангеліє. Він писав його для християн з язичників, тому зупинявся переважно на словах та справах Спасителя, в яких особливо виявляється Його Божественна всемогутність.
Пам'ять - 8 травня (новий стиль).