Я дивуюсь дому цьому,
Так багато друзів в ньому.
Хто ж його нам збудував?
Хто порядок в ньому склав?
Так старанно і уміло
Хто людей, звірят створив?..

З нагоди Неділі святих жінок-мироносиць, яка цього року припала на 29 квітня, Львівське православне молодіжне братство Пресвятої Богородиці на честь ікони Її "Нев’янучий Цвіт" напередодні організувало у приміщенні Львівської православної богословської академії (ЛПБА) круглий стіл, темами якого були "Життя свв. жінок-мироносиць", "Жіноча психологія", "Роль Жіночності у побудові успішних стосунків".
Ввечері братчики і братчиці молились за Всеночним бдінням, яке звершив Високопреосвященний митрополит Димитрій. Опісля митрополит Димитрій звернувся з вітальним словом.
Потім Владика Димитрій подарував усім жінкам, які молились у храмі по шоколадці.
Наступного дня, у Неділю свв. жінок-мироносиць, у православний жіночий день, після Літургії у Свято-Покровському кафедральному соборі львівські братчики вітали жінок зі їхнім святом. Справжнім.

В ім'я Отця і Сина, і Святого Духа.
Я хочу звернути вашу увагу на три риси сьогоднішнього євангельського читання. Перше: як страшно чути, що ця людина 38 років перебувала в крайній потребі, розбита тілесної хворобою, зламана, і що жодної людини не знайшлося, хто б йому допоміг... І те, що сталося з цією людиною, в даний час трапляється з мільйонами інших людей: бо ми холодні серцем, бо нам немає діла до того, що інші голодують, страждають хворобою, знаходяться в душевному розпачі, шукають і не можуть знайти свого шляху в житті, в кінцевому підсумку, знайти Живого Бога, - тому що ми холодні, мільйони людей залишаються у темряві і холоді, на самоті і в жаху.

Один чоловік, який шукав мудрості, постановив зійти на гору, де раз на два роки об'являв себе Господь Бог. Першого року він споживав те, що давала йому земля. На другий рік уже не мав чим харчуватися, тож вирішив повернутися до міста.
"Бог несправедливий! - крикнув він у небо. - Не зважив на те, що я жив тут цілий рік, аби почути Його голос. А тепер я зголоднів і мушу йти звідси, хоч так і не почув Його мови."

Ось правдива історія однієї дівчинки, яка вірила і знала, що любов здатна творити дива. Її братикові загрожувала смерть від пухлини в мозку. Батьки хлопчика зробили все, щоб його врятувати, однак заможними не були і, витративши всі свої заощадження, відвернути лиха таки не змогли. Якось увечері батько, із важким серцем, сказав заплаканій матері:
- Знаєш, люба, - нам, певно, не вдасться його врятувати. Тут може зарадити тільки чудо!
Донечка, що бавилася в кутку, почула ці розпачливі слова.Відтак побігла до своєї кімнати, не вагаючись, розбила скарбничку і непомітно вислизнула з домівки до найближчої аптеки. Там діждалася своєї черги, приступила до віконця і, ставши навшпиньки, виклала перед здивованим аптекарем усі свої грошенята.
- Чого тобі, маленька? Що бажаєш купити?
- Будь ласка, мій братик дуже хворий, і я прийшла купити чудо.

Преподобний Феодор Сікеот народився в середині VI століття в селі Сікеї (Мала Азія). Коли мати святого Марія зачала його, вона побачила вві сні видіння, що світла зірка зійшла до неї в утробу. Один старець пояснив жінці, що це благодать Божа зійшла на дитину, яку вона народить.
Марія бажала, щоб син її став воїном. Та великомученик Георгій, прийшовши до неї уві сні, сповістив, що хлопчик призначений служити Богу. У школі Феодор проявляв великі здібності до навчання й мудрість. Він був спокійним, покірливим, не допускав сварок, до нього прислухалися товариші. З восьми років святий у Великий піст з'їдав тільки шматочок хліба ввечері. Коли ж шкільний вчитель відпускав його під час перерви на обід, Феодор біг у церкву великомученика Георгія, де покровитель храму являвся йому в подобі юнака і вводив у храм.
Пам'ять - 5 травня (новий стиль).

У життєписі Януарія, як і в життєписах багатьох дивно прославлених Богом мучеників - не знаєш чому більше дивуватися: безмежній силі чудес, що здійснюються над ними, чи безмежній сліпоті й жорстокості душ, що перебувають у безвір'ї навіть тоді, коли у їх присутності здійснюються чудеса, якими Господь знаменує Свою Божественну могутність.
Священномученик Януарій і з ним святі мученики Прокул, Сосій, Фавст, Дисидерій, Євтихій і Акутіон прийняли мученицьку смерть за Христа близько 305 року, під час гоніння імператора Диоклітіана.
Пам'ять - 4 травня (н. ст.).

Вони були воїнами-списоносцями римського імператора Діоклетіана. Увірувавши в Христа, святі мученики Феона, Христофор та Антонін стали воїнами Царя Небесного. Вражені стражданнями, непохитною мужністю та чудесами під час тортур великомученика Георгія Побідоносця, колишні Діоклетіанові списоносці привселюдно сповідували свою віру в Іісуса Христа, як у Спасителя та Істинного Бога. Укріплені Силою Божою, воїни Феона, Христофор та Антонін гідно звершили подвиг мучеництва у 303 році.
Пам'ять - 2 травня (новий стиль).

Хто має істинну віру в серці, той може пронести любов до Господа крізь усі незгоди, випробування, страждання. Той не прагне слави, але люди ніколи не забувають його подвигів і вшановують його пам'ять. До таких праведників належить святий мученик Іоанн Новий, який жив у Греції в XV столітті. Залишившись у молоді роки сиротою, він купив у Константинополі невеличку крамницю і зайнявся ремеслом. Справи йшли добре, але душа святого прагнула духовного життя, служіння Богу.
У цей час Константинополь перебував під владою турків. Християни дуже страждали під їхнім ігом. Багато ремісників і торговців зрадили християнській вірі і перейшли в магометанство. Святий Іоанн дорікав їм за це і підтримував тих, хто залишився вірним своїй вірі. Він не боявся постраждати за Христа. Постом і молитвою праведник готував себе до тяжких випробувань, просив у Господа, щоб Той укріпив його сили.
Пам'ять - 1 травня (нов. стиль).

Маленький хлопчик запитав маму: "Чому ти плачеш?"
- Тому, що я жінка!
- Я не розумію!
Мама обійняла його і сказала "Ти не зрозумієш цього ніколи".
Тоді хлопчик запитав у батька: "Чому мама іноді плаче без причини?"
"Усі жінки іноді плачуть без причини", - відповів батько.
Згодом хлопчик виріс, але не припиняв дивуватись: "Чому жінки плачуть?"
Нарешті він запитав у Бога...

З благословення архиєпископа Полтавського і Кременчуцького Федора, з квітня 2012 року на базі громадської організації «Клуб Квітень», розпочав свою діяльність профілактичний центр для людей залежних від алкоголю та наркотиків, а також членів їхніх родин.
У центрі ви зможете отримати допомогу:
– консультації досвідченого психолога;
– залежні можуть пройти стаціонарний курс реабілітації;
– можливо пройти амбулаторну підтримуючу програму;
– надається психологічна допомога родинам залежних.
Додаткову інформацію ви можете отримати звернувшись за телефонами:
моб. 099 940 92 45, стаціонарний (0532) 56 25 70, 50 07 52, або написати листа на електрону пошту avtografa@mail.ru, або на сайті www.tsmodulor.org