Хто живе під покровом Всевишнього, хто в тіні Всемогутнього мешкає,
той скаже до Господа: Охороно моя та твердине моя, Боже мій, я надіюсь на Нього!Бо Він тебе вирве з тенет птахолова, з моровиці згубної,
Він пером Своїм вкриє тебе, і під крильми Його заховаєшся ти!Щит та лук Його правда.Не будеш боятися страху нічного, ані стріли, що вдень пролітає,
ані зарази, що в темряві ходить, ані моровиці, що нищить опівдні, впаде тисяча з боку від тебе, і десять тисяч праворуч від тебе, до тебе ж не дійде!…

Вартість - 100 грн.
Під час реєстрації зазначайте:
1) прізвище та ім’я;
2) наявність спальника, каремата (килимок), намета.
3) контактний телефон.
Реєстрація: savynska@ukr.net , 098-760-05-27 (Оля Савинська).

На собі вона мала гарну сукенку жовтогарячого кольору, волосся було стягнуте червоно-золотавою стрічкою - готувалася йти до школи. Був День батька, отже, всі діти мали прийти до школи в супроводі своїх татусів. Вона єдина йшла з мамою. Мама переконувала її залишитися вдома, мовляв, у школі, найімовірніше, не зрозуміють їхнього вчинку. Та дівчинка прагнула будь-що-будь розповісти всім про свого татуся, який сильно відрізнявся від інших.

Тривалий час ніхто з чернігівських князів не хотів брати Муром. Але у 1097 р. княжий з’їзд у Любечі затвердив Муром за сином чернігівського, а потім великого київського князя Святослава Ярославича — Ярославом, у святому хрещенні Костянтином. Це був онук Ярослава Мудрого і правнук Володимира — хрестителя Руси-України. Після святого Гліба він став першим муромським князем-родоначальником князів муромських і рязанських.
Отож у 1097 р. князь Костянтин із княгинею Іриною, синами Федором (15 років) і Михайлом (12-13 років), з вірними боярами, священиками, слугами та нечисленною військовою дружиною відправився на пошуки далекого Мурома. Про відсутність доріг і переправ через ріки, про пересування лише на конях годі й говорити. Подорож продовжувалася декілька місяців, княжі діти нарівні з дорослими зазнавали всіх труднощів. Нарешті перед княжим загоном відкрився величезний луг, за яким виднілося місто Муром. Яке ж воно було? Велике село з дерев’яними хатами, укритими соломою, й обнесене високим валом від ворога...
Пам’ять благовірного князя Костянтина та його чад Михайла і Федора Муромських, чудотворців ушановується 3 червня (за н. ст.).

У царювання Нумеріана (283-284) правитель міста Егеї Феодор післав своїх воїнів розшукувати християн. Він вимагав від них зректися Христа, забути, що Він, їхній Спаситель і пішов на смерть заради людей. Тих християн, хто стояв до кінця, катували й страчували.
Був схоплений мучителями й юнак-християнин Фалалей. Вродливий, з білявим волоссям, зустрів лише вісімнадцяту весну. Хлопця поставили перед нечестивим судилищем у храмі Адріана. Глянувши на нього й здивувавшись красі його, ігемон звернувся до Фалалея: «Скажи нам, юначе, якої ти віри, з якого роду, хто твої батьки і як тебе звуть?» «Я - християнин, ім'я моє - Фалалей, родом з Лівана, батько мій, на ім'я Берукій, був воєводою; матір мою звати Ромілія; маю ще брата... саном іподиякона; навчився лікарського мистецтва у лікаря Макарія... Роби зі мною, що хочеш, бо годиться мені вмерти за Христа, небесного Бога, Спасителя мого... Він допоможе мені витерпіти муки до кінця».
Ігемон Феодор наказав двом катам, Олександру й Астерію, просвердлити ноги юнака й підвісити його на мотузці вниз головою. Та в мучителів, за промислом Божим, розплющилися душевні очі, й вони, замість святого, просвердлили й підвісили дерево.
Пам'ять - 2 червня (н.ст.).

З Україною пов’язаний ряд готських святих. Готи (германські племена) ймовірно 200 р. опанували широкий простір по обох берегах Дніпра і створили державу. З початку IV ст. серед готів почало поширюватися християнство. Один із готських єпископів Феофіл уже брав участь у Першому вселенському соборі в Нікеї в 325 р. Наприкінці IV ст. Готська держава була знищена гунами, але частина готів ще довго жила в Криму. Готською єпархією, яка знаходилася на південному березі Криму, у другій половині VIII ст. керував святитель Іоанн Готський. За походженням він був греком, жив недалеко від Ялти й обраний готами єпископом у 30-літньому віці. У 758 р. його висвятили Грузинським патріархом у Мцхеті (тодішній столиці Грузії). Святитель боровся з іконоборцями. Коли Крим захопили хозари, він став на чолі готів і вигнав ворогів, але потім попав до них у полон. З полону єпископ утік до міста Амастриди і там прожив ще чотири роки, заповідаючи, щоб його поховали в м. Парфеніті. Святий Іоанн помер 26 червня наприкінці VIII ст., ймовірно 790 р. Тіло святого було перевезено на місце поховання в монастир м. Парфеніта. Тут святий Іоанн жив, і тут же побудував великий храм на честь святих апостолів Петра й Павла.
Після поховання святого Іоанна відбувались і до цього часу відбувається багато чудес.
Пам’ять Іоанна Готського вшановується 1 червня та 9 липня (новий стиль).

10–20 липня в урочищі Білі Береги поблизу селища Колки Маневицького деканату діятиме православний молодіжний табір, який організовує духовна консисторія. В наметовому містечку, розташованому в сосновому лісі на мальовничому березі річки Стир, молодь творитиме християнську спільноту, спілкуватиметься з новими друзями і, звичайно, активно відпочиватиме.
У програмі: ранкові та вечірні молитви, богослужіння, бесіди зі священиками, екскурсії, спортивні та інтелектуальні ігри, пісні під гітару біля вогнища тощо.
Реєстрація майбутніх таборян до 8 липня. Необхідно зголоситися за телефонами (0332) 20-00-25, (095) 538-05-87 (о. Юрій), (066) 467-66-31 (Лариса). Для реєстрації потрібно подати такі дані майбутнього учасника табору: прізвище, ім’я, по батькові, дата народження, поштова й електронна адреси, телефон. Прохання зголошуватися завчасно, кількість місць обмежена!

Щоранку, як очі свої розтуляю,
Я Господу-Богу подяку складаю.
За нічку прожиту, спокійну і тиху.
За те, що Він вислухав мою молитву.
За те, що поміг мені ранку діждати.
Щоб знову в молитві його величати.
За сонечко ясне, за небо прекрасне.
За вітрик легенький і дощик рясненький.

Коли мене починають питати, де твій Бог, хто вашого Бога бачив і так далі, я кажу: "Так, хлопці, швидко уважно подивилися на мене. Що ви зараз бачите? ». Вони починають перешіптуватися: «Вас бачимо". Я кажу: нічого подібного, мене ви не бачите. Зараз ви бачите тільки частинки мого майбутнього трупа. Що дивуєтесь? Ви можете бачити тільки мій епідерміс - верхній шар мого шкірного покриву. Відкрийте будь-який підручник анатомії, і ви там прочитаєте, що цей шар шкіри мертвий. Я з часом весь такий буду.