Найбільш відомим братством в Україні до кінця XVI ст. було Львівське Успенське братство. Воно найкраще репрезентує українські церковні братства: їхній устрій, структуру управління, основні форми та напрями діяльності.
Братства вважалися всестановими організаціями, куди теоретично міг вступити кожен православний, який погоджується зі статутом і сплачує внесок. Так, статут Львівського братства 1586 р. передбачав, що його членами могли бути “або міщанин, або шляхтич, або предміщанин, або посполиті люди всілякого стану, як місцеві так і сторонні, за умови вступного внеску шести грошей”. Членами Львівського братства справді ставали в основному ремісники, крамарі, інші міщани та жителі передмість.

Поправу вважалося, що найстарішим церковним братством в Україні є Львівське Успенське братство. Як видно з назви, було при храмі Успіння Пресвятої Богородиці на вул. Руській. Першу згадку про храм датується 1399 р. А перша назва вул. Руської (у 1742 р. вперше зафіксовано під цим іменем) – вул. Соляників (Солярів).Ця найдавніша дерев’яна церква згоріла у великій пожежі. В сучасному, мурованому вигляді церква постала в 1631 р., будівництво якої розтягнулося на довгі 40 років. І лише 26 січня 1631 р. церкву посвятив її львівський владика Єремія Тисаровський при участі київського архімандрита Петра Могили та багатьох гостей.

Важливими інституціями церковного життя в Україні XVI ст. були церковні братства, діяльність яких у зв’язку зі специфікою політичного, ідеологічного та суспільного, розвитку України у складі Речі Посполитої набула особливого значення. Дослідники одностайно підкреслюють позитивну роль братств в очищенні релігійно-церковного життя, у розвитку освіти, культури, мистецтва, національних змаганнях, і головно ж звертають свою увагу на ту титанічну роботу яку проводили братства у справі православної самоідентифікації українського народу. Українські церковні братства в умовах занепаду церковної організації та її ієрархії продовжили традицію соборноправності Православної Церкви в Україні.

7 грудня 2011 р. вірні Київського Патріархату на Чернігівщині відзначили подвійне свято. Традиційним вже стало урочисте вшанування пам’яті великомучениці Катерини, на честь якої посвячено престол кафедрального собору Чернігівської єпархії. Але цьогоріч до храмового свята додалася ще одна – і виняткова – подія: у Катериниському храмі відбувся чин прославлення преподобного Меркурія, ігумена Бригинського.

Святий Димитрій (у миру Данило Туптало) народився у 1651 р. в містечку Макарові на Київщині. Він був сином козака, який дослужився до звання полкового сотника. З дитинства св. Димитрій виявив особливу любов до науки, юнаком постригся в ченці Кирилівського монастиря в Києві. Незабаром він прославився як добрий проповідник. Архиєпископ Чернігівський Лазар (Баранович) прикликав його проповідувати Слово Боже в кафедральному соборі. В 1684 р. в сані ігумена він повернувся до Києва і почав писати відомі "Четьї мінеї" (житія святих).
Пам'ять св. Димитрія 10 листопада, знайдення мощей - 4 жовтня (за новим стилем).

Святий Іов народився в 1550 р. на Галичині і називався в миру Іван Залізо. Десятирічним хлопцем він вступив до Угорницького монастиря. У цьому ранньому віці він досяг такого успіху в чернечих подвигах, що з 12-ти років уже був пострижений в мантію з ім'ям Іова, після досягнення повноліття був зведений у священний сан, а з тридцяти років удостоєний великої схими, причому йому було повернуто ім'я Іоанн. Він особливо любив це ім'я і завжди ним підписувався, але до лику святих він був зарахований з ім'ям Іова.
Пам'ять преподобного Іова Почаївського згадується 19 травня та 10 листопада, знайдення мощей - 10 вересня(нов. стиль).

Преподобний Нестор Літописець народився в 50-х роках XI століття в Києві. Юнаком він прийшов до преподобного Феодосія і став послушником. Преподобний Нестор глибоко цінував істинне знання, поєднане зі смиренням і покаянням.
Пам'ять - 9 листопада

У 1125 році Великий князь Київський Мстислав дав в уділ своєму сину Ростиславу (у хрещенні Михаїлу) Смоленськ. Понад тридцять років князь розбудовував свою вотчину. По всьому князівству він засновував нові міста й монастирі. Справедлива і богобоязлива людина, він мимоволі був втягнутий у князівські чвари за київський престол. Смута була і в Руській Церкві. У 1147 році собором єпископів митрополитом Київським був обраний Климент Смолятич. Патріарх Константинопольский не визнав його і прислав свого митрополита. Ця боротьба тривала багато років. У 1159 році Ростислав Мстиславич став великим князем Київським.
Пам'ять - 27 березня (н.ст.).

13 жовтня 2011 року у конференц-залі палацу Сапєг, де знаходиться Львівська обласна організація українського товариства охорони пам’яток історії та культури (вул. Коперника, 40а) із благословення Високопреосвященнішого Димитрія (Рудюка), митрополита Львівського і Сокальського відбулась науково-практична конференція “Відродження Українського Православ’я у ХХ ст.“, яку організували Львівсько-Сокальське єпархіальне управління спільно із Львівською православною богословською академією УПЦ КП.

Вишгородська ікона Божої Матері, відповідно до Передання Церкви, була написана євангелистом Лукою на дошці від столу, за яким був за трапезою Спаситель з Пречистою Матір'ю і праведним Йосипом. Божа Мати, побачивши цей образ, промовила: «Віднині ублажатимуть Мене всі роди. Благодать Народженого від Мене й Моя нехай буде з цією іконою». В 1131 році ікону була надіслано до Руси з Константинополя святому князеві Мстиславові († 1132, пам'ять 15 квітня), і вона була поставлена в Дівочому монастирі Вишгорода – давнього помісного уділу святої рівноапостольної великої княгині Ольги.
28 квітня за н.ст. Православна Церква особливо шанує Вишгородську (Володимирську) ікону Пресвятої Богородиці.