Походження і виникнення православних церковних братств
Поправу вважалося, що найстарішим церковним братством в Україні є Львівське Успенське братство. Як видно з назви, було при храмі Успіння Пресвятої Богородиці на вул. Руській. Першу згадку про храм датується 1399 р. А перша назва вул. Руської (у 1742 р. вперше зафіксовано під цим іменем) – вул. Соляників (Солярів).Ця найдавніша дерев’яна церква згоріла у великій пожежі. В сучасному, мурованому вигляді церква постала в 1631 р., будівництво якої розтягнулося на довгі 40 років. І лише 26 січня 1631 р. церкву посвятив її львівський владика Єремія Тисаровський при участі київського архімандрита Петра Могили та багатьох гостей.
Львівський історик Д.Зубрицький ще в 30-х роках ХІХ ст. доводив, що першим документом, що доводить давність Львівського Успенського братство є акт 1463 р. про передання львівським міщанином Степаном Дропаном в управління Львівському міському братству Онуфріївського монастиря. В іншій своїй праці цей історик відносить початок існування братства до 1439 р. на підставі згадки в інвентарі 1601 р. привілея Казимира IV 1439 р. Ці твердження набули значного поширення в літературі. Про це писали, зокрема, І.Шараневич та митрополит Макарій (Булгаков).
На думку А.Криловського, Львівське братство хоч і веде свою історію з 1439 р., але в цей початковий період воно ще не мало суто церковного характеру і набуває його лише наприкінці XVI ст. після затвердження статуту патріархом Іоакимом. За І.П.Крип’якевичем, початок Львівського братства слід відносити до кінця XV ст., принаймні в першій половині XVI ст. воно вже діяло.
Щодо тверджень історика Я.Д.Ісаєвича, то Львівське братство починає формуватися на початку 1580-х років. Саме тоді посилюються гоніння католицького архієпископа Д. Соліковського на православних у зв’язку з календарною реформою.
Праобразом церковного братства стала громадська діяльність парафіян львівської Успенської церкви. У 1520-х роках “опікуни” церкви або "старшини братства Богородиці", захищали перед міською владою інтереси “всієї української громади в місті і передмістях”. А з 1544 року маємо також згадку про існування при Успенській церкві "руських старшин", які діють від імені "співбратів і сусідів, патронів церкви". Є і протокол зібрання "старших і молодших опікунів" цієї церкви.
У 1538 р. львівські міщани змогли добитися від королівської влади відновлення православної єпископії, вони ж зі зброєю в руках охороняли життя єпископа Макарія (Тучапського). Того ж року, надійшов донос на міщан, що вони влаштовують таємні збори. Ці “ктитори”, “міщани старші і молодші” цікавилися шкільними справами, дбали про шпиталі та фактично включили до кола своєї діяльності майже всі функції пізніших братств.
Засновниками Львівського Успенського братства були мешканці українського кварталу в центрі Львова - сідлярі Юрко та Іван Рогатинці, кравець Дмитро Красовський, кушнір Лука Губа, крамарі Іван Красовський, Лесько Маленький, Хома Бабич, Стецько Мороховський, Іван Богатирець. Близьким помічником їх став учитель, письменник і вчений-філолог Степан Кукіль (Зизаній), родом з недалекого містечка Потелича - славного на всю
Україну осередку гончарства.
Львівське Успенське братство: членство та Ставропігійний статут
Поправу вважалося, що найстарішим церковним братством в Україні є Львівське Успенське братство. Як видно з назви, було при храмі Успіння Пресвятої Богородиці на вул. Руській. Першу згадку про храм датується 1399 р. А перша назва вул. Руської (у 1742 р. вперше зафіксовано під цим іменем) – вул. Соляників (Солярів).Ця найдавніша дерев’яна церква згоріла у великій пожежі. В сучасному, мурованому вигляді церква постала в 1631 р., будівництво якої розтягнулося на довгі 40 років. І лише 26 січня 1631 р. церкву посвятив її львівський владика Єремія Тисаровський при участі київського архімандрита Петра Могили та багатьох гостей.Львівський історик Д.Зубрицький ще в 30-х роках ХІХ ст. доводив, що першим документом, що доводить давність Львівського Успенського братство є акт 1463 р. про передання львівським міщанином Степаном Дропаном в управління Львівському міському братству Онуфріївського монастиря. В іншій своїй праці цей історик відносить початок існування братства до 1439 р. на підставі згадки в інвентарі 1601 р. привілея Казимира IV 1439 р. Ці твердження набули значного поширення в літературі. Про це писали, зокрема, І.Шараневич та митрополит Макарій (Булгаков).
На думку А.Криловського, Львівське братство хоч і веде свою історію з 1439 р., але в цей початковий період воно ще не мало суто церковного характеру і набуває його лише наприкінці XVI ст. після затвердження статуту патріархом Іоакимом. За І.П.Крип’якевичем, початок Львівського братства слід відносити до кінця XV ст., принаймні в першій половині XVI ст. воно вже діяло.
Щодо тверджень історика Я.Д.Ісаєвича, то Львівське братство починає формуватися на початку 1580-х років. Саме тоді посилюються гоніння католицького архієпископа Д. Соліковського на православних у зв’язку з календарною реформою.
Праобразом церковного братства стала громадська діяльність парафіян львівської Успенської церкви. У 1520-х роках “опікуни” церкви або "старшини братства Богородиці", захищали перед міською владою інтереси “всієї української громади в місті і передмістях”. А з 1544 року маємо також згадку про існування при Успенській церкві "руських старшин", які діють від імені "співбратів і сусідів, патронів церкви". Є і протокол зібрання "старших і молодших опікунів" цієї церкви.
У 1538 р. львівські міщани змогли добитися від королівської влади відновлення православної єпископії, вони ж зі зброєю в руках охороняли життя єпископа Макарія (Тучапського). Того ж року, надійшов донос на міщан, що вони влаштовують таємні збори. Ці “ктитори”, “міщани старші і молодші” цікавилися шкільними справами, дбали про шпиталі та фактично включили до кола своєї діяльності майже всі функції пізніших братств.
Засновниками Львівського Успенського братства були мешканці українського кварталу в центрі Львова - сідлярі Юрко та Іван Рогатинці, кравець Дмитро Красовський, кушнір Лука Губа, крамарі Іван Красовський, Лесько Маленький, Хома Бабич, Стецько Мороховський, Іван Богатирець. Близьким помічником їх став учитель, письменник і вчений-філолог Степан Кукіль (Зизаній), родом з недалекого містечка Потелича - славного на всю
Україну осередку гончарства.
Львівське Успенське братство: членство та Ставропігійний статут
Ю.Щ.
