Важливими інституціями церковного життя в Україні XVI ст. були церковні братства, діяльність яких у зв’язку зі специфікою політичного, ідеологічного та суспільного, розвитку України у складі Речі Посполитої набула особливого значення. Дослідники одностайно підкреслюють позитивну роль братств в очищенні релігійно-церковного життя, у розвитку освіти, культури, мистецтва, національних змаганнях, і головно ж звертають свою увагу на ту титанічну роботу яку проводили братства у справі православної самоідентифікації українського народу. Українські церковні братства в умовах занепаду церковної організації та її ієрархії продовжили традицію соборноправності Православної Церкви в Україні.Проблема виникнення церковних братств є дискусійною. Так, І.Огієнко вважає початок церковних братств з часів Київської Русі: в Іпатіївському літописі під 1134 та 1159 роками згадуються “братчини” у Полоцьку та інших місцях, як громадські організації при церквах, що мали вузькі церковні завдання і до XV ст. нічим особливо себе не виявляли. Помітне пожвавлення їх діяльності припадає на XV ст., але лише у XVI ст. церковні братства перетворюються на нові організації зі зміненими функціями – оборони православної віри.
Інші історики починають історію братств від давньоруських церковних “братчин”, “медових” братств (що є більш правдоподібно), які організовували спільні бенкети на храмові свята ще в перші віки християнства на Русі, а в подальшому вони реформувалися під впливом цехів та магдебурзького права міст.
На думку ж відомого історика М.І.Костомарова, ідея створення братства були своєрідною копією західноєвропейських духовних гільдій. Отже, даний напрямок історіографії пояснював виникнення церковних братств зовнішніми впливами певних громадських організацій.
Я.Д.Ісаєвич пропонує розрізняти організаційні форми, принципи створення і функціонування братств, які в різні періоди та у різних народів можуть бути подібними, та внутрішній зміст і мету їхньої діяльності у певний історичний час. Останній фактор, як здається, є основним і може стати ключем до характеристики церковних братств в Україні. Дослідник слушно стверджує, що церковні братства перейняли зовнішні форми світських корпоративних організацій (цехів, гільдій тощо), але за змістом своєї діяльності залишились “цілком самобутніми організаціями”. Він пояснює виникнення церковних братств особливостями суспільно-політичного життя України та потребою зміцнілого стану міщан згуртуватися для захисту національних інтересів, і що найголовніше церковних пріорітетів українців. Адже серед головних завдань братств – морально-релігійне оздоровлення їхніх членів і всього суспільства, християнське виховання братчиків, їхніх дітей і загалом родин, створення товариств, які б наслідували істинне християнське співжиття і жили за Христовими заповідями. Все це чітко видно із статутів братств.
Безумовним є і той факт, що західноукраїнські церковні братства перебуваючи на кордоні із Заходом, зазнавали значний впливу від західноєвропейських братств, адже сфера діяльності подібних організацій наприклад у сусідній до України Чехії була майже ідентичною: заснування шкіл, друкарень, створення підручників, але звичайно із тою великою і значущою відмінністю, що українські братства були православні на відміну від інших європейських – католицьких чи протестантських.
Перші власне церковні братства в Європі з’явилися у XV ст. У 1498 р. греки, які після падіння Константинополя переселилися до Венеції, заснували там братство св. Миколая. Організаційно подібними останньому були також католицькі та гуситські (чашницькі) братства в Чехії.
А найдавнішими братствами в Україні, про діяльність яких згадують джерела, є Благовіщенське (краківське передмістя Львова) – про, що свідчить його статут 1542 р., Миколаївське (там же) – статут 1544 р. та Вишенське (м. Судова Вишня Мостиського району на Львівщині) – статут 1563 р., Луцьке Чеснохрестовоздвиженське (1620 р.), Київське Богоявленське (1620р.). Статути всіх цих братств визначають розмір членських внесків, періодичність засідань, порядок виборів старших, обов’язковість допомоги хворим та участі у похоронах членів братства.
Таким чином, перші церковні братства в Україні створювалися як християнські общини навколо церкви задля допомоги її існуванню та регламентації внутрішнього релігійно-церковного життя. Громадська діяльність братств виявлялася спочатку лише у благодійництві, а вже потім широко проявила себе у релігійно-громадських функціях у суспільстві. ПРОДОВЖЕННЯ: Виникнення Львівського Успенського братства
Ю.Щ.
