Найбільш відомим братством в Україні до кінця XVI ст. було Львівське Успенське братство. Воно найкраще репрезентує українські церковні братства: їхній устрій, структуру управління, основні форми та напрями діяльності.
Братства вважалися всестановими організаціями, куди теоретично міг вступити кожен православний, який погоджується зі статутом і сплачує внесок. Так, статут Львівського братства 1586 р. передбачав, що його членами могли бути “або міщанин, або шляхтич, або предміщанин, або посполиті люди всілякого стану, як місцеві так і сторонні, за умови вступного внеску шести грошей”. Членами Львівського братства справді ставали в основному ремісники, крамарі, інші міщани та жителі передмість.

Поправу вважалося, що найстарішим церковним братством в Україні є Львівське Успенське братство. Як видно з назви, було при храмі Успіння Пресвятої Богородиці на вул. Руській. Першу згадку про храм датується 1399 р. А перша назва вул. Руської (у 1742 р. вперше зафіксовано під цим іменем) – вул. Соляників (Солярів).Ця найдавніша дерев’яна церква згоріла у великій пожежі. В сучасному, мурованому вигляді церква постала в 1631 р., будівництво якої розтягнулося на довгі 40 років. І лише 26 січня 1631 р. церкву посвятив її львівський владика Єремія Тисаровський при участі київського архімандрита Петра Могили та багатьох гостей.

Важливими інституціями церковного життя в Україні XVI ст. були церковні братства, діяльність яких у зв’язку зі специфікою політичного, ідеологічного та суспільного, розвитку України у складі Речі Посполитої набула особливого значення. Дослідники одностайно підкреслюють позитивну роль братств в очищенні релігійно-церковного життя, у розвитку освіти, культури, мистецтва, національних змаганнях, і головно ж звертають свою увагу на ту титанічну роботу яку проводили братства у справі православної самоідентифікації українського народу. Українські церковні братства в умовах занепаду церковної організації та її ієрархії продовжили традицію соборноправності Православної Церкви в Україні.

7 грудня 2011 р. вірні Київського Патріархату на Чернігівщині відзначили подвійне свято. Традиційним вже стало урочисте вшанування пам’яті великомучениці Катерини, на честь якої посвячено престол кафедрального собору Чернігівської єпархії. Але цьогоріч до храмового свята додалася ще одна – і виняткова – подія: у Катериниському храмі відбувся чин прославлення преподобного Меркурія, ігумена Бригинського.

Святий Димитрій (у миру Данило Туптало) народився у 1651 р. в містечку Макарові на Київщині. Він був сином козака, який дослужився до звання полкового сотника. З дитинства св. Димитрій виявив особливу любов до науки, юнаком постригся в ченці Кирилівського монастиря в Києві. Незабаром він прославився як добрий проповідник. Архиєпископ Чернігівський Лазар (Баранович) прикликав його проповідувати Слово Боже в кафедральному соборі. В 1684 р. в сані ігумена він повернувся до Києва і почав писати відомі "Четьї мінеї" (житія святих).
Пам'ять св. Димитрія 10 листопада, знайдення мощей - 4 жовтня (за новим стилем).

Святий Іов народився в 1550 р. на Галичині і називався в миру Іван Залізо. Десятирічним хлопцем він вступив до Угорницького монастиря. У цьому ранньому віці він досяг такого успіху в чернечих подвигах, що з 12-ти років уже був пострижений в мантію з ім'ям Іова, після досягнення повноліття був зведений у священний сан, а з тридцяти років удостоєний великої схими, причому йому було повернуто ім'я Іоанн. Він особливо любив це ім'я і завжди ним підписувався, але до лику святих він був зарахований з ім'ям Іова.
Пам'ять преподобного Іова Почаївського згадується 19 травня та 10 листопада, знайдення мощей - 10 вересня(нов. стиль).

Преподобний Нестор Літописець народився в 50-х роках XI століття в Києві. Юнаком він прийшов до преподобного Феодосія і став послушником. Преподобний Нестор глибоко цінував істинне знання, поєднане зі смиренням і покаянням.
Пам'ять - 9 листопада

Вишгородська ікона Божої Матері, відповідно до Передання Церкви, була написана євангелистом Лукою на дошці від столу, за яким був за трапезою Спаситель з Пречистою Матір'ю і праведним Йосипом. Божа Мати, побачивши цей образ, промовила: «Віднині ублажатимуть Мене всі роди. Благодать Народженого від Мене й Моя нехай буде з цією іконою». В 1131 році ікону була надіслано до Руси з Константинополя святому князеві Мстиславові († 1132, пам'ять 15 квітня), і вона була поставлена в Дівочому монастирі Вишгорода – давнього помісного уділу святої рівноапостольної великої княгині Ольги.
28 квітня за н.ст. Православна Церква особливо шанує Вишгородську (Володимирську) ікону Пресвятої Богородиці.

Сучасником приснопам'ятного Петра Могили та преподобного Іова Почаївського і великим захисником православної віри був також преподобномученик Афанасій Берестейський. Він мав шляхетних батьків, здобув добру освіту. В 1627 р. він прийняв постриг у Вільні і незабаром став намісником Дубойського монастиря, що біля Пінська, а потім ігуменом Берестейського Симеонового монастиря. Преподобний Афанасій часто і гаряче молився Божій Матері перед Куп'ятицьким Її образом про спасіння віри православної, а також заступався перед владою за православний народ. Відданість преподобномученика Афанасія православній вірі стала причиною утисків, образ і навіть ув'язнення його.
Пам’ять - 18 вересня, а знайдення мощей - 2 серпня за новим стилем.

Розмова з Ректором Львівської Православної Богословської Академії кандидатом богословських наук, доцентом, митр. прот. Ярославом Ощудляком.

Цього року Свято-Георгіївський монастир на Козацьких Могилах (с. Пляшева Радивилівського району Рівненської області) багатий на визначні дати. Рівно сто п'ятнадцять років тому, у 1910 році, було закладено перший камінь у будівництво Георгіївського храму-пам’ятника.
Величний триповерховий Георгіївський храм будувався чотири роки, а для того, щоб ченцям заснованого монастиря було де молитися у 1912 році на Козацькі Могили було перенесено дерев’яний Михайлівський храм, який стояв раніше у сусідньому с. Острів. Саме в цьому селі у 1651 році, під час битви під Берестечком, була ставка гетьмана Богдана Хмельницького і православний Михайлівський храм був найближчим до гетьманської ставки. За переказами, саме у цьому храмі Богдан Хмельницький разом зі своєю старшиною сповідався та причащався Святих Дарів перед битвою, та отримав з рук Коринфського митрополита Іоасафа меча, освяченого на Гробі Господньому в Єрусалимі.

У Києві 22 травня 1992 року в відбувся Всеукраїнський форум на захист українського православ'я, в якому взяли участь єпископи, духовенство, миряни УПЦ та УАПЦ. Після Помісного Собору УПЦ 1–3 листопада 1991 року вже почалися переговори про об'єднання двох українських Церков в одну. Тому спільна участь у Всеукраїнському форумі була результатом попередніх домовленостей.