Славетний ієрарх, великий подвижник і духовний письменник Православної Церкви, причислений до лику її святих, навчає, що піст є найдавніше установлення Церкви Божої. Свій початок бере він від праотця Адама, від перших днів людського буття. Як наказ про стримування, піст був першою заповіддю Божою і тим самим став основою законодавства Старозавітної Церкви. «І заповідав Господь Бог людині,— читаємо ми на початку першої біблійної книги Буття,— кажучи: від кожного дерева її саду ти будеш їсти, а від дерева пізнання добра і зла — не їж від нього...» (Бут. 2, 16—17). Згодом, як видно з біблійної історії, багато найважливіших подій у житті як окремих старозавітних праведників, так і всього богообраного народу супроводжувалось одноденними та багатоденними постами.

1. Яке світло найчистіше? - Світло Святості.
2. На чому краще будувати своє життя? - На приборканні свого розуму.
3. Яке рабство найбільш болісне? - Рабство поганих думок.
4. Яка залежність найважча? - Залежність від тлінних речей.
5. Яке звільнення найбільш істинне? - Звільнення від суєти.
6. Що міцніше за все? - Спокій Царства Божого.
7. Що найбільш нетривке? - Суєтна думка.
8. Що найнеобхідніше? - Цнотливість.
9. Що найпрекрасніше? - Чистота душі.
10. Де закінчуються всі страждання? - У Бозі.

Святий Гордій, який прийняв мученицьку смерть, повчає нас мужньо сповідувати християнську віру.
Сьогодні за Христову віру не переслідують. То чого ж нам боятися? Хіба що своїх внутрішніх спонукань.
Надто часто віруючі приховують свою приналежність до Христа, боячись людських глузувань і насмішок. Сором, страх, вагання - одвічні ознаки маловірства. Трапляються випадки, коли замовчування є невибачним. Наприклад, в час зустрічі з відвертим поневірянням над вірою. Хтось несвідомий. мислить несвідомо, а інший, догоджаючи йому, приймає вигляд нерозумного, сам без примусу одягає на себе маску невірства. Чи ж так належить чинити християнину? Тож пам'ятаймо, що про це слід відверто і без боязні говорити та жити за правилами святої віри. "Бо серцем вiрують для праведности, а устами сповi­дують для спасiння" (Рим. 10:10).

Яка біда найбільша? - Нечисте серце, повне поганих думок.

Яке щастя найбільше? - Чисте серце, що позбулося поганих думок.

Яке найбільше диво? - Коли грішник стає святим.

Яка найкраща знахідка? - Коли людина знайде шлях порятунку в Євангельських заповідях.

Ніяка влада не примушує нас силоміць ні до добра, ні до зла, але на кого ми, згідно з нашою вільною волею, працюємо — на Бога або на диявола — той потім заохочує нас до всього, що складає його область.
Початки дій є два підступи помислів, яких не помічає розум: похвала людська і догоджання тілу, коли мимоволі приступають до нас, раніше згоди нашої волі не становлять собою ні пороку, ні чесноти, а служать лише виявленням того, куди схиляється наша воля, куди і ми схиляємося. Господь бажає, щоб ми терпіли ганьбу і пригнічували себе, диявол же хоче супротивного, і тому, коли ми радіємо вищезазначеним підступам, то, очевидно, що ми, не послухавши Господа, схиляємося до ласолюбного духу; коли ж ми сумуємо про згадані підступи, то, очевидно, що ми схиляємося до Бога, полюбивши тісний шлях. Тому-то цим підступам і попущено спокушати людей, щоб ті, які люблять заповідь Божу і насолоджуються нею, схилили свою волю перед Христом, і Він, знайшовши у них вхід, спрямував розум їхній до істини...

Духовний отець так само, як простий, звичайний, пересічний священик, повинен бути в змозі бачити в людині невід'ємну красу образу Божого, хоча це може даватися, часом, зусиллям, вдумливістю, побожним ставленням до того, хто до нього приходить. Якщо навіть людина пошкоджена гріхом, духовний отець повинен в ній бачити ікону, яка постраждала або від умов життя, або від людської недбалості або блюзнірства: бачити в ній ікону і благоговіти перед тим, що залишилося від цієї ікони, і тільки заради тієї божественної краси, яка в ній ще присутня, працювати над тим, щоб усунути все те, що спотворює цей образ Божий.

— Звідки у людини береться гнів, злоба, негатив?

Ми гніваємося від нездійснення наших бажань, від самозвеличення над тими, на кого гніваємось. Але якщо припинити ставитися до людей з позиції суддів, то якщо навіть хтось буде нам шкодити — гніву не буде. Те ж відбувається, коли ми не мирні. Немирні думки викликають неспокійний стан у інших людей, з якими ми спілкуємось.Ми повинні навчитися володіти своїми думками, наводити лад у них. Тоді нам не можуть нашкодити немирні, суєтні думки інших людей. Треба навчитися простоті Христовій. Якщо ми хочемо когось відвідати, знаючи, що можемо йому заважати, наш візит не буде таким, як треба, тому що вже ідучи з неспокійними думками, ми можемо справити негативний вплив і враження на того, до кого ідемо.

Свою дружину треба любити не за тіло, а за її чисту душу і добре серце. У дружини є те, чого немає у чоловіка; вона духовно доповнює його, і навпаки. Тому у відносинах між подружжям з величезною силою повинні виявлятися ті особливості духу, розуму і серця, які властиві тільки чоловікові і тільки жінці. Грубість чоловічого серця заповнюється ніжністю і чистотою серця дружини, бо серце жінки набагато тонше, більш здібне до духовної любові. А дружина при спілкуванні з чоловіком повинна компенсувати свої малі сили, глибини розуму його знаннями, його міцною волею. Чоловік і жінка повинні стати в шлюбі одним тілом і однією душею. З їх союзу має народитися щось вище, з'єднавши все добре і велике, що є в кожному з них.

Святитель Лука Кримський

Якщо Ісус Блаженство твоє, яке лихо прийде до тебе?
Якщо Ісус Мир і Спокій твій, хто може стурбувати тебе?
Якщо Ісус Радість твоя, хто і що може образити тебе?
Якщо Ісус Розрада твоя, хто може засмутити тебе?
Якщо Ісус Честь і Слава твоя, хто може знеславити тебе?
Якщо Ісус Заступник твій, хто може обмовити і осудити тебе?
Якщо Ісус Помічник і Поборник твій, хто може перемогти тебе?
Якщо Ісус Спаситель твій, хто може полонити тебе?
Якщо Ісус Виправдання твоє, хто може засудити тебе?
Якщо Ісус Пастир твій, хто може від руки Його захопити тебе?
Якщо Ісус Цар і Господь твій, хто може поневолити тебе?
Якщо Ісус Життя твоє, хто може вбити тебе?

З багатьма трапляється. що вони частенько слухають Євангеліє, однак мало відчувають бажання через те, що Христового Духа не мають. Та хто бажає вповні та в солодкості збагнути слова Христові, той хай постарається узгодити своє життя з Христом.
До всіх людей треба ставитися з любов'ю, навіть якщо вони до нас ставляться не так, як нам хочеться. Не помічаймо їх образ, обходьмося з ними лагідно, молімося за них. Святий Ісаак Сирін радить: "Простягни ризу твою над тим, хто грішить і прикрий його".
Браття! Заради любові Господа нашого Ісуса Христа, потурбуймося про душі наші - забудьмо марноту короткочасну та подумаймо про про вічне життя; нехай не в лінощах проходять наші дні, не відкладаймо на наступня день початок добра, щоб не зустріла нас смерть без добрих діл і щоб не стали вигнаними з палацу радості із запізнілими слізьми про несправедливе життя...

Преподобний Феодосій Великий

Христос народжується — славіте! Христос з небес — виходьте назустріч! Христос на землі — підносьтеся! «Заспівайте Господу пісню нову. Заспівайте Господу, вся земле» (Пс. 95, 1)! І скажу обом у сукупності: нехай веселяться небеса, і нехай радіє земля (11) заради Небесного, потім Земного! Христос у плоті; із трепетом і радістю звеселяйтесь: із трепетом — через гріх, з радістю — через надію. Христос від Діви; зберігайте цнотливість, дружини, щоб стати вам матерями Христовими! Хто не поклоняється Сущому від початку? Хто не прославляє Останнього? 2. Знову розсіюється темрява, знову є світло; знову Єгипет покараний темрявою, знову Ізраїль осяяний стовпом. Люди, які сидять у пітьмі невідання, нехай «побачать велике світло» відання (Мф. 5, 16). Прадавнє пройшло, тепер усе нове (2 Кор. 5, 17). Буква уступає, дух переважає; тіні проходять, їхнє місце займає істина. Приходить Мелхиседек; народжений без матері народжується без отця; у перший раз — без матері, у другий — без отця. Порушуються закони єства, світ небесний має наповнитися. Христос повеліває, не будемо противитися. «Всі народи, заплещіть руками, вигукніть до Бога голосом радости» (Пс. 46, 2); «Бо Немовля народилося нам - Син даний нам; владарювання на раменах Його», бо підноситься з хрестом, і наречуть ім’я Йому: великої ради — ради Отчої Ангел (Іс. 9, 6). Так проголошує Іоан: «Приготуйте путь Господеві, прямими зробіть стежки Йому» (Мф. 3, 3)! І я проголошу силу дня. Безтілесний втілюється, Слово твердне, Невидимий стає видимим, Недотичний осязається, Безлітний починається. Син Божий робиться сином людським, Ісус Христос учора й сьогодні, і навіки Той же (Євр. 13, 8).