Окопи з часів Першої світової війни спотворюють дику красу гірських краєвидів, неначе шрами людське обличчя.Схили гір пориті ровами, насипами, підземними ходами з отворами, крізь які проглядає окраєць неба, є подібними до пекельних келій з віконцями. Проклятий спадок, що залишився після безглуздої воєнної авантюри! Іржаві бляшанки, рештки ковдер, мішків, скринь та кілька геть поточених іржею рушниць.
В одному з окопних закапелків, у засміченому поросі, валяється каска.
Іржава, майже знищена часом військова каска.
Невідомий вояк складаним ножиком вирізьбив на ній обіцянку: "Мамо, якщо тільки зможу, - вернуся."
Не переможне гасло, не прокляття ворогові -лиш обіцянка своїй матері. Наче молитва!
Життя, так само, як війна, - це крик: "Мамо, якщо тільки зможу, - вернуся!"
Це щоденна молитва: "Отче, я повертаюся."
БРУНО ФЕЕРЕРО
