
Коли минуло так кілька днів, він почав потроху облаштовуватися. Доклавши чимало зусиль, виготовив знаряддя для обробітку землі, а також для полювання. У поті чола він розклав вогнище, збудував курінь і сховок на випадок бурі.
Так спливло кілька місяців. Бідолаха невпинно молився, проте жодне судно не з'являлося на видноколі.
Одного дня вітер несподівано подув на вогнище і полум'я лизнуло циновку. В одну мить усе спалахнуло. У небо піднялися хмари густого диму. Багатомісячна праця обернулася у невеличку купку попелу. Бідолаха намагався бодай щось урятувати, та врешті впав на землю і залився слізьми. "Господи Боже, чому? Чому це сталося?"
Через кілька годин до острова наблизився великий корабель. Рятівники на шлюпці припливли, аби забрати бідолаху.
"Як ви довідалися, що я є тут?" — ще не ймучи віри, спитав він.
"Ми побачили димовий сигнал", — відповіли йому.
Твої нинішні труднощі — наче сигнали, що заповідають майбутнє щастя. Бог прибуде, щоб тебе спасти.
"Яка найкоротша дорога, щоб зустрітися з Богом?"
"Життя в інвалідному візку", — відповів чоловік без ніг.
БРУНО ФЕРРЕРО