Коли Адама і Єву було вигнано з раю, вони вирушили у дорогу. Їх охопило розчарування і злість. Обличчя були насуплені, вуста викривлені болісною гримасою, а в серці загніздилася гіркота. Вони навзаєм кидали звинувачення, образи і погрози."Будь ти проклятий! Ні на що не здатний!" — кричала Єва.
"Це твоя вина!" — Адам у відповідь.
Вони ішли, затиснувши п'ястуки та з недобрим блиском в очах. їх гнітив важкий тягар, на серці лежав камінь.
Усе це дуже засмутило Господа Бога.
Він вирішив додати створінням іще щось, чого спочатку не передбачав.
Господь непомітно пройшов між жінкою і чоловіком, доторкнувся до їх сердець, до очей.
І створив сльози.
Адам і Єва заплакали. Тягар і злість немов розчинилися. У них запанував мир. Вони обнялися.
Можеш заплакати, якщо хочеш.
БРУНО ФЕРРЕРО
