Господи Ісусе Христе, Боже наш, Владико життя і смерті, Утішителю скорботних! Із засмученим і зворушеним серцем вдаюся до Тебе і молюся Тобі: пом'яни, Господи, раба Твого, дитину (ім'я), і прийми до Небесного Твого Царства. Ти, Владика життя і смерті, дав мені цю дитину. Твоїй же милосердній і премудрій волі угодно було і взяти її від мене. Господи, нехай буде благословенне ім'я Твоє. Благаю Тебе, Суддю неба й землі, з безмежної любові Твоєї до нас, грішних, прости померлій дитині моїй всі гріхи її вільні і невільні, словом чи ділом, свідомо чи несвідомо вчинені. Прости, Милостивий, і наші батьківські гріхи якщо вони впали на дитину нашу. Знаю бо, що багато грішили ми перед Тобою, багато чого не дотримали, не вчинили, як Ти заповідав нам. Коли ж дитина наша, що померла, з нашої чи своєї вини, чи з якої іншої причини, за життя свого служила більше світові й тілу своєму, а не Тобі, Господу і Богу нашому, якщо полюбила вона принади світу цього більше, ніж слово Твоє і заповіді Твої, і коли, віддавшись насолоді життєвій, а не жалю за гріхами своїми, вона в буйності занедбала і піст, і молитву, і всяку поміркованість, ми щиро благаємо Тебе, прости Премилостивий Отче, дитині нашій всі провини її, прости й полегши, коли й яке інше зло вона вчинила в житті цьому. Христе Ісусе, Ти воскресив дочку Яірову через віру й молитву батька її...

Пустельник і засновник чернецтва народився в родині заможних коптів у єгипетському містечку Комі. Коли йому виповнилось двадцять і померли батьки, Антоній залишився із малолітньою сестрою. Якось у храмі він почув: "Коли хочеш бути досконалим, піди, продай добра свої та й убогим роздай, і матимеш скарб ти на небі. Потому приходь та й іди вслід за Мною" (Мф. 19, 21), а згодом - "Отож, не журіться про завтрашній день, бо завтра за себе само поклопочеться. Кожний день має досить своєї турботи" (Мф. 6, 34). Вирішивши дотримувати слів Євангелія Антоній роздав усе своє бідним, а сестру віддав на виховання незайманим дівам (монахиням). Сам же поселився неподалік міста разом із невідомим старцем. Згодом Антоній піде у Фіваїдську пустелю.
Пам'ять вшановується 30 січня.

Версія: 1.0
Операційна система: Android 2.1 або новішої версії

Опис: Збірка писань мужів апостольських у перекладі українською мовою викладачів та аспірантів Київської православної богословської академії для Android-пристроїв. З підтримкою створення закладок і пошуку.

Зверніть увагу! Перед встановленням цієї версії потрібно вилучити попередню (якщо була встановлена).

Тропар, глас 1
В Йордані хрестився Ти, Господи, і Троїчне явилося поклоніння, Отцівський бо голос засвідчив про Тебе, улюбленим Сином Тебе іменуючи; і Дух у вигляді голубинім, сповістив слова ствердження. Явився Ти, Христе Божий, і світ просвітив, слава Тобі.

Величання
Величаємо Тебе, Життєдавче Христе, що ради нас нині тілом хрестився від Іоана у водах Йорданських.

Кондак, глас 4
Явився Ти сьогодні вселенній, і світло Твоє, Господи, ознаменувалось на нас, в розумінні оспівуємо Тебе: прийшов єси - Світло неприступне.

ПОПЕРЕДНЯ ЧАСТИНА

Про тих, котрі негідно причащаються.
Про те, що ті, котрі залишають Божественну Літургію до її завершення, до заключної молитви, уподібнюються Юді.

А яка, скаже хтось, правда в тому, щоб хреститися? Правдою була покора перед пророком. Як Христос обрізався, приніс жертву, шанував суботи і дотримувався юдейських, свят, так додав і це - корився пророкові, який хрестив. Воля Божа була, щоб тоді хрестилися всі, про що послухай, як говорить Іоан: “Той, Хто послав мене хрестити водою” (Ін. 1, 33). Так само і Христос: "Митарі, визнавши славу Божу, хрестилися хрещенням Іоановим. Фарисеї ж і законники відкинули волю Божу про себе і не хрестилися від нього” (Лк. 7, 29-30).

Отже, юдейське очищення звільняло не від гріхів, а тільки від тілесної нечистоти. Наше є не таким: воно набагато вище і сповнене великою благодаттю, оскільки звільняє від гріхів, очищає душу і подає дари Духа. Іоанове ж хрещення було набагато вищим від юдейського, однак нижче за наше. Воно було ніби мостом між обома хрещеннями, який через себе веде від першого до другого, оскільки спонукало їх (юдеїв) не до дотримання тілесних очищень, а замість них перестерігало і радило переходити від пороку до чеснот і надію на спасіння поєднувати із звершенням (добрих) справ, а не з різними обмиваннями та очищенням водою. Іоан не говорив: вимий одяг твій, обмий тіло твоє, і будеш чистий, але що? “Створіть же плід, достойний покаяння” (Мф. 3, 8). Тому воно було вище юдейського, але нижче нашого, бо хрещення Іоанове не подавало Духа Святого і не подавало благодатного прощення — воно повелівало каятися, однак не мало влади відпускати гріхи. Тому Іоан і говорив: "Я хрещу вас водою..., Він хреститиме вас Духом Святим і вогнем" (Мф. 3, 11). Отже, він не хрестив Духом.

Про Хрещення Спасителя нашого Ісуса Христа
Однак, щоб не використовувати весь час на викриття відсутніх, ми, задовольнившись тим, що сказано задля виправлення їхнього недбальства, розважимо тепер трохи над цим святом. Багато хто святкує свята і знайомий з їхніми назвами але причин, через які вони встановлені, не знають. Так про те, що це свято називається Богоявленням, відомо всім. А яке це Богоявлення і чи воно одне, чи два, цього ще не знають. Водночас украй соромно і дуже смішно, щороку святкуючи це свято, не знати причини, з якої воно встановлене. Тому, улюблені, насамперед необхідно сказати, що є не одне Богоявлення, а два. Одне сьогоднішнє, яке вже звершилося, а друге — майбутнє, яке звершиться зі славою при кінці світу. Про те й інше ви чули сьогодні від Павла, який, розмовляючи з Титом про сьогоднішнє, говорить так: “Бо благодать Божа з'явилася, спасенна для всіх людей, яка вчить нас, щоб ми, відкинувши безчестя і мирські похоті, цнотливо, праведно і побожно жили в нинішньому віці, — а про майбутнє, — очікуючи блаженного уповання і явлення слави великого Бога і Спасителя нашого Ісуса Христа (Тит. 2, 11-13). І пророк про це останнє сказав так: “Сонце перетвориться на темряву, і місяць - на кров, перш ніж настане день Господній, великий і страшний” (Іоїл. 2, 31)

Молитва перед битвою
Спасителю мiй, Ти поклав за нас життя Своє, щоб спасти нас. Ти заповiдав i нам покладати життя своє за друзiв наших i за ближнiх наших. З радiстю йду я виконати святу волю Твою та покласти життя моє за Батькiвщину. Озброй мене силою та мужнiстю на подолання ворогiв наших, а якщо належить менi вмерти — даруй менi мужнiсть, вiру та надiю на вiчне життя в Царствi Твоєму. Мати Божа, збережи мене пiд покровом Твоїм. Нехай буде воля Твоя, Господи! Амiнь.

На захист воїнiв, що йдуть на вiйну
Псалом 111

Бесіда була виголошена, ймовірно, 387 року на свято Богоявлення, тобто після бесіди у день Різдва Христового.

Усі ви сьогодні в радості, і тільки я в печалі. Коли я дивлюся на це духовне море і бачу незліченне багатство церкви, а потім подумаю, що після завершення свята ця безліч. відійшовши, знову відійде від нас, то мучуся і печалюся в душі від того, що Церква, яка народила стільки дітей, може утішатися ними не під час кожного зібрання, а тільки у свята. Яке було б духовне піднесення, яка радість, яка слава для Бога, яка користь для душ, якби ми під час кожного зібрання бачили огорожу церкви такою наповненою! Мореплавці і керманичі роблять усе, щоб переплисти море і досягти пристані, а ми піклуємося про те, щоб безперестану носитися по морю, постійно занурюватися у хвилі життєвих справ, крутитися на площах і в судилищах, а тут зустрічатися ледь раз чи двічі за цілий рік.

Тропар, глас 1
На Престолі вогневидимім, на небі сидиш Ти з Отцем Безпочатковим і Божественним Твоїм Духом, благозволив єси народитися на землі від Отроковиці, Безневісної Твоєї Матері, Ісусе; тому ж і обрізаний був Ти, як людина восьмиденна. Слава всеблагому Твоєму зволенню, слава провидінню Твоєму, слава смиренню Твоєму, Єдиний Чоловіколюбний.

Тропар святому Василію Великому, глас 1
По всій землі розійшлося віщування твоє, що прийняла слово твоє, яким достойно навчив єси, природу єства з’ясував єси, людські звичаї прикрасив єси, царське священство, преподобний отче Василію, моли Христа Бога, щоб спастися душам нашим.

Тропар святому отцю Петру Могилі, глас 4
Поборником православ’я і богомудрим пастирем явив тебе Господь, святителю отче наш Петре, світлом Христової науки ти київську паству просвітив, сповіданням православної віри землю Українську утвердив, храмів Божих відновителю і благочестя ревнителю, Церкви Української похвало, моли Христа Бога, щоб спастися душам нашим.

Не будьмо ж невдячними до Господа, а, відповідно до наших сил, будемо всі приносити все - віру, надію, любов, цнотливість, милосердя, любов до подорожніх. І в чому я переконував вас раніше, в тому ж переконую і тепер і ніколи не перестану переконувати. У чому ж саме? Маючи намір приступити до цієї страшної і Божественної Трапези і святих Тайн, робіть це зі страхом і трепетом, з чистою совістю, з постом і молитвою, без шуму, не турбуючи і не штовхаючи ближніх. Бо це є ознакою крайнього безумства і надзвичайної зневаги, і на тих, котрі так чинять, накликає велику кару і помсту.

Ось про цей день ми пояснили вам усе. Скажу ще про одне і зупинюся, щоб надати можливість сказати більше нашому спільному вчителю.

Оскільки чимало хто з еллінів (тобто язичників), слухаючи, що Бог народився в плоті, глумлячись, сміються і багатьох простаків непокоять і бентежать, тому необхідно і їм сказати дещо, а також і тим, котрі бентежаться, щоб вони через слова безумних людей ніколи не відчували неспокою і не бентежилися через насміхання невірних. І малі діти часто сміються, коли ми говоримо про серйозні речі і займаємося необхідними справами, але сміх (їхній) є доказом не мізерності речей, над якими сміються, а необізнаності тих, котрі сміються. Це ж можна сказати і про еллінів, що, маючи навряд чи більше розуму, ніж діти, глумляться з того, що заслуговує благоговіння і наповнює неабияким захопленням, а те, що насправді є смішним, шанують і поважають. Однак те наше, над чим вони сміються, залишається у своїй пошані, не зазнаючи від їхнього сміху для своєї слави жодної шкоди. А їхні речі, всіляко прикрашені, виявляють власну потворність.