Чималу частину свого життя діти проводять у школі, атому батькам слід цікавитись, що у ній відбувається. Треба ходити на батьківські збори, відвідувати шкільні заходи. Адже це один із способів налагодити зв'язок між сім'єю та школою - спромогтися подолати ту двоїстість життя, в якій перебувають багато хто з православних дітей. Батьки повинні знати, що вчать їхні діти і чи не криється у деяких нібито загальноприйнятих настановах у сфері релігійної освіти, історії і т. д. потенційне зло.

Св. Іван Золотоустий радить батькам берегти почуття своїх дітей: те, що вони бачать, що чують і відчувають. Адже не все, із чим вони стикаються у місті XXI століття, можна назвати добром. Крім того, якщо діти весь час перебувають лише в оточенні "творіння рук людських", вони починають насторожено сприймати ідею Бога як Творця. Саме тому ми повинні прислухатися до поради св. Івана: дітям потрібно якомога більше спілкуватися з природою - із тим, що створив сам Господь.

Батьки та вчителі, які є християнами, повинні надихати своїх вихованців на любов до Христа і до Божої Матері. Якщо дитина ростиме, шануючи Господа й Богородицю, то її серце утвердиться в Бозі. І навіть коли вона, будучи вже дорослою, відійде від Церкви, то у своєму серці не заперечуватиме Христа - а цього може бути достатньо для її спасіння.

Психологи і соціологи вивчають причини розлучення. Я не берусь розмірковувати над такими сумними мотиваціями, як подружня зрада чи алкоголізм. Мене найбільше не те, щоб цікавить, але обурює дуже «популярний» в наш час привід: «не зійшлись характерами». Я в таких випадках завжди кажу: «Очі бачили, що брали». Не вірю, що до весілля (якщо воно, звісно, було не через тиждень після знайомства) не було ніяких тривожних «дзвіночків» типу зловживання спиртним, надмірні ревнощі, гнівливість і т. д.

"Журиться жінка, що родить: настала година її. Як дитину ж народить вона, то вже не пам'ятає страждання через радість, що людина з'явилась на світ" (Ін.16.21). Ці слова свідчать про глибокий зміст дітонародження, яким спасається жінка, якщо "перебуває у вірі й любові та в посвяті з розвагою"( 1 Тим.2.15). Таким чином, поява на світ немовляти для матері-християнки пов'язана з життям за євангельськими заповідями, до якого долучиться і її дитина.

В Євангелії від Луки Христос розповідає про багача, якого зрештою називає нерозумним. Господь так чинить не тому, що засуджує чи ганить необхідні для життя матеріальні блага, Він засуджує неправильне ставлення до них, коли лише в матеріальному блазі і лише в ньому людина вбачає все основне для життя. Господь засуджує багатство як самоціль, що засліплює людину, закриваючи усі інші цінності.

“Багато разiв був я у подорожах, у небезпеках на рiчках, у небезпеках вiд розбiйникiв, у небезпеках вiд єдиноплемiнникiв, у небезпеках вiд язичникiв, у небезпеках у мiстi, у небезпеках в пустелi, у небезпеках на морi, у небезпеках мiж лжебратами.” 2 Кор. 11:26 Слова які винесено сьогодні у заголовок, святий Апостол Павло говорив про себе.

Кожна людина, яка живе на цій землі, перенесла якесь терпіння. Якщо ми читаємо Св.Письмо, то здається, що терпіння повстало зразу після гріха перших людей: вони зразу ж відчули тягар терпінь. Людина переносить терпіння за свої гріхи, деякі люди терплять за гріхи минулого покоління, але, все ж таки, "заплата за гріх - смерть, а дар Божий - життя вічне в Христі Ісусі Господі нашім" (Рим. 6, 23). Читаючи книгу Йова про його життя і терпіння, ми, як християни, розуміємо, що повинні наслідувати таким прикладам, як робив праведний Йов і багато святих, що терпіли заради спасіння своєї душі.

В наш напружений час проблема, як порадити собі з часом, дуже важлива. Я не маю наміру вас переконувати, що у вас маса часу і ви можете молитися, коли тільки схочете; я хочу розказати про те, як порадити собі з часом в контексті напруженості, напору життя. Я не буду давати рецептів, як викроювати час; скажу тільки, що якщо постаратися і тратити його менше, то його буде більше. Якщо зібрати разом крихти змарнованого часу і з них ніби зліпити моменти зібраності і молитви, то ми виявимо, що часу доволі-таки багато.

1. Я люблю тебе не за те, хто ти, а зе, хто я, коли я з тобою.
2. Ані одна людина не заслужила твоїх сліз, а ті, хто заслужив, не змушують тебе плакати.
3. Справжній друг це той, хто тримаючи тебе за руку, відчуває твоє серце.
4. Те, що хтось не любить тебе, так як тобі хочеться, зовсім не означає, що він не любить тебе цілою душею.
5. Найгірший спосіб тужити за людиною це бути з нею, а одночасно розуміти, що вона ніколи не буде твоєю.

В Православній Церкві спасіння розуміється зовсім інакше, ніж в католицькій або протестантській традиціях. На відміну від протестантів, в православії немає вчення про “особисте” спасіння – в їхньому розумінні цього питання. В Святому Писанні говориться про особисту відповідальність людини перед Богом: “Яка бо користь людині, якщо вона здобуде весь світ, а душу свою занапастить? Або що дасть людина взамін за душу свою?” (Мф. 16, 26), і Книга Одкровення, змальовуючи картину Суду Божого, свідчить: “…і

Одного разу диявол постановив збільшити ефект своїх злих діянь. Зібравши головних чортів він розпочав раду.
- Скажи їм, що Бога немає, - запропонував один чорт.
Диявол буркнув:
- Я волів би щось не настільки очевидне!
- Скажи їм, що жодна з їхніх дій не має рещультату, - сказав другий.
Диявол похитав головою і сказав:
- Вони й самі так думають.