За інформацією однієї з регіональних газет - 12 травня 2009 року Комісія з проблем виховання учнівської та студентської молоді Науково-методичної ради з питань освіти Міністерства освіти та науки України заслухала питання про результати науково-методичної експертизи рукопису «Виховання учнів загальноосвітніх та дошкільних навчальних закладів на засадах народної педагогіки» і ухвалила рекомендувати його до видання і для практичного використання в навчально-виховному процесі.»
Автором цього рукопису є народознавець та провидиця (як вказано в її книжках) Гарафіна Петрівна Маковій. Питання про те чим насправді являється ця «народна педагогіка» і який вплив вона буде чинити на підростаюче покоління, залишається відкритим. Проте думається, що така «педагогіка» не далеко втекла від релігійно-народознавчого марновірства, яке активно пропагується Гарафіною Петрівною.
Власне, «провидиця» є колишньою вчителькою української мови, літератури та народознавства. Як можна зрозуміти з її книг, з 90-х років Маковій почала проводила індивідуальні прийоми. У 1995 р. вона засновує «Народознавчо-просвітницьке товариство «Факел»», та однойменне видавництво. Починається друк книжок та газети «Економічно-благочестивий вісник». З цього часу особисті прийоми припиняються. Як каже сама Маковій: «тепер у неї інше завдання, пізнане вкладати в книжки». 2003 р., як вказує «провидиця»: «через Факел» гине її 18 – ти літня донька Марія («…я брала собі на голову, перебирала із людини її непрощену чорноту. Звичайна річ, що наповнювала тим і життя своїх рідних, Марії» – так описує Гарафіна причину загибелі своєї доньки ). Відтак товариство розпадається і утворюється нове – «Народознавчо-Просвітницький Центр «Факел пам’яті Марії»» . Таку ж назву переймає й видавництво.
Гарафіна Петрівна та її послідовники позиціонують себе справжніми християнами. Щоправда чіткої конфесійної приналежності тут не вимагається. Так як «провидиця» мешкає на Буковині, то серед її адептів є православні, греко і навіть римо – католики.
Проте, якщо детально розглянути вчення Маковій, стає очевидним, що з православ’ям зокрема та й з християнством взагалі у вченні народознавці з Буковини дуже мало спільного.
На чому ж ґрунтуються такі категоричні висновки? Від православ’я, це вчення бере лише зовнішню обрядовість: відвідування храму, свічки, освячена вода, молебні, пости. Причому ставлення до церковних речей і таїнств носить швидше «магічний» характер. Наприклад для заспокоєння душі померлого, за вказівкою «провидиці» необхідно замовляти молебні саме у трьох церквах, при чому в записці має бути вписане лише одне ім’я померлого. А для лікування шизофренії, необхідно злити освячену воду набрану у трьох храмах в одну «пляшечку», при чому не в банку, а обов’язково в «пляшечку». Бо як вказує Маковій: «Пляшка має форму дітородних каналів. Замість гріховності – святість зміщується туди». Статева тема досить нерідко знаходить відображення у Гарафіни Петрівни. Так для лікування хворої дитини, батьки чомусь повинні прикладати освячену воду до своїх статевих органів. Причину ж народження дитини із «заячою губою», «провидиця» вбачає у використанні батьками контрацептивів у формі зайця («Дух цієї тваринки заполонив дітородну утробу і перейшов у дитя»). Подальше цитування таких моментів думається краще уникнути, бо інколи приведені у книзі листи та й відповіді самої народознавиці, носять не зовсім пристойний характер.
Зазвичай будь який постулат, чи аналіз ситуації Гарафіна Петрівна оголошує таким, який нібито отриманий напряму від Господа. І це її головна особливість (такий принцип дуже нагадує античних «провидців» - оракулів). Слова «почула на молитву…», «на молитву Господь показує…», «ставлю на молитву…» та інші в такому ж дусі, зустрічаються майже на кожній сторінці її текстів. Таким чином все що говорить Гарафіна мусить обов’язково сприйматись, як беззаперечна істина. Через це «провидиця» отримує абсолютну владу вершити долі людей (звичайно ж, нібито з вказівки самого Господа): одних вона ще при житті визначає стати святими, іншим не дає можливості навіть на покаяння, бо нібито Господь «на молитву» сказав їй: «прожени сатану». «Ставленням на молитву», Маковій враз вирішує будь які питання: відміняє, або зараховує Церковні Таїнства, виправдовує убивцю власної дитини, як таку, що начебто була несвідомим знаряддям Божим і знищила народжене зло, або «діагностує» у дитини наявність негараздів через носіння одежі із зображенням слона. Бо начебто, коли людині загрожує смерть, «провидиці» з’являється ця тварина, причому з гробом на спині. Виявляється що «Для нас, християн, це знак подарунку від нечистої сили»! Забубонів і марновірств у Маковій чимало і більшість з низ є дріб’язковими та носять язичницько-народознавчий характер. В мережі можна знайти вказівку ще на наступні: не можна класти різні продукти, воду або їжу на долівку, де є дотик усяких ніг; не можна ставити фотографії на хресті покійника, що мусить бути лише дубовим; Гарафіна також і проти фотографії як такої, бо це начебто частина людини, дроблення її на шматки…; ялинка в новорічну ніч є… програмацією зла, деревом сумним; не можна дарувати діткам різних іграшкових звірів, птахів – відбитків того, що не має знаходити притулку в живому вигляді у християнській оселі… тобто слоник, собака, зайчик; не можна мати електричної праски; підлоги в хаті, лінолеуму, паркету, м’яких меблів та виробів із віскози; не можна одягати одяг своїх батьків, щоб… не повторювати їхньої долі; телефону, телефонних розмов; прального порошку… він нібито порушує енергетичний обмін людини; рубання дерев… «Дерева – це очі злі. У них завжди буває закутий недобрий дух, що відпрацьовує свою карму, тобто має перероджуватись із зла на добро…
Також дуже часто для пояснення людських негараздів «провидиця» вводить поняття родового зла, яке нібито переходить на людину за порушення навіть незначних постанов, які введені Гарафіною. Саме введені, бо все зі списку приведеного вище аж ніяк не заборонене Церквою. Церква вчить, що Бог є Любов, а не злий Деміург, який постійно вводить безліч нових вимог для виконання, й таким чином ніхто не може виконати абсолютно всі. Звісно окрім його єдиної достойної «пророчиці». Проте не можна сказати, що все про що говорить Маковій є помилковим навіть за формою. Нерідко вона навчає дотримуватись християнських та загальнолюдських моральних норм і принципів (саме в цьому криється причина, через яку прихильники вважають її православною). Та правильно подаючи форму, Маковій спотворює основне – суть. Наприклад усі християни усвідомлюють, що не потрібно бездумно рубати дерева чи засмічувати струмки, але аж ніяк не через боязнь того, що в дереві «засіли» «недобрі духи», чи «руйнівні імпульси», а вода відповість хворобами. Таких моментів можна привести безліч і щодо церковних священнодій (досить дивним видається, щоб Всемогутній Бог, не може проникнути до могили померлого через…вінок штучних квітів!) і щодо навколишньої природи й навіть щодо зачісок (начебто підстригання й фарбування волосся призводить до втрати зв’язку з «космічним позитивом» а відсутність хустки «перепускає родове зло» - «Коли ми ігноруємо покровом, з Чаші позитиву, якою нагороджує Господь жінку під час одруження, опускаючи її жінці на маківку для живлення родини, живиться полююче за родиною зло»)
Не цурається Гарафіна Петрівна й астрологічних міркувань про закінчення ери Риб і вступання у права ери Водолія – «людей яким не властиве зло». Від неї можна почути про карму і «зв'язок з космічним позитивом», «позитив земної оболонки» й «злі зірки із Космосу» та ін. Варто нагадати, що св. Отці завжди з величезною обережністю ставилися до різного роду чудес, а тим більше до безпосереднього спілкування з Господом та отримання від Нього вказівок, вбачаючи у цьому велику небезпеку духовної самоомани. Духовні дари вони отримували після десятиліть боротьби з власними пристрастями та гордістю, чого нажаль і не вистачає народознавці з Буковини.
Наведені вказівки, настанови, й пророцтва Гарафіни Маковій є лише незначною частиною від загальної кількості, але навіть їх цілком достатньо щоб повністю переконатися, що дане синкретичне вчення в ключових моментах повністю суперечить вченню Православної Церкви.
Тож, якщо коротко окреслити основні відхилення Маковій то отримаємо таку картину:
1)Духовна самоомана (прелєсть) - через «провіщення волі Господа» і відкриття їй «таємниці гріха»
2) Магічне ставлення до церковних речей, обрядів і таїнств
3) Вчення про родове зло, яке переходить на людину, та надзаслуги предків
4) Віра в анімізм (одухотвореність всієї природи)
5) Безпідставний ригоризм у ряді питань
6)Надання на пів язичницьким народним звичаєм визначального значення у житті людини
Костянтин МОСКАЛЮК, кандидат богослів'я
Автором цього рукопису є народознавець та провидиця (як вказано в її книжках) Гарафіна Петрівна Маковій. Питання про те чим насправді являється ця «народна педагогіка» і який вплив вона буде чинити на підростаюче покоління, залишається відкритим. Проте думається, що така «педагогіка» не далеко втекла від релігійно-народознавчого марновірства, яке активно пропагується Гарафіною Петрівною.
Власне, «провидиця» є колишньою вчителькою української мови, літератури та народознавства. Як можна зрозуміти з її книг, з 90-х років Маковій почала проводила індивідуальні прийоми. У 1995 р. вона засновує «Народознавчо-просвітницьке товариство «Факел»», та однойменне видавництво. Починається друк книжок та газети «Економічно-благочестивий вісник». З цього часу особисті прийоми припиняються. Як каже сама Маковій: «тепер у неї інше завдання, пізнане вкладати в книжки». 2003 р., як вказує «провидиця»: «через Факел» гине її 18 – ти літня донька Марія («…я брала собі на голову, перебирала із людини її непрощену чорноту. Звичайна річ, що наповнювала тим і життя своїх рідних, Марії» – так описує Гарафіна причину загибелі своєї доньки ). Відтак товариство розпадається і утворюється нове – «Народознавчо-Просвітницький Центр «Факел пам’яті Марії»» . Таку ж назву переймає й видавництво.
Гарафіна Петрівна та її послідовники позиціонують себе справжніми християнами. Щоправда чіткої конфесійної приналежності тут не вимагається. Так як «провидиця» мешкає на Буковині, то серед її адептів є православні, греко і навіть римо – католики.
Проте, якщо детально розглянути вчення Маковій, стає очевидним, що з православ’ям зокрема та й з християнством взагалі у вченні народознавці з Буковини дуже мало спільного.
На чому ж ґрунтуються такі категоричні висновки? Від православ’я, це вчення бере лише зовнішню обрядовість: відвідування храму, свічки, освячена вода, молебні, пости. Причому ставлення до церковних речей і таїнств носить швидше «магічний» характер. Наприклад для заспокоєння душі померлого, за вказівкою «провидиці» необхідно замовляти молебні саме у трьох церквах, при чому в записці має бути вписане лише одне ім’я померлого. А для лікування шизофренії, необхідно злити освячену воду набрану у трьох храмах в одну «пляшечку», при чому не в банку, а обов’язково в «пляшечку». Бо як вказує Маковій: «Пляшка має форму дітородних каналів. Замість гріховності – святість зміщується туди». Статева тема досить нерідко знаходить відображення у Гарафіни Петрівни. Так для лікування хворої дитини, батьки чомусь повинні прикладати освячену воду до своїх статевих органів. Причину ж народження дитини із «заячою губою», «провидиця» вбачає у використанні батьками контрацептивів у формі зайця («Дух цієї тваринки заполонив дітородну утробу і перейшов у дитя»). Подальше цитування таких моментів думається краще уникнути, бо інколи приведені у книзі листи та й відповіді самої народознавиці, носять не зовсім пристойний характер.
Зазвичай будь який постулат, чи аналіз ситуації Гарафіна Петрівна оголошує таким, який нібито отриманий напряму від Господа. І це її головна особливість (такий принцип дуже нагадує античних «провидців» - оракулів). Слова «почула на молитву…», «на молитву Господь показує…», «ставлю на молитву…» та інші в такому ж дусі, зустрічаються майже на кожній сторінці її текстів. Таким чином все що говорить Гарафіна мусить обов’язково сприйматись, як беззаперечна істина. Через це «провидиця» отримує абсолютну владу вершити долі людей (звичайно ж, нібито з вказівки самого Господа): одних вона ще при житті визначає стати святими, іншим не дає можливості навіть на покаяння, бо нібито Господь «на молитву» сказав їй: «прожени сатану». «Ставленням на молитву», Маковій враз вирішує будь які питання: відміняє, або зараховує Церковні Таїнства, виправдовує убивцю власної дитини, як таку, що начебто була несвідомим знаряддям Божим і знищила народжене зло, або «діагностує» у дитини наявність негараздів через носіння одежі із зображенням слона. Бо начебто, коли людині загрожує смерть, «провидиці» з’являється ця тварина, причому з гробом на спині. Виявляється що «Для нас, християн, це знак подарунку від нечистої сили»! Забубонів і марновірств у Маковій чимало і більшість з низ є дріб’язковими та носять язичницько-народознавчий характер. В мережі можна знайти вказівку ще на наступні: не можна класти різні продукти, воду або їжу на долівку, де є дотик усяких ніг; не можна ставити фотографії на хресті покійника, що мусить бути лише дубовим; Гарафіна також і проти фотографії як такої, бо це начебто частина людини, дроблення її на шматки…; ялинка в новорічну ніч є… програмацією зла, деревом сумним; не можна дарувати діткам різних іграшкових звірів, птахів – відбитків того, що не має знаходити притулку в живому вигляді у християнській оселі… тобто слоник, собака, зайчик; не можна мати електричної праски; підлоги в хаті, лінолеуму, паркету, м’яких меблів та виробів із віскози; не можна одягати одяг своїх батьків, щоб… не повторювати їхньої долі; телефону, телефонних розмов; прального порошку… він нібито порушує енергетичний обмін людини; рубання дерев… «Дерева – це очі злі. У них завжди буває закутий недобрий дух, що відпрацьовує свою карму, тобто має перероджуватись із зла на добро…
Також дуже часто для пояснення людських негараздів «провидиця» вводить поняття родового зла, яке нібито переходить на людину за порушення навіть незначних постанов, які введені Гарафіною. Саме введені, бо все зі списку приведеного вище аж ніяк не заборонене Церквою. Церква вчить, що Бог є Любов, а не злий Деміург, який постійно вводить безліч нових вимог для виконання, й таким чином ніхто не може виконати абсолютно всі. Звісно окрім його єдиної достойної «пророчиці». Проте не можна сказати, що все про що говорить Маковій є помилковим навіть за формою. Нерідко вона навчає дотримуватись християнських та загальнолюдських моральних норм і принципів (саме в цьому криється причина, через яку прихильники вважають її православною). Та правильно подаючи форму, Маковій спотворює основне – суть. Наприклад усі християни усвідомлюють, що не потрібно бездумно рубати дерева чи засмічувати струмки, але аж ніяк не через боязнь того, що в дереві «засіли» «недобрі духи», чи «руйнівні імпульси», а вода відповість хворобами. Таких моментів можна привести безліч і щодо церковних священнодій (досить дивним видається, щоб Всемогутній Бог, не може проникнути до могили померлого через…вінок штучних квітів!) і щодо навколишньої природи й навіть щодо зачісок (начебто підстригання й фарбування волосся призводить до втрати зв’язку з «космічним позитивом» а відсутність хустки «перепускає родове зло» - «Коли ми ігноруємо покровом, з Чаші позитиву, якою нагороджує Господь жінку під час одруження, опускаючи її жінці на маківку для живлення родини, живиться полююче за родиною зло»)
Не цурається Гарафіна Петрівна й астрологічних міркувань про закінчення ери Риб і вступання у права ери Водолія – «людей яким не властиве зло». Від неї можна почути про карму і «зв'язок з космічним позитивом», «позитив земної оболонки» й «злі зірки із Космосу» та ін. Варто нагадати, що св. Отці завжди з величезною обережністю ставилися до різного роду чудес, а тим більше до безпосереднього спілкування з Господом та отримання від Нього вказівок, вбачаючи у цьому велику небезпеку духовної самоомани. Духовні дари вони отримували після десятиліть боротьби з власними пристрастями та гордістю, чого нажаль і не вистачає народознавці з Буковини.
Наведені вказівки, настанови, й пророцтва Гарафіни Маковій є лише незначною частиною від загальної кількості, але навіть їх цілком достатньо щоб повністю переконатися, що дане синкретичне вчення в ключових моментах повністю суперечить вченню Православної Церкви.
Тож, якщо коротко окреслити основні відхилення Маковій то отримаємо таку картину:
1)Духовна самоомана (прелєсть) - через «провіщення волі Господа» і відкриття їй «таємниці гріха»
2) Магічне ставлення до церковних речей, обрядів і таїнств
3) Вчення про родове зло, яке переходить на людину, та надзаслуги предків
4) Віра в анімізм (одухотвореність всієї природи)
5) Безпідставний ригоризм у ряді питань
6)Надання на пів язичницьким народним звичаєм визначального значення у житті людини
Костянтин МОСКАЛЮК, кандидат богослів'я
