Настав ранок п'ятниці. Первосвященики із старійшинами та книжниками негайно зібралися на раду. Вони привели Ісуса Христа і знову засудили Його на смерть за те, що Він називає Себе Христом, Сином Божим.
Коли зрадник Іуда довідався, що Ісуса Христа засуджено на смерть, то зрозумів усю мерзенність свого вчинку. Він, мабуть, не очікував такого вироку, або припускав, що Христос не допустить цього, визволиться від ворогів чудесним способом. Іуда зрозумів, до чого довело сріблолюбство. Болісне каяття оволоділо його душею. Він пішов до первосвящеників і старійшин і повернув їм тридцять срібників, кажучи: "Згрішив я, зрадивши кров невинну" (тобто віддав на смерть невинну Людину).
Вони ж сказали йому: "Що нам до того? Гляди сам" (тобто сам відповідай за свої вчинки).
Та не побажав Іуда смиренно покаятися в молитві і сльозах перед милосердним Богом. Холод відчаю та зневіри охопив його душу. Він кинув срібники у храмі перед священиками і вийшов. Потім пішов і удавився (тобто повісився).
Первосвященики, забравши срібники, сказали: "Не дозволено класти їх у скарбницю церковну, тому що це ціна крові".
Порадившись, вони купили на ці срібники землю в одного гончара для поховання подорожніх. Відтоді аж до сьогодні та земля (кладовище) і називається по-єврейськи Акелдама, тобто: "земля" крові.
Так справдилося пророкування Єремії, який говорив: "І взяли тридцять срібників, ціну Оціненого, Якого оцінили сини Ізраїля, і дали їх за землю гончареву".
(Див.: Мф 27, 3–10).
Коли зрадник Іуда довідався, що Ісуса Христа засуджено на смерть, то зрозумів усю мерзенність свого вчинку. Він, мабуть, не очікував такого вироку, або припускав, що Христос не допустить цього, визволиться від ворогів чудесним способом. Іуда зрозумів, до чого довело сріблолюбство. Болісне каяття оволоділо його душею. Він пішов до первосвящеників і старійшин і повернув їм тридцять срібників, кажучи: "Згрішив я, зрадивши кров невинну" (тобто віддав на смерть невинну Людину).
Вони ж сказали йому: "Що нам до того? Гляди сам" (тобто сам відповідай за свої вчинки).
Та не побажав Іуда смиренно покаятися в молитві і сльозах перед милосердним Богом. Холод відчаю та зневіри охопив його душу. Він кинув срібники у храмі перед священиками і вийшов. Потім пішов і удавився (тобто повісився).
Первосвященики, забравши срібники, сказали: "Не дозволено класти їх у скарбницю церковну, тому що це ціна крові".
Порадившись, вони купили на ці срібники землю в одного гончара для поховання подорожніх. Відтоді аж до сьогодні та земля (кладовище) і називається по-єврейськи Акелдама, тобто: "земля" крові.
Так справдилося пророкування Єремії, який говорив: "І взяли тридцять срібників, ціну Оціненого, Якого оцінили сини Ізраїля, і дали їх за землю гончареву".
(Див.: Мф 27, 3–10).
